Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДИВНИЙ ПРИПАДОК х.н. 1940 рік у Львові. Марта вертається з праці трамваєм ч. 1. Вже майже доїздить до своєї зу пинки, як бачить на розі вулиці Сапіги і Потоцького розліплені великі афіші — Київська Опера —. Одразу висіла коло Техніки, щоб якнайшвидше прочитати коли і що? Читає точно репертуар, прізвища співаків і зір її падає на список членів оркестри. На першому місці — концертмайстер Р.Г. Рибак. — Чи це можливе? Це ж прізвище брата моєї мами. — Ще раз придивляється і починає думати. — Так — можливе. Вона знала, що ЇЇ дядько скінчив консерваторію і був добрим скрипалем. Про нього не було вістки від 1919 року. Ніхто дома не хотів того висловити, але всі думали, що він, колишній вояк УГА, хіба не живе. Під час війни привіз наречену зі східньої Волині, повінчалися у Львові, ви їхали на схід, і слід загинув. — А тут його прізвище на афіші — це хіба сон. — Марта швидко іде додому і на порозі прямо кричить: — Мамо, дядько Му- сьо — так його всі звали — приїздить з Київською Оперою. Мама не вірить, але Марта старається переконати її, що це можливе, бож ініціяли ті самі, прізвище те саме, а ще і скрипаль. Марта не може дочекатися другого дня. Тільки прийшла до бюра Клінік Медичного Інституту, де працювала, біжить до директора. Це був середнього віку лікар з Кам’янця Подільського, який до працівників ставився дуже при хильно. Марта постукавши у двері, не може дочекатися — "заходьте” — а може йо го немає? Але почула його "заходьте”. — Що скажете тов. Марто? — Тов. директор чи Ви знаєте, що приїздить Київська Опера? Д-р С.О. поглянув на Марту здивовано, — знаю, але в чому справа? — Певно делегація від Клінік Мед-Інституту піде їх вітати? — Я про це не думав, але це добра думка. — Чи я можу бути в делегації? — питає Марта, я так люблю музику, оперу, театр. — Подумаю — але зразу усміхнувся і каже — згода, це ж Ваша пропозиція. — Прийшов день приїзду опери. Марта купила квіти, завинула кінці папе ром і вложила туди карточку з адресою, на всякий випадок. Мама Марти, яка працювала вчителькою, також зголосилася до шкільної делегації. Обидві їдуть на залізничний двірець. Застали вже велику гурму лю дей — представників різних установ. Усі стояли при бічному виході, бо сказано, що туди виходитимуть члени Київської Опери. Марта не спускає очей зі сходів. Одна думка в неї — як я його пізнаю? — Марта мала один рік як дядько виїхав, але хіба зі знімок. Почали виходити спершу співаки — Литвиненко-Вольгемут, Петрусенко, Зоя Гайдай, Паторжинський... Спонтанний привіт! Підходять делегати — вітаючи квітами, а Марта чекає... аж бачить високу, худорляву постать — то він, це його очі, як у бабусі. Старається підійти до сходів, бо він вже ось тут. Підходить і тихенько питає — Дядько Мусьо? Здивований в нього погляд і Марта чує: — це хіба Мартуся? Марта вручає квіти зі словами сердечного привітання і тихенько каже: — у квітах є адреса. Другого дня по полудні, а була це неділя, Марта з мамою почули стукіт у двері. Марта біжить і бачить дядька Муся. Радості не було кінця, але не міг довго бути, бо чекав на нього внизу ’’ангел сторож”. Закінчвння на обкладинці ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1986 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
