Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Дня 6 лютого 1988 ангел смерти перетяв нитку життя нашої невіджалу- ваної сл.п. Розалії Гриб. Для нас усіх це був великий удар, ціле життя сл.п. Рози було позначене працею. Похо дила із села Корнечі на Самбірщині. У 1941 році була вивезена з сестрою Катериною на примусову працю до Німеччини. По закінченні війни у 1945 р. одружується з Володимиром Грибом, а в 1950 році молода родина з двома діточками переїжджає до Аме рики і осідають в Гемонд, Індіяна. Покійна була дуже релігійна, була скора, бистра, енергійна, товариська і весела — хотіла усім допомогти. Легко здобуває прихильність і при язнь людей. Родина, що в міжчасі побільшилась, завжди у неї на першому місці. У 1969 році Роза була однією із співзасновиць 102 Відділу СУА в Індіяні, де проявляла велику актив ність. Довгі роки була господарською референткою. Працювала щиро і жертвенно. Була також взірцевою членкою Сестрицтва Вівтаря і Вервиці при Українській Кат. Церкві Св. Йосафата. З болем відпровадили ми дорогу Розу на місце вічного спочин ку. Віримо, що добрийи Бог нагоро дить її щедро за невигоди і труди, що положила для родини, церкви і громади. Замість квітів 102 Відділ СУА жертвує 30.00 долярів на Стипендій ний Фонд СУА. Марія Лібер Ділимося сумною вісткою з член ством СУА, що несподівано відійшла у вічність на 85-му році життя бл.п. Йо- анна Сосляр з дому Стригалюк, дов голітня членка 5-го Відділу СУА в Ді тройті. Покійна народилася у Підкамені на Україні. До Америки приїхала в 1921 році. Вийшла заміж за Віктора Сосляра. Мали три доньки, яким дали релігійне і національне виховання. Наймолодша доня Йоанна вступила до монастиря Сестер Василіянок у Філядельфії. Покійна відзначалася лагідною вдачею. Любила свою родину, свою церкву і свій нарід і щедро давала на церковні і громадські цілі. Крім СУА належала до Сестрицтва при церкві Непорочного Зачаття у Гемтремку. Членки Відділу взяли участь у по хоронних відправах покійної, а замість квіті на свіжу могилу зложили 50.00 дол. на Пресовий Фонд ’’Нашого Жит тя”. Покійна полишила в глибокому смутку три доньки, шість внуків і чо тири правнуки та членок союзянок. Нехай американська земля буде їй легкою. Управа і членки 5-го Відділу СУА в Дітройті Замість квітів на свіжу могилу дорогої бл.п. Йоанни Сосляр, членки 5-го Від ділу СУА в Дітройті, доньки і внуки складають 10.00 дол. на Пресовий Фонд ’’Нашого Життя”. Ділимося сумною вісткою з член ством СУА, що 15-го липня 1988 р. ві дійшла у вічність по важкій недузі довголітня членка 21-го Відділу СУА в Бруклині бл.п. Текля Долгун. Народи лася 7-го лютого 1910 р. в Бронксі, Н.Й. Покійна була взірцевою мамою й бабунею. Лагідної вдачі. Любила все рідне. Щедро жертвувала на церковні й громадські цілі. Пожертвувала 500.00 дол. на потреби 21-го Відділу. Від усього членства попрощала Покій ну в похоронному заведенні теплими словами Стефанія Пасторе. В глибо кому смутку залишила дві донечки Маріянну Тудіска й Юлію Балкофер, 6 внуків і одного правнука, брата Івана в Арізоні, 2 сестри, Галину і Марію в Ужгороді. Похорон відбувся 18 липня 1988 р. на цвинтарі св. Карла Н.Й. Вічна Ій Пам'ять. Емілія Саноцька, пресова референтка Ділимося сумною вісткою, що 17- го жовтня 1988 р. відійшла у вічність на 96 році життя Ольга Крайчик, най старша активна членка 69-го Відділу СУА в Лорейні, Огайо. Народилася св.п. Ольга у Кам’янці Струміловій в заможній родині Гасю- ків. Дитячий і молодечий вік провела у теплій родинній атмосфері. Закінчила учительський семінар, недовго учите лювала і вийшла заміж за лікаря вете ринарії д-ра Омеляна Крайчика. Бурхливі роки визвольних змагань завели молоде подружжя аж до нашо го золотоверхого Києва у рядах Га лицької Армії. Коли ж повернулися на зад, Господь поблагословив їх двома синами, але воєнне лихоліття не до зволяло їм жити на Україні, а закинуло їх до Польщі, де застала їх Друга сві това війна. Старший син Юрій пішов слідами батька і став у ряди Дивізії Галичини, а молодшого, Богдана, доля закинула до Німеччини а відтак до Америки. Старший син по війні ді стався до Канади, де згинув трагічно в автомобільній катастрофі 1960 p., за лишивши сиротами дві доні. Д-р Оме лян тяжко захворів і відійшов у віч ність 1965 року. Усі удари життя сл.п. Ольга пере носить терпеливо і по-християнськи, без нарікань. Син Богдан, який оселився у Ло рейні, Огайо докладає усіх зусиль і спроваджує маму до Америки. Тут прожила 22 роки у теплому родин ному домі сина і невістки Марії, член ки 69-го Відділу СУА. Зараз по приїзді вступає до 69-го Відділу СУА і є його активною член кою до кінця свого життя. Мов жу равлі, що відлітають у вирій, так від ходять з наших рядів наочні свідки ви звольних змагань нашого народу. Прощай, дорога посестро союзянко. З а кінч е н ня на ст. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1989 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
