Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Настав для малої Олі цей радіс ний день. Запрошені дівчатка го- стились, потім співали і бавилися. Весело було дітям. Коли ж го стина закінчилася, і гості розі йшлись домів, то мама пішла з 0- лею до гостинної кімнати, де вона звичайно вечорами щось цікаве розказувала. І тепер посідали на софі спочити. Мама розпочала розмову. — Ти, Олю, сьогодні обходиш свято своїх іменин — а вже знаєш, що твоє ім’я „Ольга“. Це ім’я ве ликої володарки Руси-України княгині і святої. От я тобі нині розкажу дещо із дитячих літ цієї княгині Ольги. — Коли княжна Олюня була ма лою дівчинкою, приблизно такою, як ти тепер, то жила у великому мурованому домі — палаті, що стояв високо на узгір’ї серед тем них лісів-борів. Довкола палати були інші будинки і велике по двір’я. А ціла оселя оточена була високим муром для оборони пе ред нападами диких орд кочовиків. 13 домі було багато кімнат, зде- більша з малими вікнами, тому в них не дуже було весело жити ма лій княжні. Як лиш була нагода, вона любила вибігати до великої кухні, що звалась пекарнею або челядною, бо тут перебувала че- лядь-служба. Там задержувались часто мисливці, якісь воїни, свої і чужі післанці у різнобарвних строях. Була там величезна піч, де стало горів вогонь — щось ва рилось, смажилось, шкварчало, пахло. Там було ясно, тепло і ве село, та все можна було почути щось цікавого. Працювала там мо лодиця Ярина, що приводила із собою малу донечку Ксеню. Ксеня мала в пекарні свій ку ток, де немов у власній хатці три мала свої іграшки: ляльку поши ту з полотна, возик і фуркало-дзи- ґу. Отож коли княжні Олюні ста вало скучно у кімнаті, бо не мала з ким гратися, то вона нишком- тишком забігала до челядної-кух- ні, бо це було їй заборонено. А там, за печею, хатка Ксені і її і- грашки. І зачиналась чудова заба ва обох дівчаток. Але могла княж на забавитися тут лиш так довго, доки в кімнатах не запримічено, що її нема. А мала вона свою ня- ню-пістунку і вчительку, які на силу забирали її назад у кімнати. Часом теж бувало, що малій княжні вдавалось в тайні привести Ксеню до кімнати. Тоді вона до зволяла Ксені погратись і потіши тись чудовою порцеляновою ля лею, яку привезли купці з далекої країни. І тоді Ксеня від великої ра дости не могла слова промовити -— лиш тулила до себе це чудо кра си. Княжна Оля дозволяла їй по тішитись, а по хвилині шептала — Йди вже до пекарні Ксеню, а то як з’явиться няня, то буде нам біда! І так бувало забігають дівчатка в тайні до себе. Аж одного разу Ксеня так зату жила за лялею-кралею, що поти- хеньки, мов мишка, зайшла до кім нати княжни. Ухопила в обійми порцелянову лялю і давай голуби ти, пестити. В кімнаті в цей час не було нікого. Та вона мабуть чи мось стукнула, а може заголосно говорила, досить що враз почулись кроки й отворились двері. На по розі з’явилась няня, вчителька, а за ними мала княжна: Ксеня так злякалась, що й сказати годі. Ту лить лялю до себе і зі всеї сили бігом до дверей. Але у великій тривозі якось ноги не ті стали, по плутались, і дівчинка ба-бах! а ля ля вихопилась їй із рук і з тріско том розбилась на долівці. — Ой, Господи, буде то буде малій Ксені! Миттю прискочила до неї няня, вхопила за суконку, поставила дрижаче дівчатко на но ги та давай лаяти, кричати: — Як ти сміла тут потайки приходити? З Іменин малої Олі НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1969 29 Дівчатка могли зустрічатись і гратися разом
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
