Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У Різдвяному часі на покуті завіш е ний різнобарвний птах. Рис. Ю. Комар стали?" Такі й подібні питання ставлять дітям сусіди і рідня. Якщо діти ввечорі не обійшли всієї родини з колядою, тоді йдуть рано першого дня свят він шувати. Але в кожному разі ідуть ще раз до хресної мами, діда й баби. Ось як діти віншують: Д е Христос Спаситель Мал ся народити — Во ясел на слами, Мал зиму терпити ітд. Виньчуєм вам така мала Не думайце жи то шала — Але б у д зц е уверени Же то Христос народзени ітд. Я мали югас Овци ми далеко, а я у вас ітд. Отака це участь дітей у святі Різдва бачванського села. Колись по всій Україні діти носили вече рю до діда й баби і до хрещених. Бо діти — це вістуни щастя і їх висилає кожна родина в цей ве чір до свого роду. А в Бачці во ни ходять і до сусідів, щоб від своєї хати їх привітати. На сволоку у хаті понад столом завішений на шнурку висить птах із розпущеними крилами, викона ний із різнобарвного паперу. Шнурком цей пташок прив’язаний до дверей і коли вони відчиняють ся чи зачиняються, він рухається понад столом і чільним місцем у хаті. Висить там цілий час свят і це справляє велику радість ді тям. Але в Бачці ходить ще з ко лядою і молодь. Це є хлопці 15— 16 років, що перебираються і ходять із звіздою. Це в пам’ять того, що „кед ше Исус народзел им ше указала гвизда и прова- дзела их аж по того место дзя бул Исус“. Вони зодягнені в довгі білі со рочки по кістки або по коліна. На головах у них високі шапки з гру бого паперу в різних живих крас ках, а зверху шапки і зпереду уміщені хрестики. Група „гвиздарів“ складається з п’яти хлопців. Один із них ніс звізду, що звалася „вертепом “ і йшов попереду. Звізду виконува ли зі старого сита, й обліплювали кольоровим папером. Зпереду бу ло вирізане очко у формі зірки, а в середині сита була засвічена лямпа або свічка. Ззаду „гвизда“ трималась на скісних латах, що їх можна було розтягати і стягати. Краї тієї „гармоніки" звіздар три мав у руках і міг звізду поширю вати і звужувати. Другі чотири „гвиздарі“ мали в руках по заліз ній косі. Коли звіздарі входили з дороги на подвір’я, ще від воріт починали дзвонити дзвіночками і співати: Народився Спаситель, Спаситель Мисто Вифлиєми Мария го зродила, Во яслечка зложила, Вол і осел свою пару, На нєго дихали, дихали Єго, яко пана свого витали, витали! Пісню ще продовжують і в хаті при дверях доки її не докінчать. На останку той, що тримає звізду, приклякає на одне коліно, розтя гає її, а хлопці по два з кожного боку перехрещують коси понад нею. Дорослі хлопці і дівчата (леги- нє і дзивки) теж ходять коляду вати. Але вони не заходять до кожної садиби, а тільки до пан отця, свого вчителя, до найближ чої рідні та до своїх батьків. При тому не заходять до хати, а спі вають у сінях перед відчиненими дверми або під вікном. Хлопців і дівчат чекала ще од на радість. Для них починалась пора вечерниць, що перервалась на час посту. Отже по коляді во ни сходились у ,,ґаздинї“ (так звалась господиня, що в її хаті сходились). Там грали в оріхи, співали і жартували. А коли на стала пора йти до церкви (Все- нічне правили о 10 год.), тоді вся молодь вирушала туди гуртом. По дорозі співала ,,кречунських“ пі сень, аж гомін розлягався на ці ле село. Одружені чоловіки й жінки з колядою не ходять. Але коли хо дили до себе в гості, як там гово рили ,,шедзиц“, в ті три дні свят, тоді вітали себе: — Виньчуємо ми вам, а ви придзце нам!“ * Такі були коляда і святочні ві тання в українському селі цього далекого нашого поселення. Де сятками й сотнями літ воно було відорване від українського пня, а зберігало свою мову і старо давні звичаї. В селах Бачки ще й сьогодні можна знайти родини, що цього придержуються. Пода ємо світлину такої, як також ри сунок птаха, що й тепер радує собою дітвору бачванського села. Філядельфія, 1968. ПРИСИЛАЙТЕ ПЕРЕДПЛАТУ! 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
