Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У Різдвяному часі на покуті завіш е ний різнобарвний птах. Рис. Ю. Комар стали?" Такі й подібні питання ставлять дітям сусіди і рідня. Якщо діти ввечорі не обійшли всієї родини з колядою, тоді йдуть рано першого дня свят він шувати. Але в кожному разі ідуть ще раз до хресної мами, діда й баби. Ось як діти віншують: Д е Христос Спаситель Мал ся народити — Во ясел на слами, Мал зиму терпити ітд. Виньчуєм вам така мала Не думайце жи то шала — Але б у д зц е уверени Же то Христос народзени ітд. Я мали югас Овци ми далеко, а я у вас ітд. Отака це участь дітей у святі Різдва бачванського села. Колись по всій Україні діти носили вече рю до діда й баби і до хрещених. Бо діти — це вістуни щастя і їх висилає кожна родина в цей ве чір до свого роду. А в Бачці во ни ходять і до сусідів, щоб від своєї хати їх привітати. На сволоку у хаті понад столом завішений на шнурку висить птах із розпущеними крилами, викона ний із різнобарвного паперу. Шнурком цей пташок прив’язаний до дверей і коли вони відчиняють ся чи зачиняються, він рухається понад столом і чільним місцем у хаті. Висить там цілий час свят і це справляє велику радість ді тям. Але в Бачці ходить ще з ко лядою і молодь. Це є хлопці 15— 16 років, що перебираються і ходять із звіздою. Це в пам’ять того, що „кед ше Исус народзел им ше указала гвизда и прова- дзела их аж по того место дзя бул Исус“. Вони зодягнені в довгі білі со рочки по кістки або по коліна. На головах у них високі шапки з гру бого паперу в різних живих крас ках, а зверху шапки і зпереду уміщені хрестики. Група „гвиздарів“ складається з п’яти хлопців. Один із них ніс звізду, що звалася „вертепом “ і йшов попереду. Звізду виконува ли зі старого сита, й обліплювали кольоровим папером. Зпереду бу ло вирізане очко у формі зірки, а в середині сита була засвічена лямпа або свічка. Ззаду „гвизда“ трималась на скісних латах, що їх можна було розтягати і стягати. Краї тієї „гармоніки" звіздар три мав у руках і міг звізду поширю вати і звужувати. Другі чотири „гвиздарі“ мали в руках по заліз ній косі. Коли звіздарі входили з дороги на подвір’я, ще від воріт починали дзвонити дзвіночками і співати: Народився Спаситель, Спаситель Мисто Вифлиєми Мария го зродила, Во яслечка зложила, Вол і осел свою пару, На нєго дихали, дихали Єго, яко пана свого витали, витали! Пісню ще продовжують і в хаті при дверях доки її не докінчать. На останку той, що тримає звізду, приклякає на одне коліно, розтя гає її, а хлопці по два з кожного боку перехрещують коси понад нею. Дорослі хлопці і дівчата (леги- нє і дзивки) теж ходять коляду вати. Але вони не заходять до кожної садиби, а тільки до пан отця, свого вчителя, до найближ чої рідні та до своїх батьків. При тому не заходять до хати, а спі вають у сінях перед відчиненими дверми або під вікном. Хлопців і дівчат чекала ще од на радість. Для них починалась пора вечерниць, що перервалась на час посту. Отже по коляді во ни сходились у ,,ґаздинї“ (так звалась господиня, що в її хаті сходились). Там грали в оріхи, співали і жартували. А коли на стала пора йти до церкви (Все- нічне правили о 10 год.), тоді вся молодь вирушала туди гуртом. По дорозі співала ,,кречунських“ пі сень, аж гомін розлягався на ці ле село. Одружені чоловіки й жінки з колядою не ходять. Але коли хо дили до себе в гості, як там гово рили ,,шедзиц“, в ті три дні свят, тоді вітали себе: — Виньчуємо ми вам, а ви придзце нам!“ * Такі були коляда і святочні ві тання в українському селі цього далекого нашого поселення. Де сятками й сотнями літ воно було відорване від українського пня, а зберігало свою мову і старо давні звичаї. В селах Бачки ще й сьогодні можна знайти родини, що цього придержуються. Пода ємо світлину такої, як також ри сунок птаха, що й тепер радує собою дітвору бачванського села. Філядельфія, 1968. ПРИСИЛАЙТЕ ПЕРЕДПЛАТУ! 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
