Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
середині вигину вимальовується силует величного монастиря, що виростає з моря. Теплохід швартується до берега поблизу двох маленьких острівців із смішними назвами — Баб’ячий і Собачий. Етимологія назв нехитра: монахи не доз воляли богомолкам ночувати на території монастиря й вивозили їх на перший острів; на другий виганяли собак, якщо вони якимось чином приблуджували до оселі. На березі людно. Селище Соловки чимале — до тисячі мешканців. Тут школа, лікарня, турбаза. Люди працюють на лісопромислах, займаються рибаль ством та переробкою промислових водоростей. Монастир звернений до моря Святими воротами, крізь, які входили архімандрити, царські достойники і єдиний раз за життя — в’язні. Над воротами звелась цибулинною банею Благовіщенська Надвратна цер ква. Правий ріг муру заверушує монументальна Ко- рожна башта, побудована спеціяльно для тюрми, лівий — башта Прядильна. В ній колись містилась канатна фабрика. Знаменита башта ще й тим, що на її першому ярусі розташований сухий каземат, в якому проживав останніх дев’ять років неволі Кални- шевський. Позаду — башти Нікольська, квасоварна, пивоварна, Архангельська й нарешті — Головленкова. ’’...Посадить его в Головленкову тюрьму вечно и пребьівать ему в кельи молчательной во вся дни живота его и никого к нему не допускати, ниже его не вьіпускати никула же, но затворену и затворену и заточену бьіти, в молчании каятися о прелести жи вота своего и питаему бьіти хлебом слезньїм". Вирок останньому кошовому отаману... Мушу побачити ту найстрашнішу Головленкову, тюрму, в якій мав силу прожити старий дідуган шістнадцять років, поки архімандрит Ієронім, що змінив жорстокого Досифея, не змилосердився над старцем, перевівши його в ’’комфортабельний” ка м’яний мішок Прядильної башти. Екскурсоводи розводять групи. Я розшукую нау кового працівника музею Олександра Осиповича, якого рекомендував мені професор Фруменков. Оси пович — випускник Ленінградського університету охоче погоджується познайомити мене з найцікаві шими місцями монастиря. Входимо в Нікольські ворота фортеці з боку Святого озера. Не все збігається з уявленнями, по черпнутими з книг. Грандіозніше, краще, страшніше, занедбаніше. Розписи в соборах знищились від во логи разом із штукатуркою. Йдуть реставраційні роботи, проте надто поволі. Могила Калнишевського не збереглась. Надгроб на плита з ханжеським написом ”сдеь погребено тело в Бозе почившего кошевого б бьівшей некогда грозной Запорозкой Сечи П. Калньїшевского, ис- кренно познавшего свои виньї” експонується біля парадного входу Спасо-Преображенського собору. Прошу Осиповича показати каземат Калнишев ського. Спускаємося зі свічкою в підвали Головлен- кової башти. Під ногами потріскує лід, стіни течуть. Бредемо зовсім темним лабіринтом. Зупиняємося. Тут... У вході в каземат нам, людям середнім на зріст, ще можна стояти, не горблячись. Два кроки вперед — і треба згинатись. Ширина каземату — в розвід рук. Зовсім глухо. Кличу дружину, щоб ішла за нами, але вона не чує. Голос не долунює звідси на світ божий. Стає лячно, хочеться негайно йти геть. Важко повірити, що тут могла прожити людина шістнадцять років. І спливають одне за одним вперті запитиння.. За що? Як не здригнулася рука всесильного фаво рита Катерини II Потьомкіна, коли він підписував вирок своємо бойовому соратникові з часів пере можної російськотурецької війни? Як міг столітній дід витримати цю темряву, холод, сирість? Не помер, не збожеволів, не покінчив самогубством? Вийшов сліпим і гордим. Ліберальному цареві Олександру І кинув глузливо: ’’Побудуйте для колодників справ жню тюрму, щоб вони не мучились, як я, в сирих казематах фортеці. Це одне, що я можу просити у вас." А сам не захотів повертатися на рідну землю. Не ходити ж лицареві жебраком по закріпаченій Україні. Дивовижна сила тіла й духа. ...Чарівні весною Соловецькі острови. Кують зозулі, розпускається брость на деревах, смерекові бори й холодні, чисті, як око, озера ваблять до себе. Йдемо углиб острова. За кілька кілометрів від кремля розмістився у мальовничому місці хутір Гірка. Тут, на території учбового господарства Соловецької середньої школи, ведуться цікаві досліди з акліма тизації росли в умовах півночі. Відвідувачі милуються кедровим гаєм, фруктовим садом, кущами бузку та гімалайської троянди. Далі дорога до Сокирної (Чудової) гори. Біля її підніжжя тихо зорить у небо велике Червоне озеро. Легенда розповідає, що тут карали двох дівиць, які проти волі ігумена залишилися на острові. їм на казали вирубати сокирою в Чудовій горі триста східців, а потім винести на саму вершину по два відра води, не розливши ні краплі. Не зуміли цього зробити дівчата і були засічені до смерті батогами, а кров стікала в тихе озеро. Була це перша невинна кров, пролита на Соловецькій землі. Напевне й не підозрювали перші поселенці остро ва Савватій і Герман, що хрестом, якого вони вкопали поблизу Сокирної гори, освячують на довгі-предовгі роки цей шмат землі для сліз і горя, не могли підозрювати святі ченці й того, що їх духовні нащадки — чорносутанні круки опорочать цю неторкану красу злодіянням і людським стогоном, якого ніщо живуче почути не могло. З глибоким слідом вражень залишаю Соловки. І заворожений і глибоко діткнутий гіркою. А все — таки з легкістю в душі повертаюся додому. З таким відчуттям залишив я і Петропавловську і Шліссель бурзьку фортеці — з думкою, що тюрми, якими б вони не були згодом стають музеями. 1971 рік 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
