Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗВЕРНЕННЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА ДО УЧАСНИКІВ ВЕЧОРА НА ЙОГО ПОШАНУ, ЩО ВІДБУВСЯ У ФІЛЯДЕЛЬФІЇ11 БЕРЕЗНЯ 1989 Р. 11-го березня 1989 р. 90-ий Відділ СУА ім. О. Степа нів у Філядельфії відзначив 60-ліття Євгена Свер- стюка. З життям і творчістю автора познайомила присутніх д-р Лариса Залеська-Онишкевич. Надія Світлична висвітлила прозірки та розповіла про осо бисті зустрічі з автором. Також передала звукоза писи поезій у виконанні Євгена Сверстюка. На закін- Евген Сверстюк Evhen Sverstiuk Дорогі мої, рідні, знайомі і незнайомі, вся моя маленька і велика філядельфійська рідня! Андрій запросив мене від Вашого імені до теле фонічної присутності на ювілейному, чи просто на моєму літературному вечорі у загадковій для мене Філядельфії. Спершу я налякався — чи не забагато честі як на одну особу. А потім подумав, що літера турні вечори за океаном чейже відрізняються від на ших — відсутністю сентиментального солоду і того узвичаєного фальшу, коли вшановуваній особі при писують заслуги, яких не було, і твори, яких ніхто не читав. Літературний вечір може навіть залишити по чуття катарзису — завдяки сублімованій ідеалізації поетичних образів шляхетними людьми, в устах яких усі слова звучать шляхетно. Признаюсь Вам, я ніколи не був на учтах, де б мене вшановували, якщо не рахувати 13 грудня 1978 чення бандурист Петро Гурський заспівав декілька настроєвих пісень. Модератором була голова Від ділу Віра Кліш. На вечорі були присутні: син — д-р Андрій Сверстюк з дружиною Марією. "Звернення до українських ж інок" Євгена Свер стюка — з приємністю передаємо читачам ’’Нашого Життя”. року в Кучинському таборі 36. На той час жорстоко суворий режим вже послабшав, нас залишалось не багато, в усякому разі за "саркофагом” (так назива ли фантастичний витвір — довжелезну шафу, в якій зеки тримали свій харч і постіль) — зібрались люди нашого кола: 3 чи 4 українці, 2 вірмени, литовець, ро сіянин, естонець, єврей. Приготовились заздалегідь; з подарунками було, найменше клопоту — скромність нам особливо імпо нувала. Начальство теж підготовилось: воно присла ло свого найкращого капітана з трьома прапорщи ками, які поставали збоку і стояли. Пригадую, Сергій Ковальов обурився і запитав про стид, але я їх благодушно захищав: який же стид на такій служ бі? Це всі розуміли — їм сказано мовчки стояти і ви стояти до кінця. За таких умов промови були небагатослівні, очі — промовисті, щирі серця, потиски рук короткі і тверді. Мені навіть чимось подобалась ця почесна варта, що відтінювала суворість буднів і час. Зреш тою, тюрма від самого початку імпонувала якоюсь своєю правдою — одвертістю підслуховування і підглядання. Здається, естонець промовляв навіть рідною мовою — так для кожного щиріше, а зміст і так яс ний із потиску рук. Ми випили свій чай, усім нам бу ло добре і чисто. Взагалі я часто бував під градом напасті — то з університету виключали, то з усіх робіт звільняли, то вироки читали (коли обвинувачувальний вирок пи сали, то цей витвір тюремної мислі треба слухати аж чотири рази), то в газетах поносили. Все ж таки му шу сказати, що було мені легше, ніж багатьом іншим. І студенти, і співробітники інституту, і навіть кон воїри потаємно співчували, у всякому разі позирали на книжку з церквою на обкладинці на судейському столику. Тож зашпори від життєвої хуги глибоко згйшли і виробили надійний імунітет проти всяких похвал. Закидів собі я міг би зробити чимало, а от на торзі марнослав’я виступати нема з чим. Якщо ти успадку вав зовнішність і силу, якщо вибив життєвий почерк, якщо не здрібнився, не розмінявся і не продався — то тебе просто Бог милував. Які ж тут особливі за слуги? 6 НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
