Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ЄВГЕН БЛАКИТНИЙ ПРО ПЕТРА ХОЛОДНОГО МОЛОДШОГО Віра в незаперечні людські цінності, вміння усвідомити ’’речі в собі”, прагнення від тимчасового до вічного, від минущих форм зовнішнього вияву до дійсної істини, від тимчасового хаосу до позачасової гармонії, уміння схоплю вати вічне у витончених мистецьких образах, тяжіння до досконалого — характеризують творчість Петра Холод ного, мол. На тлі сьогоднішньої доби, його творчість є унікальне явище, як і його природня обдарованість. ...Початки творчої діяльности Петра Холодного при пали на час, коли майже на всіх просторах української землі відбувалось відродження, йшов новітній ренесанс українського мистецтва... Хлопчиною він проходить через полум’яні роки української революції. Його життьовий шлях від підлітка — вояка Української Армії, через Подєбради, аж до професора Варшавської Академії Мистецтв, виховав у ньому творче філософське відчуття дійсности. Романтична героїка української революції, її трагічний кінець, знайомство з духовістю Европи по Першій світовій війні, нарешті духовний клімат, в якому зростав Петро Петрович і безперечний вплив батька навчили його, що вищі мистецькі правди не переймаються і не копіюються, а ростуть з надр народньої і своєї душі; що вони можуть походити лише з національних джерел, національної тради ції. Він також зрозумів, що в нашу добу самим ’’нутром” нічого не створиш, що потрібно знання і світової культури. Тільки ці знання треба переломлювати через призму своєї національної духовости, свого власного ”я”. Лише цим можна зберегти від сьогоднішньої загальної нівеляції свою власну індивідуальність, свій інтелект, свою творчу душу й творити речі наскрізь самобутні та національні, що одно часно стояли б на рівні світової культури. ...Коли я спитав Холодного кого він уважає своїми духовними наставниками у творчості, він відповів: ’’Мій батько, Котарбінський і... жуки”. Це не був жарт. Досить поглянути на колекції жуків Петра Петровича, щоб зрозу міти, що ніяка фантазія геніяльного вибагливого мистця не створить таких візерунків, композиційних орнаментів і багатства кольорів, які природа виписала на спинах бідних жуків, що їх Холодний, мов шпагою немилосердно прони зав голками, пришпилюючи до пляншетів. Петро Петрович Холодний охоплює об’єктивність даного світу творчим сприйманням і мистецькою доско налістю зображення. Для нього не грає ролі ”що малю вати”, лише ”як малювати”. Досить поглянути на його "Цикаду”, ’’Безсмертники”, "Риби”, ’’Святого Ю рія”, щоб це зрозуміти. Ми бачимо, що у нього цілком відсутні реміс ництво, рутина, завчені технічні прийоми. Він невтомний шукач, експериментатор, який не задовольняється здобу тими осягами, а все прагне чогось кращого, досконалі шого... Малярству Холодного властива композиційна витонче ність і завершеність форми, інтенсивна насиченість кольориту ніжного і рухливого як у Ботічеллі. Ми ніде не бачимо у нього фарби. Всюди панує лише колір, і навіть у білому, ми бачимо його прозорі та ніжні вальори. У нього непомильно точне відчуття кольору, форми, стилю та лінеарної композиції. Досить поглянути на його візантій ську композицію св. Юрія або образи, що прикрашають Св. Володимирський собор у Нью-Йорку, щоб у цьому переконатися. Його лінія жива та рухлива, як у Ботічеллі, як у Нарбута. Уривки з доповіді на відкритті виставки П. Холодного в У ВАН у США 2 травня 1963 року; надруковані в ’’Свободі”, 26-31 грудня 1963 року. ОБГОВОРЕННЯ ВИСТАВКИ ХОЛОДНОГО В УВАН У США 29 червня 1963 Д. Горнят кевич: Одкриває дискусію. Запрошує до виміни думок. — Хто забирає голос? (довга павза) П. Холодний: Нема!! В. М іяковський: Петро Петрович дивиться на мене підо зріло, не шанує моїх поглядів. Кожна його картина — це твір великого мистця. Кожна картина живе окремо. Картини не утворюють мистецького комплексу. Кожна картина гені- яльна. Великий успіх. Це таку єресь я сказав для початку. П. Холодний: Я поясню чому. Я — експериментатор. Я ставлю експеримент чисто технічного характеру. Здійсню його, переходжу до іншого. Далі мені вже нецікаво. Д. Горнят кевич: У темпері дійшов досконалости. П. Холодний: Темпери я навчився у батька, а батько, здається, від Бойчука. Це все робилось таємничо, а потім я все прочитав у книжці. Батько шліфував дошки для темпе ри хвощем. Я цього нічого не роблю. Просто беру пензлем жовтка й фарби, і малюю. Якби батько то побачив, був би незадоволений. Д. Горнят кевич: Що Вам дала Варшавська Академія? П. Холодний: Один професор вперше побачив мою працю, і сказав: "пан нє єєт поляк", а ще й слова від мене не чув. Потім завжди ставив студентам приклад: "Бачите, він малює, як українець, а ви, невідомо, як хто”. Холодний розповів як він ішов із дружиною повз Академію Мистецтв, а вона каже: ’’Оце сюди тобі треба поступити”. Я відповідаю: ”Я не хочу”. А вона: ”А я піду дізнаюсь”. Виходить з анкетою — ’’Сьогодні останній день подавати". Треба було давати домашні праці, а я жив у Чехії і знайшов у Варшаві лише мініятюру та екслібрис. Інші ж кандидати з пачками, деяким навіть червоні шапки* несуть. Я дав ті малюнки секретареві, а він питає: "Де ж праці?” ”Я вам уже дав”. А він... (тут ХолоДний зробив певний жест). Мені все одно, бо то ж жінка... На другий день приходжу, а секретар уже вскакує. Я записався до професора Тихого. Чому? Бо він тихий, а я — холодний. Він спершу не хотів: "Ви не будете малювати, як я хочу”. — ”Я й не хочу малю вати, як ви хочете, а як я хочу”. Мені навіть незручно таке згадувати... А. Нещадименко згадує, що Холодний був першим у футболі. П. Холодний: Я дуже любив батька. Як батько малю вав, то і я вважав за потрібне малювати. Питання: Коли почали малювати? ‘ Посильні. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
