Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ного життя і праці в Україні і тому залишився ще якийсь час на праці в театрі в Чіб’ю. Тепер до нього, як до вільнонайманого, могла приїхати вже і його дружина, Олімпія Добровольська. У серпні 1940 р. обоє Гірняки повернулися в Україну, де Йосип Гір няк — хоч все ще із ’’вовчим білетом”, тобто з обме женим пашпортом недавнього в’язня — працював спершу як мистецький керівник обласного театру в Черкасах, а потім як мистецький керівник Театру Юного Глядача в Києві. В час війни Гірняки відлу чилися від евакуаційного транспорту, залишились в Україні, а згодом, в час німецької окупації, подалися на захід до Галичини. Спомини Гірняка закін чуються 1942 роком, на порозі нового воєнного- галицького і після-воєнного, еміграційного етапу його життя і мистецької діяльности, коли авторові було 47 років. На такій ось канві біографічних фактів вишите барвистими нитками і багатими взорами полотно Гірнякових споминів. Центральне місце у книзі, одначе, приділено не автобіографічним моментам, а спогадам про театр, і зокрема ж, на першому місці, звітові очевидця і співучасника про ’’народини і смерть модерного українського театру”, тобто про ’’Березіль” і його творця, Леся Курбаса. ’’Березіль” — як це видно із книги Гірняка — це не був тільки модерний експериментаторський театр, це була справді революційна візія перебудови й пере- вишколу культурних кадрів України в широкому республіканському маштабі, з далекойдучими пля- нами на майбутнє. У кількох майстернях рівночасно підготовлялися фахівці для майбутніх театрів у містах і селах, заводах і клюбах України. Багато гранний професійний вишкіл і перевишкіл акторів включав зайняття з акторської майстерности, україн ської сценічної мови, постановки голосу, хорео графії, акробатики, фехтування, а також з історії філософії, мистецтва, літератури. Система Курбаса розвивала спостережливість і творчу уяву актора вправами т. зв. мімодрам, вчила акторського три вання в наміченому пляні і ритмі, ставила високі вимоги до режисерів і виконавців ролей. Театр, на думку Курбаса, мусів бути спроможним створити цікаве театральне видовище навіть з одного енцикло педичного гасла, тобто навіть при відсутності повно цінного драматургічного матеріялу. У Курбасовій постановці, за словами Гірняка, ’’кожен персонаж мусів звучати наче окремий інструмент симфонічної оркестри. Його слово, вся мова, інтонація, жест, рух — утворювали слухову і зорову гармонію, яка руйну валася найменшим відхиленням від режисерської партитури. Завдання актора було перебороти й достроїти свої зовнішні та внутрішні дані, свої голо сові струни до музики всієї вистави” (с. 289). Описи театральних вистав у Гірнякових "Споминах” — точні і багаті в деталі: він пише про сюжет і режисер ську його інтерпретацію, про мистецьке оформлен ня, музику, хореографію, про акторське тривання в образах персонажів, про поодинокі мізансцени. Свід- Опімпія і Йосип Гірняки у п'ят десят і рони в Н ью -Й орку чення і коментарі Гірняка про репертуар театраль них сезонів ’’Березоля”, про постановки таких п’єс як ’’Джіммі Гіґґінс”, ’’Пошились у дурні”, ’’Золоте черево”, ’’Народній Малахій”, ”Мина Мазайло” та багато інших — залишаться назавжди джерелом, що з нього в майбутньому черпатимуть історики україн ського театру, а може й дійові послідовники Леся Курбаса. Історики театру знайдуть у споминах Гір няка багато цінного матеріялу і про інші театральні ансамблі, що в них працював Гірняк, а також портрети й характеристики поодиноких акторів і театральних діячів. Але Гірнякова книга не тільки про театр і написана вона не лише для тих, хто ціка виться історією українського театру. Гірняк уміє розповідати, ступенуючи драматичне напруження, з барвистими деталями, живими діялогами, з гумо ром, часом з іронією або сарказмом, без надмірного сантименту, без диґресій у сучасне, без зайвого багатослів’я. Його книга читається як добра беле тристика, а поодинокі епізоди у книзі скомпоновані часом немов самостійні фейлетони чи нариси. Гірняк дотепно і з великим теплом пише про свої дитячі та
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
