Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
МОЯ ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА РУШАЄМО В ДОРОГУ Моя військова служба почалася фактично в день св. Ольги 24. липня 1917 р. Виїхали ми Україн ським Маршовим Баталіоном, курінем 34 запасового полку з Симферополя на материк України. Це був час великого історичного значення. У липні 1917 р. Українська Центральна Рада вперто змагала до закріплення влади, яку признав їй Укра їнський Національний Конгрес. На перешкоді стояв Тимчасовий Уряд у Петрограді, що лиш із трудом погодився на автономію. Відбулись З’їзди — Вій ськовий, Селянський, Робітничий і всі вони підтри мували Укр. Центральну Раду в її змаганні до ре презентації українського народу. Різні середовища України стихійно вливались у цей вияв волі народу. Та рівночасно в інших середовищах проявив себе також завзятий опір цьому нашому рухові. Я вже згадувала про те, як прийняли нашу заяву соціялісти-революціонери на Криму; подібний опір поставили політично-партійні середовища на мате рику України. Але найбільше проявляв себе цей опір в армії, цьому довголітньому знаряддю російського самодержавія. Вищі командні кола завзято боронились проти українізації частин і тільки 4. травня 1917 ген. Бру- сілов дозволив на формування полку ім. Богдана Хмельницького, якщо він буде створений із добро вольців. В існуючих уже військових формаціях до українізації команди не допускали. В тому ж становищі був і наш курінь, що скла дався в більшості з добровольців. Наспіх зорга нізований, він не міг бути повністю сформований i вишколений. Тому й змагав до Заслава, де стояв 6 запасовий полк. В гой час дорога не була така проста. Дово дилося їхати кудою було в даний мент можливо. Таким чином наш курінь спершу заїхав до Вінниці ii там мусів дещо довше задержатися. Курінь роз ташувався в палатках-шатрах, як інші принагідно прибулі частини. Політична ситуація була неясна. Тимчасовий Уряд уже признав діяння Ген. Секрета- ріяту Центр. Ради в Україні, але лиш для п’яти губерній. Рівночасно погіршилося становище на фронті, бо німецьке військо повело успішно наступ 15 Галичині. Напруження зростало і тому для ілю страції положення нехай послужить факт, що 26. липня, коли „Богданівні" виїжджали на фронт, на стації Пост Волинський на них напали московські кірасіри і донці, вбиваючи 16 козаків. Вибухла московська самоволя на вид української частини, А ми в тому часі сиділи нечинно у Вінниці. Па сивна ситуація була для українського вояцтва не бажана. До того винятково погано харчували, ча стинно внаслідок кражі, а в великій мірі через сабо таж, щоб деморалізувати. Коли вояки почали бунту- ватись, покликані звідкілясь прибули „корнилівці", себто відділ ген. Корнілова, щоб „усмирити". По- кінчилось тільки на тому, що поділили та різно ро зіслали. Користаючи з того ми змогли аж у жовтні 1917 р. дістатися до Заслава та зголоситися до 6 за- пасового полку. ВИШКІЛ У ЗАСЛАБІ Завданням цього полку було — поповнювати корпус ген. Павла Скоропадського — а що цей ге нерал на початку революції виявив себе українцем, то ми сподівались, що знайдемо талі зав’язок україн ських збройних сил. І справді незабаром, бо вже в листопаді Ген. Секретаріят Військових Справ при значив ген. Павла Скоропадського командувачем Правобережної України і підпорядкував йому всі військові частини. Нас зразу взяли в оборот вишколу, на що ми так нетерпеливо чекали. Але ми були дуже здиво вані і вражені, коли показалося, що кадра, яка мала керувати нашим вишколом, складалася з мо скалів Орловської губернії. До того методи їхнього вишколу, себто відно шення до нас, було нечувано грубіянське. Замість приказів нам доводилося вислухувати грубу лайку. Самозрозуміло, що нас це крайно обурило й ми га ряче запротестували, але зробили це карно, висила ючи в делегації до штабу полку трьох старшин і поручника-добровольця. В нашому імені вони спокійно, але рішуче зая вили, що ми приїхали, як український запасний полк, щоб відбути необхідну муштру й у разі потреби доповнити корпус генерала Скоропад ського, але що ми українська армія, а тому й від командування її московською мовою катего рично відмовляємося. Все це одначе обернулося нам на некористь: наших чотирьох представни ків на місці заарештували, при чому нас про те навіть не повідомили. Про це довідалися ми тільки випадково, коли проходячи перед будинком штабу, побачили наших представників, які через вікно да вали нам знаки, що вони потрактовані, як арештанти. Всі ми негайно вийшли на площу перед будинком штабу, щоб організовано вставитися за ними. В між- часі про це довідалися й теж зворохобилися українці НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ- 1969 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
