Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗВЕРНЕННЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА ДО УЧАСНИКІВ ВЕЧОРА НА ЙОГО ПОШАНУ, ЩО ВІДБУВСЯ У ФІЛЯДЕЛЬФІЇ11 БЕРЕЗНЯ 1989 Р. 11-го березня 1989 р. 90-ий Відділ СУА ім. О. Степа нів у Філядельфії відзначив 60-ліття Євгена Свер- стюка. З життям і творчістю автора познайомила присутніх д-р Лариса Залеська-Онишкевич. Надія Світлична висвітлила прозірки та розповіла про осо бисті зустрічі з автором. Також передала звукоза писи поезій у виконанні Євгена Сверстюка. На закін- Евген Сверстюк Evhen Sverstiuk Дорогі мої, рідні, знайомі і незнайомі, вся моя маленька і велика філядельфійська рідня! Андрій запросив мене від Вашого імені до теле фонічної присутності на ювілейному, чи просто на моєму літературному вечорі у загадковій для мене Філядельфії. Спершу я налякався — чи не забагато честі як на одну особу. А потім подумав, що літера турні вечори за океаном чейже відрізняються від на ших — відсутністю сентиментального солоду і того узвичаєного фальшу, коли вшановуваній особі при писують заслуги, яких не було, і твори, яких ніхто не читав. Літературний вечір може навіть залишити по чуття катарзису — завдяки сублімованій ідеалізації поетичних образів шляхетними людьми, в устах яких усі слова звучать шляхетно. Признаюсь Вам, я ніколи не був на учтах, де б мене вшановували, якщо не рахувати 13 грудня 1978 чення бандурист Петро Гурський заспівав декілька настроєвих пісень. Модератором була голова Від ділу Віра Кліш. На вечорі були присутні: син — д-р Андрій Сверстюк з дружиною Марією. "Звернення до українських ж інок" Євгена Свер стюка — з приємністю передаємо читачам ’’Нашого Життя”. року в Кучинському таборі 36. На той час жорстоко суворий режим вже послабшав, нас залишалось не багато, в усякому разі за "саркофагом” (так назива ли фантастичний витвір — довжелезну шафу, в якій зеки тримали свій харч і постіль) — зібрались люди нашого кола: 3 чи 4 українці, 2 вірмени, литовець, ро сіянин, естонець, єврей. Приготовились заздалегідь; з подарунками було, найменше клопоту — скромність нам особливо імпо нувала. Начальство теж підготовилось: воно присла ло свого найкращого капітана з трьома прапорщи ками, які поставали збоку і стояли. Пригадую, Сергій Ковальов обурився і запитав про стид, але я їх благодушно захищав: який же стид на такій служ бі? Це всі розуміли — їм сказано мовчки стояти і ви стояти до кінця. За таких умов промови були небагатослівні, очі — промовисті, щирі серця, потиски рук короткі і тверді. Мені навіть чимось подобалась ця почесна варта, що відтінювала суворість буднів і час. Зреш тою, тюрма від самого початку імпонувала якоюсь своєю правдою — одвертістю підслуховування і підглядання. Здається, естонець промовляв навіть рідною мовою — так для кожного щиріше, а зміст і так яс ний із потиску рук. Ми випили свій чай, усім нам бу ло добре і чисто. Взагалі я часто бував під градом напасті — то з університету виключали, то з усіх робіт звільняли, то вироки читали (коли обвинувачувальний вирок пи сали, то цей витвір тюремної мислі треба слухати аж чотири рази), то в газетах поносили. Все ж таки му шу сказати, що було мені легше, ніж багатьом іншим. І студенти, і співробітники інституту, і навіть кон воїри потаємно співчували, у всякому разі позирали на книжку з церквою на обкладинці на судейському столику. Тож зашпори від життєвої хуги глибоко згйшли і виробили надійний імунітет проти всяких похвал. Закидів собі я міг би зробити чимало, а от на торзі марнослав’я виступати нема з чим. Якщо ти успадку вав зовнішність і силу, якщо вибив життєвий почерк, якщо не здрібнився, не розмінявся і не продався — то тебе просто Бог милував. Які ж тут особливі за слуги? 6 НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
