Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПОРАДИ З МОВИ П о п е р е д н і з а в в а г и ли „Людолови" в перші роки. Кри тики й рецензенти швидко запри- мічували насвітлення доби, яке письменниця мусіла дати, і хвали ли її, що вона не наслідувала Ка- щенка, Куліша, Мордовця і Чай- ковського, які з романтичним за хопленням представляли козаків позитивно... Та навіть і цей підхід авторки не врятував від таких як, Андрій Клоччя, який закинув пись менниці, що гетьман Сагайдачний все ж таки вийшов забагато пози тивний. І так письменниця за свої „Людолови" постраждала. 1947-го року Зінаїду Тулуб за слано в Казахстан до Алма Ати, де вона працювала секретаркою, ра хівницею чи бібліотекаркою, хоча хворіла на туберкульозу, сліпо ту, глухоту та інші хвороби. За слано її, як і Тараса Шевченка — але вона могла писати. І так від 1947 р. почала вона працювати над історичним романом про побут Шевченка у Казахстані. Тема була їй близькою завдяки дідові, а те пер через заслання вона стала їй самій більш зрозуміла. „В степу безкраїм за Уралом" — це другий більший твір Зінаїди Тулуб", я- кий представляє солдатський „ви шкіл", заборону писати й малю вати, та участь в експедиції на Аральське море, — себто перший період заслання Тараса Шевчен ка (1847-50 pp.). Книжка ця ви йшла друком, коли письменниця повернулась до Києва. Тоді також перевидано двічі і „Людолови" тридцять і п’ятдесят тисячним ти ражем -— але у ще більше змінено му виді. Крім повитих творів вийшла друком ще драматична поема „Іл ля Муромець" (в російській мові). Не друковано ще досі письменниці мемуари „Моє Життя", оповідан ня „Заважалочка-допомагалочка" та казку-повість „Чарівний клу бочок, або таємниця двійок". По мерла письменниця 26. вересня 1964 р. Зінаїда Тулуб — це незапереч ний талант, якого ми вповні не пі знали. І ми бачимо чому. Західній світ на основі розповідей Анато- ля Кузнєцова тепер поновлено по чинає відкривати собі очі на тра гічну долю письменників та їхніх зцензурованих і повикривлюваних творів. У суспільній поведінці людини ба гато важить рівень її мовної куль тури. Незграбна мова, брак уміння сказати доречне слово чи то в това риській розмові, чи то у виступі на громадських збор ах завжди знеціню ють людину, хоч би яка вона була з природи добр а й чесна. І навпаки: до людини, що мож е висловити д о бру дум ку не абияк, а в досконалому мовному оформленні, люди завжди ставляться з пошаною. У київському журналі „Перець" часто друкують неоковирні вислови з різних оголо шень, заяв, листів тощо, що їх над силають до редакції читачі з різних кінців України. От недавно надруко вано оголошення, що було вивішене в одній аптеці: „Зничтожуйте д о р о слих м ух“. У цьому реченні з трьох слів аж дві великі помилки. Перша з них — російсько-український по круч „зничтожуйте'1, ужитий замість українського слова „винищуйте". Ця помилка виникла внаслідок примусо вої двомовности, що її накидає М о сква українському народові. Редак тори „Перцю" не можуть писати про таке її походження, і читачі самі м у сять це розуміти. Друга помилка вже „українська", але й вона свідчить про повну мовну безпорадність людини, що написала: „дорослі мухи". Справ ді бо, людина, що думає, коли гово рить чи пише, ніколи не мож е вжити такого безгл уздого вислову, бо з ньо го виходить, що треба нищити тіль ки „дорослих мух", а недорослих не слід зачіпати, нехай, мовляв, підро стуть. Отож і вийшов у тій аптеці не напис, а сміх та й годі. У наших людей на чужині теж чи мало усяких мовних недоречностей. Така мовна каліч виникає здебільш о го під впливом чужомовних сер ед о вищ, у яких наші люди живуть. Але немало їх, тих мовних незграбностей та недоречностей, вивезено і з Укра їни, з тих частин, що були під різними окупаціями: російською, польською, угорською, чехословацькою. Цього ж проклятого добра випало було на д о лю українського народу таки чима ленько! Якщо мати на увазі впливи чужомовних середовищ, то не можна думати, що це тільки такі чи такі слова. Ні, ці впливи часом бувають такі приховані, що не всяке може їх і виявити. От, наприклад, англомовне середовищ е накинуло нам такий ви слів: „Я взяла бас". По-українському треба б сказати: „Я поїхала автобу сом". Від російського впливу й досі залишилося в мові емігрантів з Н ад дніпрянщини та Кубані „дякую вас" (замість „дякую вам"). Вихідці з Га личини вивезли польську п обудову думки „вона поїхала до Каліфорнії літаком", а треба було б сказати „по летіла". Ліки на це лихо — знання україн ської літературної мови, що стала вже єдиним засобом культурного взаємлення для всіх українців у світі, незалежно від того, де вони живуть, на Україні чи на чужині. Для тих лю дей, що говорять українською мовою хоч би й з помилками, це не така вже безнадійна справа, треба тільки за хотіти, прислухатись до порад знав ців української мови і стежити за добрими зразками нашої мови. Річ зрозуміла, що це особливо важливе для жінок-матерів, які мають привча ти своїх дітей змалку д о д о б р о ї укра їнської мови. У цьому розділі ми б у дем о подавати такі поради з нашої мови. Якщо від читачів будуть запи тання, то ми на них відповідатимемо. В. Ч. КОНФЕРЕНЦІЇ СУСП. ОПІКИ Дня 27. вересня ц. р. відбулась з а ходами Окр. Ради СУА в Шикаґо Конференція Референток Сусп. Опіки. Головну доповідь на тему „Схема праці сусп. опіки“ виголосила п-ні Марія Химинець, референтка сусп. опіки Гол. Управи. Про працю сусп. опіки в Окрузі реферувала п-ні Софія Сокологорська, референтка сусп. опі ки Окр. Ради. По полудні відбувся панель на тему „Опіка над старшими людьми“. Про систему сусп. опіки американських установ готорила п-ні Катерина Гульчій, керівничка Бюра Сусп. Опіки, про проблематику старе чого віку п-ні С. Сокологорська, а про можливість р озв’язки тих про блем проф. Касіян Тучапський, пен сіонер. Про можливості Домів для Старших розказала п-ні М. Химинець. Дальші Конференції Сусп. Опіки відбудуться: 19. жовтня — Окр. Рада СУА в Рочестері, 2. листопада — Окр. Рада СУА у Філядельфії, 23. листопа да — Окр. Рада СУА в Клівленді, а 7. грудня — Окр. Рада СУА в Ню Йорку. 4 НАШЕ ЖИТТЯ ЛИСТОПАД, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
