Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше опитування Що скажете про нас г СТАРШЕ ПОКОЛІННЯ ВІДХОДИТЬ Я є однією З ТИ Х , що кожного мі сяця нетерпеливо чекають на журнал. Завжди знаходж у в ньому щось ці кавого й нового. Останні два числа були на високому рівні, що ним мо- ють депортувати китайця. Розпра ва. Вона й каже йому: -— Ти мусиш до тижня оженитися. А він: — Так, я оженюся. Суддя питає, а з ким? — З Лідою. -— Якто зо мною? •— Но так, каже китаєць, ■— вона ж до мене усміхнулася. Ця жінка перша до мене усміхнулася, отже з нею буду женитися. Важка є опіка над алькоголіка- ми. їх треба тримати весь час ,,над водою Раз сказала одному, що сьогодні нема в неї часу для нього, а за хвилину дзвонив із льо- калю, що п’є на її здоров’я. Контакт з усякими людьми, ар тистами, визначними, чи багатими людьми, дає можливість викори стати їхні впливи чи гроші на ко ристь потребуючих. За свою працю одержала Ліда Савойка відзначення від Папи. Му шу сказати, що цю відомість ви добуваю з неї „на силу“. Знаю теж, що висловлювали їй подяку представники мадярів у екзилі. Польський поет написав їй при свячений вірш. Італійський музика скомпонував і награв на платівки пісню для неї. На стіні у її помешканні висить портрет, виконанний болгарським малярем. На ньому Ліда у хма рах; це так облягають її усі ці чу жі справи, якими живе. Інколи при ходить мені на думку, що за тими чужими справами, може не виста чити їй часу на полагодження сво їх власних, особистих справ. На кінець каже Ліда, що вона старається свою працю виконува ти якомога найкраще якраз тому, що вона виступає тут, як україн ка і що їй хочеться, щоб люди різних національностей, з якими вона має діло, мали про нас добру думку і знали, що ми готові пома гати кожній людині. У. С. ж емо гордитись. Розум ію , що редак ції трудно підвищувати рівень ж у р налу; вона мусить шукати „золотої середини*', маючи на увазі доступ ність ж урналу для різних читачок. Однак мусимо пам’ятати, що старше покоління відходить, а на його місце прихс-дять Союзянки з іншою осві тою і ментальністю. Тому треба під носити рівень журналу, щоб його зміст був цікавий також і тим новим читачкам. Мирослава Савчак Бронкс КІЛЬКА ЗАВВАГ Я є передплатницею і читачем „На шого Життя 11 від 1951 року та цілий час слідкую за розвитком і змістом цього єдиного ж урналу для україн ських жінок у ЗСА. Переглядаючи річники „Нашого Життя", які заховала, ствердж ую, що журнал мав у цих минулих роках свої кращі і дещ о слабші періоди. На мою думку, досі найкращими були числа в 60-их роках. Д озвольте мені, як журналістці по званні, висловити декілька завваг до Вашого журналу: 1. Журнал мусить задержати свій специфічний характер — жіночого журналу. Тому не може бути в ньому місця на реєстрування чи огляд подій загального порядку. Вони у місячни ку будуть видаватися завжди пере- старілі й нецікаві. 2. Для великої частини читачів є нецікавими обширні та д у ж е дрібнич- кові звіти з діяльности поодиноких Відділів СУА. Ці звіти з діяльности забирають д у ж е багато місця і тому повинні бути друковані в окремому організаційному Віснику СУА, який можна видавати офсетовим способом, так як це роблять інші наші органі зації. 3. Відчувається в журналі брак д о брих, постійних рецензій на актуаль ні жіночі твори літератури й мистец тва в міжнародньому та українському житті. 4. В останніх роках було замало оригінальної белетристики пера на ших письменниць і журналісток, чи навіть добрих белетристичних пере кладів. 5. Реєстрування успіхів українських жінок, передусім цих м олодих на про фесійному полі — незвичайно важли ве і може стати дж ерелом для студій про українських поселенців в А ме риці. 6 . Д о дискусії на сторінках „Нашо го Життя" на „виховні теми“ д обр е було б втягнути більше цих жінок, що працюють у молодечих українських організаціях і поширити цю, чи не найважливішу для читачок „Нашого Життя", ділянку. Ольга Кузьмович Бабилон ЩОМІСЯЦЯ ТРУДИМОСЯ... Що м ож у сказати про Наше Життя, коли стою з ним у близькому контак ті й не випадає мені, як то кажуть, хвалити свій хвостик. Щомісяця тру димося над ним — редакторка Наш о го Життя і ми — друкарі. Докладаємо всіх зусиль, щоб при тих скромних і недостатніх технічних засобах вико нати нашу працю якнайкраще. І так місяць за місяцем, наразі, праця йде. Кажу „наразі", бо в нас, у друкарні, працюють самі старші віком, поза ма лими вийнягками, а нового нарибку нема. Дай, Боже, щоб воно змінилося, а що зміниться, я в це вірю. Так як ві рю, що Наше Життя святкуватиме ще неодин ювілей, мож е вже без теп е рішніх співробітників, але буде. На щастя, на зд о р о в ’я всім, що р о б лять д о б р е діло! Степан Микитка лінотипіст ОДНЕ МАЛЕНЬКЕ БАЖАННЯ Маю одне маленьке бажання, якщо це було б можливе, щоб журнал ви ходив із більшою точністю. Я знаю, що не маємо власної друкарні і це трудно. Але можливо, якось можна б побороти ці труднощі. Було б на- правду краще, коли б замість місяць пізніше журнал виходив місяць напе ред. Бо хоч це не щоденник і всі справи в ньому все одно ще акту альні — це просто справляє неприєм не враження. Але це властиво баж ан ня, скероване не д о редакції, а д о а д міністрації журналу. А мож е д р у карні? Лідія Гарванко пресова референтка 54 Відділу СУА у Вілмінґтоні, Дел. 10 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1969
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
