Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Дня 6 лютого 1988 ангел смерти перетяв нитку життя нашої невіджалу- ваної сл.п. Розалії Гриб. Для нас усіх це був великий удар, ціле життя сл.п. Рози було позначене працею. Похо дила із села Корнечі на Самбірщині. У 1941 році була вивезена з сестрою Катериною на примусову працю до Німеччини. По закінченні війни у 1945 р. одружується з Володимиром Грибом, а в 1950 році молода родина з двома діточками переїжджає до Аме рики і осідають в Гемонд, Індіяна. Покійна була дуже релігійна, була скора, бистра, енергійна, товариська і весела — хотіла усім допомогти. Легко здобуває прихильність і при язнь людей. Родина, що в міжчасі побільшилась, завжди у неї на першому місці. У 1969 році Роза була однією із співзасновиць 102 Відділу СУА в Індіяні, де проявляла велику актив ність. Довгі роки була господарською референткою. Працювала щиро і жертвенно. Була також взірцевою членкою Сестрицтва Вівтаря і Вервиці при Українській Кат. Церкві Св. Йосафата. З болем відпровадили ми дорогу Розу на місце вічного спочин ку. Віримо, що добрийи Бог нагоро дить її щедро за невигоди і труди, що положила для родини, церкви і громади. Замість квітів 102 Відділ СУА жертвує 30.00 долярів на Стипендій ний Фонд СУА. Марія Лібер Ділимося сумною вісткою з член ством СУА, що несподівано відійшла у вічність на 85-му році життя бл.п. Йо- анна Сосляр з дому Стригалюк, дов голітня членка 5-го Відділу СУА в Ді тройті. Покійна народилася у Підкамені на Україні. До Америки приїхала в 1921 році. Вийшла заміж за Віктора Сосляра. Мали три доньки, яким дали релігійне і національне виховання. Наймолодша доня Йоанна вступила до монастиря Сестер Василіянок у Філядельфії. Покійна відзначалася лагідною вдачею. Любила свою родину, свою церкву і свій нарід і щедро давала на церковні і громадські цілі. Крім СУА належала до Сестрицтва при церкві Непорочного Зачаття у Гемтремку. Членки Відділу взяли участь у по хоронних відправах покійної, а замість квіті на свіжу могилу зложили 50.00 дол. на Пресовий Фонд ’’Нашого Жит тя”. Покійна полишила в глибокому смутку три доньки, шість внуків і чо тири правнуки та членок союзянок. Нехай американська земля буде їй легкою. Управа і членки 5-го Відділу СУА в Дітройті Замість квітів на свіжу могилу дорогої бл.п. Йоанни Сосляр, членки 5-го Від ділу СУА в Дітройті, доньки і внуки складають 10.00 дол. на Пресовий Фонд ’’Нашого Життя”. Ділимося сумною вісткою з член ством СУА, що 15-го липня 1988 р. ві дійшла у вічність по важкій недузі довголітня членка 21-го Відділу СУА в Бруклині бл.п. Текля Долгун. Народи лася 7-го лютого 1910 р. в Бронксі, Н.Й. Покійна була взірцевою мамою й бабунею. Лагідної вдачі. Любила все рідне. Щедро жертвувала на церковні й громадські цілі. Пожертвувала 500.00 дол. на потреби 21-го Відділу. Від усього членства попрощала Покій ну в похоронному заведенні теплими словами Стефанія Пасторе. В глибо кому смутку залишила дві донечки Маріянну Тудіска й Юлію Балкофер, 6 внуків і одного правнука, брата Івана в Арізоні, 2 сестри, Галину і Марію в Ужгороді. Похорон відбувся 18 липня 1988 р. на цвинтарі св. Карла Н.Й. Вічна Ій Пам'ять. Емілія Саноцька, пресова референтка Ділимося сумною вісткою, що 17- го жовтня 1988 р. відійшла у вічність на 96 році життя Ольга Крайчик, най старша активна членка 69-го Відділу СУА в Лорейні, Огайо. Народилася св.п. Ольга у Кам’янці Струміловій в заможній родині Гасю- ків. Дитячий і молодечий вік провела у теплій родинній атмосфері. Закінчила учительський семінар, недовго учите лювала і вийшла заміж за лікаря вете ринарії д-ра Омеляна Крайчика. Бурхливі роки визвольних змагань завели молоде подружжя аж до нашо го золотоверхого Києва у рядах Га лицької Армії. Коли ж повернулися на зад, Господь поблагословив їх двома синами, але воєнне лихоліття не до зволяло їм жити на Україні, а закинуло їх до Польщі, де застала їх Друга сві това війна. Старший син Юрій пішов слідами батька і став у ряди Дивізії Галичини, а молодшого, Богдана, доля закинула до Німеччини а відтак до Америки. Старший син по війні ді стався до Канади, де згинув трагічно в автомобільній катастрофі 1960 p., за лишивши сиротами дві доні. Д-р Оме лян тяжко захворів і відійшов у віч ність 1965 року. Усі удари життя сл.п. Ольга пере носить терпеливо і по-християнськи, без нарікань. Син Богдан, який оселився у Ло рейні, Огайо докладає усіх зусиль і спроваджує маму до Америки. Тут прожила 22 роки у теплому родин ному домі сина і невістки Марії, член ки 69-го Відділу СУА. Зараз по приїзді вступає до 69-го Відділу СУА і є його активною член кою до кінця свого життя. Мов жу равлі, що відлітають у вирій, так від ходять з наших рядів наочні свідки ви звольних змагань нашого народу. Прощай, дорога посестро союзянко. З а кінч е н ня на ст. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1989 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
