Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як б у р я Петрика зм ін ила О. Олесь Коли Наталочці було п’ять роч ків, народився її братік Петрик. Тішилася мама й тато — ось у них тепер дівчинка і хлопчик. Наталоч ка почала до школи ходити, а ма ма з малим Петриком у візочку проводили її, та після науки че кали на неї біля шкільного бу динку. Наталочка раділа братіком, бавилася з ним. Петрик почав хо дити, а відтак і говорити. От усі вчили його різних слів, але не таких дитячих — бе-бе, гам-гам, а справжніх. Дивуються Наталчині товаришки, як то її маленький братчик гарно говорить. — Киця, киця, показує пальчиком. Або — прошу молочка! Чи кличе до се стрички: — Талю, дай м’ячик! Настав уже час Петрикові хо дити до садочка. Але тоді чомусь хлопчик дуже змінився, нечемний став, непривітний. І слова теж в нього змінилися. Уже не каже: — Прошу, мамо! Наталю, подай мою шапку! Зараз іду, тату! Все тільки чути від Петрика: — Не хочу, не буду, не дам! Журяться мама і та то! — Ніхто не буде любити на шого сина, коли він так погано го ворить. Наталка провадить його до шко ли, а після науки повертається ра зом додому. Мусить вона його ду же пильнувати, щоб по дорозі не вибігав на вулицю, щоб передяг- нувся, коли прийде до хати. Бо ма ма приходить з праці годину піз ніше і за той час діти порядку ють і бавляться на городі, або у хаті. Цього року Великдень припав скоро. Усім було багато праці, щоб приготовити, що треба до свят — почистити хату, поробити закупи, спекти. Кілька днів перед свя тами усе майже готове — хата чи стенька, їжа приготована, новий одяг закуплений. Усі в родині хо дять до церкви та моляться, щоб Петрик став знов чемним, добрим хлопчиком. І він дійсно змінився. А сталося це так. У четвер діти прийшли скоро зі школи. В городі гратися не могли бо раптом насунули чорні хмари, усюди потемніло і почало гриміти. Наталка дуже переляка лася і засвітила світло. Вона ще ніколи не була сама під час бурі. Мама і тато в праці, а з нею лиш малий братік, що напевне буде плакати, коли заблискає. — Брр-бум-бум-бум загриміло. Наталка закрила очі, та кинулася на канапу в гостинній кімнаті. Дів чинка почула, як хтось гладив її по волоссі і ніжно промовляв: — Не бійся, сестричко, не бійся, На талю! Від несподіванки вона від крила одне око. Невже це Петрик, невже це його такий ласкавий го- гос? На дворі дуже блискало, та грім почав поволі віддалюватись. На талка дальше боялася, але вже не дуже, бо братік її успокоював. Він тепер зрозумів, як то приємно зро бити комусь добрий вчинок, як люблять тих, що стараються гово рити гарно. Знов блиснуло — аж Наталка запищала. — Треба її я- кось розвеселити, подумав хлоп чик. — Раз були собі дві сестрич ки —■ почав розказувати. — Мен ша каже до старшої: „Я така ве лика як ти“. ,,0 ні, — каже старша — ти сягаєш мені лиш до плечей! — ,,Та що з того“ — відповідає молодша — „але в другий бік я така сама довга — мої ноги сяга ють до землі, як і твої!" Наталка почала сміятися, коли подумала, як ті дві сестрички ви глядали. Аж заскрипів ключ у две рях і в хату вбігла мама, промочена дощем. Дуже вона здивувалася, коли побачила усміхнених дітей. — Я так поспішала, бо знаю, що Наталочка дуже боїться бурі. А ви діти тут смієтеся! Як це ти, доню, так змінилася? — Не я змінилася, а Петрик, по яснювала дівчинка. — Він мене за спокоїв і розказував щось сміш ного. -—- Петрик змінився, на Велик день будемо мати нового Петрика! втішилася мама. Втішився теж та то, коли йому ввечорі про все роз казали. А в неділю пішли всі до церкви, з хлопчиком, що вже не був на суплений і замість починати роз мову словом „не“, старався го ворити ,,прошу“ і „добре". Замовляйте складанку „УКРАЇНСЬКА ХАТА“ — Ціна 2.00 дол. — O SV ITA , 947 M eetin gh ou se Rd. R ydal, P a. 19046 ВЕСНЯНКА А вже красне сонечко Припекло, припекло, Яснощире золото Розлило, розлило. На вулиці струмені Воркотять, воркотять. Журавлі курликають Та летять, та летять. Засиніли проліски У ліску, у ліску... Швидко буде земелька Вся в вінку, вся в вінку. Ой сонечко — батечку, Догоди, догоди, А ти земле — матінко Уроди, уроди. Н. Забіла БІЛІ КОТИКИ На вербі, на пагіллі білі-білі котики. Доторкнуться лагідно лоскотливим дотиком, доторкнуться котики, білі, невеличкі, до руки, до ротика, до руки, до ротика, до моєї щічки. Відламаю гілочку, гілочку — вербичку та поставлю в пляшечку, в пляшечку, в водичку, щоб листочки —- стрілочки стали розвиватся на вербовій гілочці у моїй кімнатці. Г. Чорнобицька Л А Д К И Ладусеньки-ладунці! Цвірінчали горобці, а синички щебетали, мою донечку питали: Чи ти чепурушка? А де в тебе вушка? А де в тебе руці? А де ніжки куці? Ой, ніженьки-ніжки, потанцюйте трішки. 50 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
