Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
застереженнями щодо розбудови нуклеарної проми- словости в СССР. — Чи українці знають дійсне становище на Україні, приміром чи читають українську пресу з УРСР і чи стежать за інформаціями у совєтських часописах взагалі? Андрій Білик, журналіст, який має понад 17 ро ків досвіду в галузі засобів зовнішніх зв’язків провів наступну частину семінару, стараючись в практич ний спосіб подавати поради, як поліпшити наш вплив серед американської преси, телевізії тощо. Він роздав фотокопії різних листів до редакції, статтей, передовиць, які з’являлися в американській пресі від 1-го до 2-го жовтня 1986 р. в справах Дем’янюка , O S I (Бюро Спеціяльних Слідств), Орлова і Гельсінської групи, Данілова, Чорнобиля та про Голод на Україні. Учасники тоді мали нагоду проаналізувати їх, по даючи пропозиції, як ліпше можна в майбутньому представити або зареаґувати на дану подію. А. Білик радив, щоб де тільки можна і відповідно зга дати про українську справу, наводячи паралелі, на приклад між голодом на Україні та подібною ситуа цією в Судані. Або звернути увагу на несправедливу постанову СССР відмовити гуманітарну допомогу Міжнароднього Червоного Хреста та інших після ви буху в Чорнобилі. Наприкінці семінару А. Білик пороздавав проект брошури, яка має друкуватися з нагоди відзначення 1,000-ліття християнства на Україні. Ця брошура має виключно познайомити неукраїнського читача з іс торією цієї події. Після перегляду написаного, учас ники семінару подавали поради де слід опрацювати або змінити інформації та формат. Під час цікавих дискусій, одна з слухачів, Марта Шміґел з Рочестеру, дала добру пораду, а саме як можна впливати на місцеві засоби комунікації. Кожна газета влаштовує т.зв. "e d ito ria l sensitivity se ss io n s” де обговорюють не тільки редакційні погляди, але і описи даних подій. Вони радо зустрі чаються з людьми або групами, які мають застере ження або зажалення щодо них. Приміром, україн ська громада в Рочестері зустрілася з редакторами, щоб представити українську справу і пояснити їм та кі нібито очевидні різниці між поняттями ’’Росія” та СССР. Тоді преса обережніше і уважніше репорту- вали про українців у США та українську справу зага лом. Дехто радить плекати знайомства серед журна лістів, що потрібне, але М. Шміґел пропонувала старатися впливати на редакторів. Тому що вони є авторитетом у газеті. Протягом цієї першої частини багато корисного можна було вислухати і навчитися. Іноді дещо було таке хвилююче, що змусило учасниць переоцінити свої погляди. Зрештою, це є стимул до дискусії та спонукає українську громаду до роздумування над своєю працею та шуканням, як ліпше її виконувати. Доповнення до Конституції США Мало осіб в США відмічують річниці подій, а тим менше навіть пам’ятають доповнення до конституції поза первісними десятьма, в яких говориться про за- садничі людські права. Наш читач ледве чи пізнає, що саме становить 19-те доповнення. Це право жінок до голосу, яке жінки США вибо роли собі 66 років тому. Національна Жіноча Партія, яку створила в минулому столітті Аліс Пол і мотто якої є ’’вперед до Світла”, відмітила цю річницю зіб ранням біля Капітолю та закликами перевести в життя 27-ме доповнення до 200-літньої конституції, а саме признання рівних прав жінкам. Досі Конститу ція мовчить про жінок, хоч слово "m a n ” означає ’’лю дину”, і тому дехто вважає доповнення зайвим. Інші побоюються, що доповнення може уможливити не потрібне встрявання уряду в особисті права. Це таке ж побоювання як Франкове: ”так, якби я не їв, по- боючись, щоб кришка в голосницю не влетіла.” Жінки, відмічуючи 26-го серпня, річницю одер жання права голосу, згадували про те, що воно не було дане жінкам, що його треба було вибороти. Сьогодні жінки, байдужі до тієї боротьби, заскоро забули про зусилля та жертви, які простелили нам легкий шлях, підкреслювали Сара МкКлендон та Ге- лен Томас, перша і теперішня кореспондентка при Білому Домі. Д-р Доротея Гайт, президент Ради Муринок, говорила про те, що як довго жінки не голосують, не беруть активної участи у політичному житті країни, вони не зможуть провести тих змін, які цілком забезпечать краще життя їм та їхнім родинам. Що тут говорити про зовнішню політику, про нама гання запобігти другому Чорнобилю, помогти пер шому! На закінчення жінки пробували разом співати гімн англійських Суфражисток ’’Рам’я в рам’я і рука в руку, стаємо ми сильніші”. Мелодія не легка, і піс ня нам чужа. Взявшись за руки спонтанно відспівали ехо змагань за людські права — ”Ми поборемо, ми таки переможемо колись”. Подавши руки, у тіні Капітолю, роздумуючи про програму вечора, я уявляла собі свою маму, яка ро з’їжджала по селах Галичини організуючи День Се лянки в повіті. Віддігги Союзу Українок розуміли потребу су спільної та політичної дії, зрозуміння сучасних проблем, включення у громадське життя. В Америці СУА провадив працю у тому самому напрямку. Тим жінкам не треба було б пригадувати, що це проект 27-го доповнення Конституції і про потребу голосу вати. М. Богачевська-Хомяк 12 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1986 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
