Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Старий у ніщо не вірить Оповідання -— Такий гарний недільний ра нок, весняне сонце, ринок, повен святково зодягнених людей; тож врешті не випадає вносити дисо нансу. Ну, й таки можна випити тут смачно. Жаль тільки, що при йдуть мої діти і перервуть мені щонайкращий ковток. Діти при йдуть мене забрати, я пообіцяв, що поїду з ними у Лісовий Мана- стир. — Там, здається, теж можна до бре випити? ■—■ Я також так кажу: Як ми вже там, то мусимо в заїзді пообідати і смачно випити. —■ Чому ж би ні? — Свята правда! Тільки ми не їдемо туди, щоб їсти й пити. — А чого? — Це довго оповідати. Не знаю чи вистачить мені часу все роз казати, поки прийдуть мої діти. Почалось від того, що мій син в шіснадцять років став нагло дуже побожним. Почав точно й святочно ходити на співану Богослужбу, а то й навіть у будні вставав рані ше й ішов у церкву. Моя жінка бу ла захоплена. ,,Це він успадкував від мене“, завжди хвалилась. Од нак врешті вийшла правда наверх: він ходив у церкву, бо залюбився. У дівчину, що мала звичку ходити у церкву. Там він обожав свою дів чину. — Досить погана причина по божності! — Ми також так собі думали. Я бурчав, що Богослужба править ся не для того. А моя жінка казала не бурчати, бо взагалі він то все від мене подіставав. Вона була ду же пригноблена, то я вже позволяв їй знайти розраду хоч у балачці. Мені та ціла історія зовсім не по добалась. Я не був надто релігій ний, але до того ще в мене не до ходило: Божий Дім є Домом Бо жим, думав я. Бодай тоді я так думав — ха, ха. — Чому ж — ха-ха? Це ха-ха мені зовсім не подобається! — Не переймайтесь тим. Навіть, якщо ви будете перейматись, нічо го тим не зміните. В тому я вже переконався на своєму синові. Моя жінка стратила багато слів, зовсім безвислідно: що тут багато гово рити. А я? Я пробував задні ходи. Я купив дівчину! — Купив? — Так кажеться, правда? Я по кликав її в школі і попросив відві дати мене в бюрі. Вона прийшла, миленьке сотворіння, дещо смарка- тенька, як зрештою всі в її віці. Дещо невиразна, така собі аква релька, квітневе небо — ну так, але ж я, врешті, ніколи не нале жав до тих чоловіків, що на вид молоденького сотворіння зов'/:ім тратять розум. Я їй заповів: „Слу хайте, дитино, “ і розказав усе, що знав. „Подбайте про те, щоб мій син не прикривався святими реча ми, це мені зовсім не подобається. Зрозумійте, що ви повинні на ньо го впливати релігійно, ви ж бо по божна особа. Зробіть це не задля мене, а задля любови Бога!“ Вона все пообіцяла з чарівною усміш кою, дещо смаркатенька, але, будь я проклятий, коли вона Богові не подобалась. — Що ви виговорюєте! — Ну, якщо Господь не розуміє жартів, то не треба Його. Жарти помагають нам жити, а жити нелег ко. Бо бачите, справи взяли цілком поганий оборот. Я тільки осмішив- ся своєю промовою. Ті двоє вко- ротці перестали зовсім ходити в церкву, почали водити батьків за ніс. А як вони десь насміхалися зі старого мораліста! — Ви не маєте щастя у вихо ванні! — Я вам щось скажу. Що ви знаєте про виховання? Я? Я ніколи нічого про те не знав. Одного дня я сказав собі: Або має хлопець до брі підвалини, тоді все буде в по рядку, або їх не має, тоді нічого не поможе! Молоді повинні самі себе виховати, а для мене досить, коли дійду зі собою до ладу. І — повірте — мені це на зле не ви йшло. Тепер обидвоє щасливо по брались і живуть. Так, те саме мо лоденьке сотворіння, тільки тепер уже не смаркате. Зрештою, самі побачите. Вони зараз прийдуть і мене заберуть. Хочуть мене по везти до отця, що переконливо ви яснює листи св. Павла. Під час Зустрічі з мистдями, яку вла штував 82 Відділ СУА на Бронксі, п-ні Стефанія Гніздовська,_ дружина мистця, виступила в оригінальному строю з Борщівщини, що наспів те пер із рідного краю. Mrs. Stefania Hnizdovsky in U krain ian costume of the Borschiv region — Добре, але... — Почекайте хвилину! Тепер все цілковито змінилось. Як вони побирались, моя жінка вже не жи ла. Ціле щастя! Бо вона була б не пережила, що вони взяли тільки цивільний шлюб. Це було б заба гато! — А ви? —- Що я? Мені вже на нічому не залежало. Діти вправді цього не підозрівали, тай старались мені цю справу „делікатно “ представи
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
