Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ ВІДІЙШЛА НЕПЕРЕСІЧНА ЛЮДИНА Марія Аркас-Клепачівська 1 12.1. 86 Ділимося сумною вісткою з членством СУА, що 12-го січня 1986 року відійшла у вічність на 85-му році трудо любивого життя одна з основниць 77-го Відділу СУА в Чікаґо — св. п. Марія Аркас-Клепачівська, з дому Народ- ковська. Покійна походила з відомої офіцерської родини, де переважав український дух, і, як тільки зродилась Україн ська Держава, вона, її брат, який загинув, будучи офіцером Української Армії, і її сестри віддали свої сили на працю для України. Працювала в Генеральному Штабі Української Народ- ньої Республіки, виконуючи обов’язки довіреного урядовця. Праця була відповідальна, нелегка і небезпечна, але молода Марія Іванівна виконувала свої обов’язки бездоганно, як вірна громадянка своєї держави — відродженої України, яку вона безмежно любила. Пізніше працювала в Українському Державному Банку у відділі виготовлення державних паперів. Під час револю ції виїхала з цілим поїздом скринь з паперами Українського Банку і його працівниками і остаточно опинилася в Польщі. Марія Клепачівська зі своїм чоловіком Константином, який був Директором Державного Банку України, залишились зі сотками скринь з архівами і вже тоді безвартісними грішми. Скрині примістили у фабричному приміщенні, де і самі мешкали в тяжких умовах. Молоде подружжя Клепачівських з маленькою донеч кою Софією, зв’язані з цілим вагоном державних паперів, мусіло на деякий час розлучитись. Марія Іванівна з донь кою поїхали до полковника Миколи і Надії Аркасів на Пряшівщину до Ладимирової в Чехословаччині, де жили до 1929 року, а потім знову повернулись в Польщу. Покійна була дуже добросердечна і завжди намагалася всім допомогти. Під час війни допомогла жидівській родині врятуватися від німців і помагала жидівкам, шкільним то варишкам її доньки, які перебували в таборі і працювали на фабриці. Багато допомогла українським полоненим совєт- ської армії, часто ризикуючи своїм власним життям. Органі зовувала збірку хліба і цибулі і передавала під дротами, за якими сиділи наші голодні хлопці. Вона мала ґеніяльні під ходи до людей. В 1945 році родина переїхала далі на Захід, і для Марії Іванівни відкрилось нове поле до суспільної праці, коли організувався Червоний Хрест під головуванням проф. Дмитра Івановича Дорошенка. Вона з енергією взялася допомогти українцям-полоненним діставати протези, пере пустки, ліки і працю. В 1949 році Марія Іванівна, її чоловік, донька з чоло віком і маленьким сином приїхали в США. Напочатку так, як і всі, працювали, а від 1954 року присвятила своє життя вихованню внуків, щоб передати їм любов до батьківщини- України та рідної церкви. Поскільки родина жила далеко від українського оточення, і діти не могли відвідувати шко лу українознавства, вона їх вчила вдома читати, писати і співати по-українському. Люди з любов’ю казали, що вони ходять до "бабиного університету”. Ще в 50-60-их роках Марія Іванівна посилала пакунки з одягом і шкільним приладдям нашим братам в Бразілії. Ці речі часто діставала від американського населення того містечка, де родина мешкала. Вони до неї мали велику пошану і любов, бож вона володіла спеціяпьним талантом підходу до людей, сама була надзвичайно щедра і жерт- венна. Св. п. Марія Клепачівська належала і брала активну участь в багатьох організаціях, та була віддана Українській Православній Церкві. Вона була почесною Головою Об’єд нання Українських Православних Сестрицтв в Америці, членом Української Національної Ради, активно працювала для Об’єднання Прихильників Державного Центру УНР, була членом Союзу Українських Ветеранів, членом куреня ’’Вільного Козацтва”. Коли в 1972 році створювався 77-ий Відділ СУА ім. Алли Горської в Чікаґо, вона без вагання стала однією з основниць і протягом 13-ох років його існу вання була зразковою і дуже жертвенною членкинею. Життя її не було приватне, воно було спрямоване на допомогу ближньому, своєму народові, своїй церкві. Ві дійшла від нас непересічна людина — гуманна, глибоко- релігійна, жертвенна, віддана українка-патріотка. Залишила в глибокому смутку дочку Софію з чоло віком д-ром Юрієм Чопівським, внуків — Ліду, Андрія, Петра і Юрія, молод. з дружиною Лярисою, правнуків — Юрчика і Квітку та численних приятелів і знайомих. Хай їй американська земля буде легкою, а пам’ять про неї вічною! Неля Бриджмен пресова референтка Ділимося з усіми нашими членками сумною віс ткою, що 28-го листопада 1985 року відійшла на віч ний спочинок наша членка Катерина Квасніцька про живши 86 років. Покійна народилась в селі Гринів, повіт Вибри ки, Західня Україна. Приїхала до Америки молодою дівчиною, вийшла заміж за Івана Квасніцького. На лежала довгі роки до СУА і була жертвенна на всі цілі. Під час похорону Покійну прощала голова від ділу Люба Петрик, Катерина Хомяк і Марія Слупець- ка. Спи спокійно дорога союзянко! Нехай земля Ва- шінґтона буде тобі легкою. Управа 23-го Відділу СУА 44 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1986 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
