Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Лариса М. JI. Залеська-Онишкевич Зінаїда Тулуб (У п’яту річницю смерти письменниці) Зінаїда Тулуб — це ще один та лант серед довгого списку укра їнських письменників в Радянсько му Союзі, які були заслані чи ре пресовані за свою літературну творчість. Авторка постраждала 1937 р. за свій двотомний історич ний роман „Людолови". У 1947 р. її заслано в Казахстан, і аж 1956 року вона могла повернутись до Києва, де у вересні того року по новлено її членство у Спілці Пись менників України. Свій рід Зінаїда Тулуб виво дить правдоподібно з козаків десь у 16. столітті. Дідо письменниці був знайомим Тараса Шевченка, і ще студентом належав до Кирило- Методіївського Братства. Батько Зінаїди, Павло Тулуб, був профе сором права, а крім того і поетом (писав тільки російською мовою). Мати письменниці — францужен ка. Зінаїда народилась у Києві 29 листопада 1890. Вона закінчила і- сторичний факультет Вищих Жі ночих Курсів 1909 p., і дістала звання кандидата філософічних на ук за свою працю „Погляди М. В. Гоголя на проблеми мистецтва в світлі західньо-европейських та російських філософських теорій першої половини XIX. століття“. Культурна атмосфера дому та зна йомства з російськими літератур ними діячами (Бунін, Ґоркий) сприяли розвиткові Зінаїдиного літературного зацікавлення і та ланту. Ще гімназисткою вона по чала писати вірші російською мо вою ; це були ліричні, настроєві поезії більш у романтичному стилі. Уже від її двадцятого року жит тя ці вірші були друковані в різ них київських та других росій ських журналах. У 1916 р. друко вано перший прозовий твір Зіна їди Тулуб — повість ,,На пере- путье". В двадцятих роках 3. Тулуб почала працювати в ділянці кіно драматургії; написала кілька сце наріїв (напр. „Гайдамаки1', про Петра Сагайдачного), — з яких ніодин не був поставлений. Як і другі українські діячі й поети то го часу, Зінаїда Тулуб вивчила у- краінську мову аж у двадцятих- тридцятих роках. Тоді вона почала перекладати на російську мову твори Ю. Яновського, Гр. Косин ки та Г. Епіка, як і твори фран цузьких авторів. Свою найбільшу літературну працю, „Людолови" письменниця писала рівночасно двома мовами — український та російський текст. Історія її манускрипту відзерка- лює застрашену позицію україн ських редакторів. Український ма нускрипт „Людоловів14 письмен ниця віддала до українського ви давництва в Харкові. Мабуть ви давці були досить задоволені тво ром, бо заплатили їй гонорар 17 тисяч карбованців. Та після того вони злякались свого кроку і зни щили ввесь манускрипт. Росій ський письменник Горкий мав тоді російський текст, був ним захопле ний і порекомендував його росій ському видавництву, яке тільки на його слово згодилось твір друку вати. Щойно тоді українське ви давництво дістало відвагу друку вати твір українською мовою. На скільки Зінаїда Тулуб мусіла мі няти текст, зміняти персонажів, насвітлення •— нам невідомо. У своїх мемуарах письменниця тіль ки згадує, що редактор Трофімов вимагав, щоб вона викинула з тек сту такі слова, як народ, батьків щина, патріотизм, держава -— бо це ніби застарілі поняття. Це пись менниця зробила в першім томі, що вийшов друком 1934 р. Три роки пізніше появився і другий том, і того року обидва були се ред десятьох книжок, які представ ляли українські твори на світовій виставці в Парижі. Маючи історичні студії та заці кавлення до історії Зінаїда Тулуб надзвичайно солідно і детально збирала матеріяли до „Людоло вів вона переглянула близько 6000 архівних документів, коло 10 тисяч сторінок історичних дже рел на десятьох мовах — поки за кінчила писати цей твір про добу гетьмана Петра Конашевича-Са- гайдачного. Авторка представляє життя козаків і селян під поль ською шляхтою, описує татар ський ясир, турецьку неволю. Лю доловами тут являються не тіль ки турки й татари, але й поляки, які визискували та знущались над українським селянином і міщани ном, а козаків використовували за безцін. Вона насвітлює також і проблеми міщанства і цехів у Львові та Києві, утиски україн ців та бідних жидів-ремісників на віть від польських робітників, не тільки панів. Не знаємо, що саме авторка му сіла змінити в „Людоловах", але нас сильно вдаряє штучне тракту вання постатей чорно-білими кри теріями, залежними від соціяльної, чи радше від матеріяльної позиції героя. Це насильне введення кла совості дуже разить і є очевидна непереконливим. Навіть кожний для громади корисний крок і діло гетьмана чи ігумена Плегенецько- го письменниця мусіла виправду вати скритими особистими бажан нями для власної користі. І так, не тільки вирізнення твору вислан ням на світову виставку, — але й багато позитивних рецензій діста НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1969 З Зінаїда Тулуб у м олодому віці U k r a in ia n w r ite r S in a id a T u lu b
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
