Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ства, а в тім, турецький султан бо їться Петра Конашевича, і пихли- вий коронний гетьман Жолкев- ський пише мені чемні листи й по силає послів. Чує старий лис нові часи, як жаба зміну погоди... А я бажаю, щоб ти кохала в моїй о- собі людину, а не шляхтича і не герби. Насті стало соромно. — Та це ж татко казали, а не я... Він усім розповідає, що ти шляхтич, ну я... А мені все одно, їй-бо... Я люблю тебе, і нікого ме ні не треба на цілому світі: ані кня зів, ані королів... А коли не віриш, так... я ніколи цього не робила... Ані батькові, ані матері, ані пан отцеві... І Настя швидко схилилася і при пала до руки Сагайдачного. Він увесь здригнувся, сіпонув руку і схвильовано й ніжно схилився до неї. — Ну, а далі? Розкажи мені все-все, -— просила вона, коли він заспокоївся. — Далі? Закінчив я Острозьку школу. Князь Констянтин надумав вирядити мене за кордон, як най кращого учня. А для цього потріб ні були папери про те ж саме кля те шляхетство, а їх у мене й не було... Настя щільно притулилася до нього і дивилася йому просто у вічі, як дитина, якій розповіда ють чарівну казку. Тай й що може бути кращого і цікавішого над о- повідання коханого про себе. — Ну? Що ж далі? -— схвильо вано приспішала вона. — Забрав я папери одного шляхтича, забитого в бою, і подав ся з ними за кордон. Ось чому в жодному університеті не чули за Петра Конашевича. А вчився я ці лих п’ять років і, повернушись, знову взяв своє справжнє ім’я і пі шов служити до Конецпольських в їх початках. Та незабаром кинув я Конецпольських і подався до Києва, до Аксака. Але й там не знайшов я талану... Щось гірке забриніло в тоні Са гайдачного. Настя відчула цю гір коту й обережно провела рукою по руці нареченого. — Образили? — напівголосно спитала вона. Сагайдачний на мить запнувся, ніби стало йому боляче пригаду вати, але потім опанував себе. — Гірше... Нікому й ніколи я цього не розповідав... Покохав я доньку Аксакову. І вона покохала мене. Але магнат не міг віддати її за бурлаку. Хоч як ховали ми наше кохання, а знайшлися добрі люди — відкрили батькові очі. Він викликав мене до себе, ніби в я- кійсь справі, і наказав відшмагати мене перед усім панством, а потім вкинути до в’язниці як бунтівника й державного злочинця. Все міг би я стерпіти — і кайдани, і навіть смерть, але такого знущання я не міг. Я втік на Січ, і з тих часів не випускаю шаблі. — Ну, а вона? •— напружено спитала Настя, несвідомо ревную чи його до минулого. — Вона й не знала, де я, че кала на мене, мучилася. Аксак пе рехопив мої листи і примусом о- дружив її з луцьким каштеляном, розпусним і хворим дідом. Вона не витримала знущання і отруїлася, приславши мені хрестик і пасмо волосся на пам’ять. — Нещасна, — щиро й полег шено зітхнула Настя. -— Ну а ти? — На Січі пристав я спочатку до голоти, бо, крім штанів та со рочки, не мав нічого, навіть шаб лі. Зробив я собі лука та сагайда ка, звідки й пішло моє прізвище. Потрапив я в молодики до військо вого шевця Хоми Причепи. Він ви вчив мене добре битися на шаблях і всіх низових звичаїв і вже думав засадити мене за чоботи, але тут я став дибки. Він довго гнівався на мене, але коли його було обрано на курінного отамана, він сам вдав ся до мене по допомогу. Незаба ром став я його правицею, бо без мене не міг він кроку ступити. По тім пішов я в походи. Щастило мені в боях. За п’ять років став я і сам курінним отаманом, а потім пи сарем війська Запорозького. І то ді все сталося по-новому. Знадо билася мені тоді і латинь, і чем ність, і шляхетські звичаї. Дово дилося мені писати і цісареві, і ко ролеві, і цареві московському... І перемови вести від імені війська. Цінували мене козаки. Та й у по ходах не знав я поразки... І ось вже вісім років, як я гетьманую... Але не забув я старих образ. На стане день, коли Ян Аксак і всі королев’ята довідаються, як мож на наступити на горло Петрові Ко- нашевичу. Не час ще говорити про це, але день і ніч готую я панам свій рахунок. Гартую військо, зби раю нечувану силу і рано чи пізно продиктую панам свою волю. І стільки сили і зненависті бри ніло в його тоні, так блимнули в місячних присмерках його вузько посаджені очі, що Насті стало мо торошно. Вона зрозуміла, що ця людина фанатично прагне своєї мети і без вагань мете все, що ста не на її шляху. І ще зрозуміла, що його кохання тільки тоді буде не порушне й вічне, коли буде у них одна мета, один спільний життєвий шлях, — і стримано і серйозно сказала тому, хто мусить стати су путником її життя: — Я покохала тебе, Петре, не знаючи, хто ти, але лише тепер я зрозуміла, що ніхто й ніщо не ви рве тебе з мого серця. І Сагайдачний зрозумів: міцно стиснув він її руки щирим братнім стисканням і довго сидів нерухо мий, стриманий і зосереджений в своєму щасті. Літературний Конкурс Український Літературний Фонд ім. Івана Франка в Шикаґо оцим прого лош ує третій зчерги Конкурс на най кращі українські літературні твори, що появилися друком у 1967, 1968 і 1969 pp. Висота нагород: Перша нагорода 1,200 дол. Друга нагорода 800 „ Третя нагорода 400 „ Роздача нагород, на підставі рішення Літературного Ж юрі, якого склад б у де поданий пізніше, відбудеться в гру дні 1970 р. в Шикаґо під час Академії- Вечора української літератури. Автори, що хотіли б взяти участь у цьому Літературному Конкурсі, по винні надіслати сім примірників своїх творів для членів Ж юрі до дня 1. лю того 1970 р. на нижче подану адрену. За Правління Українського Літ. Фонду ім. Івана Франка в Шикаґо: Адам Антонович, голова Рома Турянська, секретар U K R A IN IA N L IT E R A R Y F U N D 2351 W . C h ica g o A v e . C h ica g o , I llin o is 60622 — U S A НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
