Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Р о зк а ж ім с о б і як усь к азк у„. Коли надворі холодно, часто па дає дощ, а то й сніг із дощем, то тато кажуть: — Брр, як зимно! Така плюта! А мама: — Погана де слота! Сьогодні діти мусять зали шитись дома — годі їм денебудь іти в таку негоду. З цього діти дуже кевдоволені. Щораз визирають з вікна, надію чись зміни погоди, тепла, щоб собі погуляти на дворі. їм буває так нудно! І починають радитись, що їм робити. Тоді старшенький Да- ньо каже: — Знаєте що? Розка зуймо собі самі якісь казки... До бре, добре! погодились сестрички. — То нехай перша скаже наймо лодша Орися! Дівчина задумалась, а далі ка же: -—- Вже знаю! Всі вигідно вса довились на канапі і почалася казка. —• Жила, була мала дівчинка. Мама сказала до неї: — Меласю, постирай порох у кімнатах! Вона взяла губку, та й стирає — аж прийшла до вікна. Глянула, а там у кутику велика павутина. У ту па вутину заплуталася бджілка, а вго рі страшний, престрашний павук, лютими очищами стежить за бджілкою. І чує Мелася, як вони розмовляють. Бджілка проситься з плачем: — Не їдж мене, пане Па- вучинський! Не їдж! Я буду тобі співати і на дримбі грати! Слухає дівчинка, аж справді бджілка грає; — брим, брим і трарара — та ще й тоненько співає: бзі-бзі-бзьом! Так співає, так грає, аж утомилась бідна і перестала. А павучисько як не гримне: — Граєш ти, чи ні? А то я тебе за раз з’їм! а бджілка вже не може, направду не може. І лиш так сти- хенька потягає: — Дзюм, дзюм... І нишком-тишком намагається ви плутати ніжки з павутиння, та за плутується гірше. — Ой, буде лихо! подумала Ме лася і кудись побігла. Скоренько вернулася, а в руках у неї отакий довгий дріт із татової скринки! Тим дротом давай продирати па вутиння біля бджілчиних ніжок. Побачив це павук і як закричить: — Гей, р’ятуйте, мене грабують! На це Мелася: — Ах, ти пога ний кровопийце, ти, ти! То не до сить тобі мушок? Ще й бджілки забаглось? Такої любої, доброї, що медок збирає. Аж тепер буде тобі кінець! Підложила бджілці під ніжки ли сточок, щоб мала за що вхопитись. За хвилину бджілка звільнилась і полетіла на шибку. А павук разом із павутиною полетів головою вниз, загорнений у стару газету, до кошика із сміттям. Мелася випустила бджілку до дому, до вулика. — Ну, і казці кінець, сказала Орися. Діти заплескали в долоні: — Гарно, дуже гарно! К. Ушинський БДЖІЛКИ НА РОЗВІДЦІ Настала весна; сонце зігнало снів із полів; у пожовклій торіш ній травичці з’явилися свіжі яс краво-зелені стеблинки; бруньки на деревах розгорталися і випус кали молоденьке листячко. От прокинулась і бджілка від свого зимового сну, прочистила очиці волохатими лапками, роз будила подруг, і виглянули вони у віконечко — дізнатися: чи зник у- же сніг, і лід, і холодний північ ний вітер? Бачать бджілки, що сонечко сві тить весело, що крізь ясно й теп ло; вибралися вони з вулика і по летіли до яблуньки: — Чи нема в тебе, яблунько, чого-небудь для бідних бджілок? Ми цілу зиму голодували. — Ні, — каже їм яблунька, — ви прилетіли занадто рано; мої квіти ще заховані в бруньках. Спи тайте у вишні. Полетіли бджілки до вишні: —• Люба вишенько! Чи нема в тебе квіточки для голодних бджі лок? — Завітайте, любоньки, завтра, — відповідає їм вишня, •— сього дні ще нема жодної розкритої квіточки, а коли розкриються, я буду рада гостям. Полетіли бджілки до тюльпана, заглянули в його яскраву голівку; та не було в ній ні запаху, ні ме- ДУ- Сумні та голодні бджілки хотіли вже додому повернутись, коли враз побачили під кущиком ма леньку темно-синю квіточку; це була фіялочка. Вона відкрила бджілкам свою чашечку, повну за пашного солодкого соку. Наїлися, напилися бджілки і по летіли додому — радесенькі. Клава ЇДЕ ЗАЙЧИК НА ЗАКУПИ їде зайчик на закупи — Жовте авто має, Хто лиш хоче, по дорозі Всіх він забирає. Перший котик, його жінка, І лисичка-пані, Два курчатка, козенятко, І курочка Аня. Зайчик везе всіх до міста. Будуть купувати — На Великдень капелюхи Нові треба мати. Коза хоче міні — міні, Курочка великий, Два курчатка рожевенькі, А лисичка синій. Зайчик думав, щоб високий Капелюх купити, Та не може свої вуха До нього вмістити. Одна киця продавниця Мудру раду дала, Поміж вуха зайчикові Стяжку зав’язала. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1969 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
