Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Різдвяний лист Так, як природним видається нам те, що осінь приносить зі со бою гарячі краски, завмираючих, чи радше тих, що йдуть на зимо вий спочинок дерев та кущів, так само самозрозумілим видаються блески різдвяних декорацій, що ними якби горіли вулиці великих міст, та малих містечок, фарм, усіх закутин Америки. Ми так до них звикли, що вже майже не роблять на нас враження. Правда, що ко жен старається внести щось но вого у прикрасу домів, кожен хо че перевищити у тому свого су сіда, але на тому і кінець. Це тільки і виключно справа нашого смаку та грошевих спроможно стей. Головний акцент Різдвяних Свят лежить у тих декораціях, подарунках та масово висиланих картках із побажаннями ,,Веселих свят“. Ще може хтось зі старших зга дає, як святкувалося вдома. Зга дає скрипучий сніг, дідуха зі со ломи, сіно під скатертиною. Ще може прийдуть колядники, що збирають ,,коляду“ на якусь установу, а як ні, то пустимо пла тівку з колядами у виконанні яко гось знаменитого хору. Навіть спі вати коляди ,,не мусимо" самі. Все те таке природне і самозро зуміле, як повітря, яким віддиха ємо. Щойно якби його не стало, або якби уявити собі, що нема чим віддихати, тоді з’ясуємо собі, що без повітря не можна жити. А коли воно є — ми його й не запримічуємо. Аж ось перед нами лист із Рід ного Краю. Такий, простий, без патосу: Наші Рідненькі! Щасливо ми всі провели Свят- Вечір і Різдво. Ви б не відгадали, де ми всі четверо святкували. ...15 кілометрів від нашого міста, в ма ленькому селі, у Марійчиної хрес ної мами. Була вона у нас перед святами, просила нас, а ми не від мовили. Давніше страшно було з малими дітьми в зимі рухатися, а тепер вони підросли, а в селі не бували ще на Святий Вечір, ді духа, колядників з вертепом тай Іродом не бачили. А ті наші, такі нам дорогі традиції все ще на се лі хоч приховано, але придержу ються, хоч повинні затратитися, бо так ,,нужно“. У Святий Вечір ми все роби мо у себе ялинку, сіно кладемо на стіл, свіжий часник, кадило з живицею та ялівцем з Карпат па лимо. Стараємося, щоб усе був борщ із грибами, капуста з горо хом, кутя, узвар зі сушу, все як бувало у наших батьків. Тільки нема Мамунциної теплоти. Я все маю їх перед очима, які були до брі, ласкаві. Здається, що і капу ста, хоч все дають туди що треба, але такого смаку не має як та, яку вона робила. Батька теж трохи пам’ятаю, такого строгого і лагід ного заразом. Входив із дідухом зі словами „Христос Раждається“ і всміхався до дітей. А ми як кур чата по соломі розліталися, по за скрині, попід лави. Взяли ми дещо в дарунок і при соняшній погоді вполудне, на са мий Святий Вечір виїхали авто бусом. Коли доїздили на місце, вже почало смеркати, та й десь мороз узявся і добрий сніг із віт ром. Від автобусу треба було з два кілометри йти до хресної. По дорозі питали людей, то й не по блудили. Наші дуже зраділи, що ми при їхали. Старенький приніс „діду ха “ зі соломи, а наші малі розно сили по долівці, стелили та по чали квокати та мекати, бекати, як ми колись бувало, про що я їм розказував. Вечеряли при свічці. Старень кий оповідав про давні часи. По тім прийшли сюди стрийко та за брали нас усіх до себе. Ми у них під вікном заколядували „Бог Предвічний". Потім ще приходили колядники. Колядували аж до ра на. Юрко виносив їм „коляду“ ■— гостинці. Вже над раном полягали трохи переслатися. В полуднє по далися до автобусу і ще по до розі виділи старших хлопців з „I- родом“. Діти хотіли дуже поба чити, то зайшли ми до однієї ха ти. Нас попросили зайти. Ми по дякували колядникам, та й пішли до автобусу. Погода була Різдвяна — до 14 ступнів Цельзія“. Коли при блеску електричних лямпочок у теплі й безпеці подив лятимемо дарунки у вибагливих коробках та паперах, пригадаймо собі цей лист, подумаймо про тих, що у морозний вечір їдуть із дітьми серед снігу і вітру тільки на те, щоб заколядувати, поба чити дідуха та „Ірода". У кого ж буде довший і глибший спогад про Різдво? У нас чи у них? Але коли подумаємо про тих, що не мають можливосте отвер- то і радісно святкувати народин Божого Сина, то подумаймо теж чи і ми не зобов’язані супроти НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
