Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ ВІДІЙШЛА НЕПЕРЕСІЧНА ЛЮДИНА Марія Аркас-Клепачівська 1 12.1. 86 Ділимося сумною вісткою з членством СУА, що 12-го січня 1986 року відійшла у вічність на 85-му році трудо любивого життя одна з основниць 77-го Відділу СУА в Чікаґо — св. п. Марія Аркас-Клепачівська, з дому Народ- ковська. Покійна походила з відомої офіцерської родини, де переважав український дух, і, як тільки зродилась Україн ська Держава, вона, її брат, який загинув, будучи офіцером Української Армії, і її сестри віддали свої сили на працю для України. Працювала в Генеральному Штабі Української Народ- ньої Республіки, виконуючи обов’язки довіреного урядовця. Праця була відповідальна, нелегка і небезпечна, але молода Марія Іванівна виконувала свої обов’язки бездоганно, як вірна громадянка своєї держави — відродженої України, яку вона безмежно любила. Пізніше працювала в Українському Державному Банку у відділі виготовлення державних паперів. Під час револю ції виїхала з цілим поїздом скринь з паперами Українського Банку і його працівниками і остаточно опинилася в Польщі. Марія Клепачівська зі своїм чоловіком Константином, який був Директором Державного Банку України, залишились зі сотками скринь з архівами і вже тоді безвартісними грішми. Скрині примістили у фабричному приміщенні, де і самі мешкали в тяжких умовах. Молоде подружжя Клепачівських з маленькою донеч кою Софією, зв’язані з цілим вагоном державних паперів, мусіло на деякий час розлучитись. Марія Іванівна з донь кою поїхали до полковника Миколи і Надії Аркасів на Пряшівщину до Ладимирової в Чехословаччині, де жили до 1929 року, а потім знову повернулись в Польщу. Покійна була дуже добросердечна і завжди намагалася всім допомогти. Під час війни допомогла жидівській родині врятуватися від німців і помагала жидівкам, шкільним то варишкам її доньки, які перебували в таборі і працювали на фабриці. Багато допомогла українським полоненим совєт- ської армії, часто ризикуючи своїм власним життям. Органі зовувала збірку хліба і цибулі і передавала під дротами, за якими сиділи наші голодні хлопці. Вона мала ґеніяльні під ходи до людей. В 1945 році родина переїхала далі на Захід, і для Марії Іванівни відкрилось нове поле до суспільної праці, коли організувався Червоний Хрест під головуванням проф. Дмитра Івановича Дорошенка. Вона з енергією взялася допомогти українцям-полоненним діставати протези, пере пустки, ліки і працю. В 1949 році Марія Іванівна, її чоловік, донька з чоло віком і маленьким сином приїхали в США. Напочатку так, як і всі, працювали, а від 1954 року присвятила своє життя вихованню внуків, щоб передати їм любов до батьківщини- України та рідної церкви. Поскільки родина жила далеко від українського оточення, і діти не могли відвідувати шко лу українознавства, вона їх вчила вдома читати, писати і співати по-українському. Люди з любов’ю казали, що вони ходять до "бабиного університету”. Ще в 50-60-их роках Марія Іванівна посилала пакунки з одягом і шкільним приладдям нашим братам в Бразілії. Ці речі часто діставала від американського населення того містечка, де родина мешкала. Вони до неї мали велику пошану і любов, бож вона володіла спеціяпьним талантом підходу до людей, сама була надзвичайно щедра і жерт- венна. Св. п. Марія Клепачівська належала і брала активну участь в багатьох організаціях, та була віддана Українській Православній Церкві. Вона була почесною Головою Об’єд нання Українських Православних Сестрицтв в Америці, членом Української Національної Ради, активно працювала для Об’єднання Прихильників Державного Центру УНР, була членом Союзу Українських Ветеранів, членом куреня ’’Вільного Козацтва”. Коли в 1972 році створювався 77-ий Відділ СУА ім. Алли Горської в Чікаґо, вона без вагання стала однією з основниць і протягом 13-ох років його існу вання була зразковою і дуже жертвенною членкинею. Життя її не було приватне, воно було спрямоване на допомогу ближньому, своєму народові, своїй церкві. Ві дійшла від нас непересічна людина — гуманна, глибоко- релігійна, жертвенна, віддана українка-патріотка. Залишила в глибокому смутку дочку Софію з чоло віком д-ром Юрієм Чопівським, внуків — Ліду, Андрія, Петра і Юрія, молод. з дружиною Лярисою, правнуків — Юрчика і Квітку та численних приятелів і знайомих. Хай їй американська земля буде легкою, а пам’ять про неї вічною! Неля Бриджмен пресова референтка Ділимося з усіми нашими членками сумною віс ткою, що 28-го листопада 1985 року відійшла на віч ний спочинок наша членка Катерина Квасніцька про живши 86 років. Покійна народилась в селі Гринів, повіт Вибри ки, Західня Україна. Приїхала до Америки молодою дівчиною, вийшла заміж за Івана Квасніцького. На лежала довгі роки до СУА і була жертвенна на всі цілі. Під час похорону Покійну прощала голова від ділу Люба Петрик, Катерина Хомяк і Марія Слупець- ка. Спи спокійно дорога союзянко! Нехай земля Ва- шінґтона буде тобі легкою. Управа 23-го Відділу СУА 44 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1986 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
