Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ного життя і праці в Україні і тому залишився ще якийсь час на праці в театрі в Чіб’ю. Тепер до нього, як до вільнонайманого, могла приїхати вже і його дружина, Олімпія Добровольська. У серпні 1940 р. обоє Гірняки повернулися в Україну, де Йосип Гір няк — хоч все ще із ’’вовчим білетом”, тобто з обме женим пашпортом недавнього в’язня — працював спершу як мистецький керівник обласного театру в Черкасах, а потім як мистецький керівник Театру Юного Глядача в Києві. В час війни Гірняки відлу чилися від евакуаційного транспорту, залишились в Україні, а згодом, в час німецької окупації, подалися на захід до Галичини. Спомини Гірняка закін чуються 1942 роком, на порозі нового воєнного- галицького і після-воєнного, еміграційного етапу його життя і мистецької діяльности, коли авторові було 47 років. На такій ось канві біографічних фактів вишите барвистими нитками і багатими взорами полотно Гірнякових споминів. Центральне місце у книзі, одначе, приділено не автобіографічним моментам, а спогадам про театр, і зокрема ж, на першому місці, звітові очевидця і співучасника про ’’народини і смерть модерного українського театру”, тобто про ’’Березіль” і його творця, Леся Курбаса. ’’Березіль” — як це видно із книги Гірняка — це не був тільки модерний експериментаторський театр, це була справді революційна візія перебудови й пере- вишколу культурних кадрів України в широкому республіканському маштабі, з далекойдучими пля- нами на майбутнє. У кількох майстернях рівночасно підготовлялися фахівці для майбутніх театрів у містах і селах, заводах і клюбах України. Багато гранний професійний вишкіл і перевишкіл акторів включав зайняття з акторської майстерности, україн ської сценічної мови, постановки голосу, хорео графії, акробатики, фехтування, а також з історії філософії, мистецтва, літератури. Система Курбаса розвивала спостережливість і творчу уяву актора вправами т. зв. мімодрам, вчила акторського три вання в наміченому пляні і ритмі, ставила високі вимоги до режисерів і виконавців ролей. Театр, на думку Курбаса, мусів бути спроможним створити цікаве театральне видовище навіть з одного енцикло педичного гасла, тобто навіть при відсутності повно цінного драматургічного матеріялу. У Курбасовій постановці, за словами Гірняка, ’’кожен персонаж мусів звучати наче окремий інструмент симфонічної оркестри. Його слово, вся мова, інтонація, жест, рух — утворювали слухову і зорову гармонію, яка руйну валася найменшим відхиленням від режисерської партитури. Завдання актора було перебороти й достроїти свої зовнішні та внутрішні дані, свої голо сові струни до музики всієї вистави” (с. 289). Описи театральних вистав у Гірнякових "Споминах” — точні і багаті в деталі: він пише про сюжет і режисер ську його інтерпретацію, про мистецьке оформлен ня, музику, хореографію, про акторське тривання в образах персонажів, про поодинокі мізансцени. Свід- Опімпія і Йосип Гірняки у п'ят десят і рони в Н ью -Й орку чення і коментарі Гірняка про репертуар театраль них сезонів ’’Березоля”, про постановки таких п’єс як ’’Джіммі Гіґґінс”, ’’Пошились у дурні”, ’’Золоте черево”, ’’Народній Малахій”, ”Мина Мазайло” та багато інших — залишаться назавжди джерелом, що з нього в майбутньому черпатимуть історики україн ського театру, а може й дійові послідовники Леся Курбаса. Історики театру знайдуть у споминах Гір няка багато цінного матеріялу і про інші театральні ансамблі, що в них працював Гірняк, а також портрети й характеристики поодиноких акторів і театральних діячів. Але Гірнякова книга не тільки про театр і написана вона не лише для тих, хто ціка виться історією українського театру. Гірняк уміє розповідати, ступенуючи драматичне напруження, з барвистими деталями, живими діялогами, з гумо ром, часом з іронією або сарказмом, без надмірного сантименту, без диґресій у сучасне, без зайвого багатослів’я. Його книга читається як добра беле тристика, а поодинокі епізоди у книзі скомпоновані часом немов самостійні фейлетони чи нариси. Гірняк дотепно і з великим теплом пише про свої дитячі та
Page load link
Go to Top