Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
Наш музикотворець заприязнюється з представ никами білорусів і опрацьовує для хору деякі їхні народні пісні. Дружить і з деякими литовськими му зиками. Існують хорові обробки Гайворонського хорватських народних пісень. В Канаді тримає зв’яз ки з музикологом П. Маценком та о. Г. Трухом (автор слів гимну ”Ой у лузі червона калина”). Великі успіхи осягнув Гайворонський у виховній праці з нашою, народженою тут, молоддю, що була організована в товаристві ’’Ліґа української молоді північної Америки”. З цієї організації вийшли пізніше дириґент і вчитель музики Степан Марусевич та ор ганізаторка перших імпрез молоді, Оля Дмитрів. І в доборі українського репертуару наш композитор був дуже корисним, зокрема для ось хочби молодої, надійної співачці, пізніше солістці Сіті опери, Марії Полиняк-Лисогір. По Другій світовій війні Гайворонський нав’язує активне листування з музичними діячами, що опини лись на еміграції у західній Европі. Його листи спов нені нових творчих задумів і організаційних плянів. По війні його музична творчість зосереджується пе реважно на піснях. 1946 р. в Саскатуні, Канада з’явля-. ється його великий ’’Збірник українських пісень для молоді”. В останню, осяйну сторінку життя Гайворонсь кого, дещо затьмарену його фізичною недугою треба вписати імпрезу молоді ’’Гомін України” 3-го травня 1949 p., в Карнеґі гол, в Нью-Йорку, присвячену 300- річчю в’їзду Богдана Хмельницького до Києва. Він керував музичною частиною програми, в якій, зо крема, виконувались’’Привітальна пісня Хмельниць кому”, ’’Пісня Мазепи” та ”Ой Морозе, Морозенку”. Дириґував його учень С. Марусевич. Концерт увін чався блискучим успіхом. На превелику біду, за кілька місяців, 11-го верес ня 1949 р. Гайворонський помирає передчасно. Похо вано його на цвинтарі св. Івана, в Мидл Виледж, Н.Дж. Перший посмертний концерт на честь нашого композитора відбувся 1950 р. Його дружина д-р Не- оніля Гайворонська старалась по змозі популяризу вати ім’я свого вельми заслуженого і шанованого чоловіка-музикотворця, пересилаючи його компози ції для виконання всім, хто звертався до неї. За дбанням її та вдячних учнів вийшла в Нью-Йорку, 1954 р. докладна кинжка-біографія д-р Василя Вит- вицького ’’Михайло Гайворонський”. На жаль, пані Неоніля не встигла видати друком принаймні най важливіші твори свого чоловіка. А вони неодмінно повинні бути видані синами української еміграції у США, не тільки з вдячности за все його життя відда не Україні та її народу, але і за цінність його творів. За цілеспрямовану, всежиттєву працю на ниві рідної музики, з наближенням 40-ліття його невід- жалуваної смерти, нашою невідкличною повинністю і обов’язком є видання друком творів Гайворонсько го. СИРІТСТВО Війна йшла своїми шляхами. Кожний день при носив нові жертви. Жадне місто, жадне село не зна ли, який буде наступний день, яка буде наступна ніч. Натиск регулярних совєтських військ на втрима ні повстанцями райони збільшувався. В село С. здалека долітали звуки розривів гра нат, то тут то там вили собаки і неспокоєм наповня ли серця мешканців. Василева хата стояла при дорозі, на скраю села. Василь пішов у повстанці. Його дружина Марія оста лась у хаті сама з малим, трирічним Андрійком. Її серце було неначе насилене на штики багнетів. Ло вила кожну вістку про чоловіка, але вістки були що раз то рідші, щораз то сумніші. Хоч би разом вмерти (думала Марія) не було б так страшно, але ж... Прийшла неділя і коли люди почали збиратися до церкви, раптом, роздалися стріли машинових ка рабінів, в селі щинилася метушня, численні вибухи гранат розірвали повітря і по цілому селі запалали ватри горіючих хат. Василева хата догоряла, а перед хатою на по двір’ї лежало тіло Василя з лицем притуленим до зе млі, яку так любив. Його права рука затискала в пальцях кріс. З Марії не осталося ні сліду, вона зго ріла у власній хаті. Василь не добіг до неї і впав на подір’ї поцілений кулею. А під плотом сидів маленький Андрійко й пла кав, плакав так, як тільки може плакати мале дитя, коли немає нізвідки помочі. Його личко й одяг, при сипані попелом з палаючої хати, вмивали потоки рясних сліз, а ручки з затисненими кулачками тряслися вверх неначе грозили тим, що відібрали у нього й матір і батька. Знеможена плачем дитина схилила голівку на пліт і заснула. Сусідка Марії, якої хата збереглася від вогню, прибігла по гарячій землі й вхопила мало го Андрійка на руки. Він вперше спав сном, до якого не заколисала його мати. Мара ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1986 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
