Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вісті з Централі ВІТАЄМО НОВОГО РЕДАКТОРА ’’НАШОГО ЖИТТЯ”! Екзекутива Союзу Українок Америки з приємні стю представляє нашим читачам нового редактора журналу Ірену Чабан. Ірена Бачинська-Чабан народилася в місті Стрию на Львівщині в родині священика. Закінчила середню медичну та музично-педагогічну освіту. Працювала викладачем. Допомагала в роботі редко легії журналу "Український вісник", була обрана чле ном обласної ради Львівської філії Української Гель с ін сь ко ї Спілки. До Сполучених Штатів Америки приїхала у жовтні 1988 року вклонитися могилі батька, відвіда ти родину. Завдяки знайомству, сердечній опіці та старанням доктора Богдара Вороха, успішно прой шла операцію серця, яка в Україні була неможли вою. У квітні 1989 року почала працювати в редакції нашого журналу. Стала членкою СУА. З 1 червня 1990 року прийнята на посаду редактора журналу "Наше Життя”. Пані Ірені бажаємо якнайкращих успіхів у цій відповідальній праці! Екзекутива СУА Живу — по різному, Однак, не скаржусь я, Нікому. Нікому не звіряюся Про тягарі свої, Чи втому. Та, як заснути — Вдастся, Ціле щастя в тому, Що сниться та стежина, Яка веде до дому. І.Ч. М А Р ІЯ Ч У М А Р Н А ПОДОРОЖНИК Подорожня трава, полікуй нас від ран! Терпеливо-терпка стебелина-кора вічно топтаний цвіт викидає на світ і цвіте, і сміється в пилу з-під копит. Споришева судьба у моєї землі. На краю, на розпутті, на пташинім крилі. Перелітно-сумна і гірка, як полин, — недоступна чужинцям, як голос глибин. А копита історій торують свій шлях — все по тілу твоїм, по біленьких квітках. По чаїному крику, по жовтій стерні, по пісках оксамитних, що ходили в ярмі. Порятуй нас від ран, подорожня трава! Ти єдина в цім світі немовби жива. Дай нам силу цвісти в парниковім котлі на сплюндрованій, знищеній, вбогій землі задихаючись в чорнім отруйнім пилу, — протистояти кривді, протистояти злу! ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1990 11
Page load link
Go to Top