Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
К о л о с о к Тут тобі раз на все заборонено! Іди до пекарні — там я тебе про вчу! А твоя мама Ярина відповість за шкоду. Вже няня огворила две рі до виходу, та княжна Оля при скочила і вхопила Ксеню за ру ки. — Пусти мою Ксеню! Вона в нічому не винна! То я завинила, бо закликала її гратися моєю лялею. Зараз пусти її і не посмій кара ти! тупнула ніжкою. — Я сама іду до моїх батяків — нехай мене по карають! Няня злякалась не на жарти і відступила від Ксені. А княжна враз із Ксенею поспішила у вели ку прийомну салю, де стала перед своїми княжими батьками. Князь та княгиня терпеливо ви- вислухали розповіді своєї доні. їх зворушила щира приязнь обох дів чаток, та добрий вчинок малої княжни. Не сварили, ні не карали нікого. І що ж дальше було? Дівчатка повернулись до кімнати, де незаба ром з’явилася мама Ксені, Ярина. Вона гарно обмила свою доню, за плела кісоньки і вбрала у пишний вишиваний стрій, подарований княгинею. Від тоді було дозволено обом дівчаткам бути разом. При молитві, і при праці, і при забаві. А грались вони тим часом лялею Ксені, її возиком та фуркалом, аж поки купці не привезли ще кращої і більшої лялі. Так закінчила мама свою розпо відь малій Олі в день її іменин. М. Ф. ДОЩИК Паде, паде дощик Мишці на хвостик, Киці на кожушок, На жучків і комашок. Ллється мов з коновки Мені на головку, Псові на лапки — — Утікаймо до хатки! Комашки й жучки Втекли під листок, Мишка скоро під кущик, А кицю у хату пущу. Ти ж, песику, не журись, Нашу хату стережи. Дам чобітки й капелюха, Будуть сухі лапки й вуха. У країнська народня казка Жило-було двоє мишенят Круть і Верть та півник. Мишенята тільки й знали, що співали та танцювали, крутились та верті лись. А півник, тільки починало світати, схоплювався, спочатку всіх піснею будив, а потім брав ся до роботи. Одного разу замітав півник подвір’я і побачив на землі пше ничний колосок. — Круть, Верть! покликав пів ник. — Гляньте, що я знайшов! Прибігли мишенята й кажуть: — Його треба обмолотити! — А хто це зробить? — Тільки не я! — закричав Круть. — Тільки не я! — за кричав Верть. — Добре, сам зроблю, сказав півник. І взявся до роботи. А ми шенята почали гратися. Скінчив півник молотити і гук нув: — Гей, Круть, Верть, глядіть, скільки я зерна намолотив! При бігли мишенята і запищали: — Треба зерно до млина віднести, борошна намолоти. — А хто понесе? — спитав півник. — Тільки не я! — закричав Круть. — Тільки не я! — закричав Верть. — Гаразд, сказав півник, — я віднесу зерно до млина. Узяв со бі мішок на плечі і пішов. Повернувся півник додому, знов кличе мишенят: — Сюди Круть, сюди Верть! Я борошно приніс. Прибігли мишенята, дивляться, не нахваляться: — От так пів ник! От так молодець! Тепер тре ба тісто замісити та пироги спек ти. — Хто міситиме? — спитав півник. А мишенята знову своє — що не вони. Подумав півник і каже: — Мабуть мені доведеться. Замісив він тісто, розпалив піч. А як піч витопилась, посадив у неї пироги. Мишенята теж часу не гають: пісні співають, тан цюють. Спеклися пироги, півник їх ви йняв, поклав на стіл. А мишенята тут, як тут. І кликати їх не тре ба. — Ох, і зголоднів я! — пи щить Круть. — Ох, і їсти мені хочеться! — пищить Верть. І шви денько сіли за стіл. А півник їм каже: -—- Стривайте, стривайте! Ви мені спочатку ска жіть: хто знайшов колосок. —- Ти знайшов! — голосно за кричали мишенята. — А хто колосок обмолотив та у млин поніс? ■— Теж ти, тихо відповіли ми шенята. — А пироги хто спік? — Все ти, все ти... — ледве пропищали мишенята. — А ви що робили? — Що відповісти мишенятам. І сказати нічого. Почали Круть і Верть вилазити з-за столу, а півник їх і не за тримує. Нема за що таких нероб пирогами частувати! ОСІННІ ВІНОЧКИ Летять, летять листочки в саду в усі куточки. Летять- летять, кружляють і землю застеляють. Гарненькі килимочки лягли в усі куточки. Летять листки барвисті червоні й золотисті. Ловіть оті листочки, сплетіть собі віночки! Г . Чорнобицька СІРИЙ ЗАЙЧИК УМИВАЄТЬСЯ Гра Діти стають у коло, або сидять колом на стільчиках. Одну дитину вибирають „зайчиком" і вона стає всередині. Усі промовляють з у- чителькою: Зайчик сірий умивається, Видно, в гості він збирається, Вимив носик, Вимив хвостик, Вимив ухо, Витер сухо. Зайчик виконує рухи відповідно до тексту. Потім стрибає на обох но гах — іде в гості до будь-кого з дітей, які стоять в колі і вони міняються місцями. Гра кінчиться, коли зміниться 5— 6 зайчиків. Можна зробити шапочку з вуш ками, яку вдягає дитина, яка ви конує ролю зайчика. ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
