Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
П огляньмо з Інш ого б о к у Д у ж е цікаву тему про мішані по друж ж я зачіпила Ірина Коваль (Н. Ж . ч. З, 1968 p .). М олодь часто дискутує над цією проблем ою . Погляд хлопця вже був поміщений, а тепер хоч у п о дати свій погляд, себто дівчини. Пані Коваль пише, що батьки дали дівчині д о б р е українське виховання. Я знаю дівчат, що таке мали, а все ж вийшли заміж за чужинців. Чому воно так було? А що я з ними виросла, м ож у сказати, що це українське ви ховання не було повноцінне. Батьки не передали їм глибокого почуття приналежносте до українства, а го ловне гордости й любови до свого рідного. Чуж а культура їм більше ім понувала, а в глибині душ і вони мали почуття меншовартосте.. Наприклад, одна студентка в дискусії сер ед мо л оді заявила, що українці властиво такого нічого не мають, м ож е трохи вишивок і писанок, бо не мають му зики, як німці, літератури, як англійці і т. д. А ця дівчина колись була перша в школі українознавства... Коли б вона мала вщіплене почуття любови до свого рідного з дом у, тоді їй не насувались би порівняння того р оду. Загально всі дівчата заявляють, що хочуть вийти зам іж тільки з а україн ця. Та що на ділі виходить? Знаємо, що на забави чи в товариство можна ходити тільки з хлопцем. Отже коли немає свого, тоді дівчина починає то варишувати з чужинцем. Батьки на це погоджуються, щ об дівчина могла „виходити в світ“. А така приязнь легко мож е перейти в кохання. Я розум ію , що воно нелегко сидіти вдома, а потім слухати; ущіпливих завваг інших дівчат (а товаришки м о жуть бути д у ж е прикрі під тим огля д о м ), але вважаю, що таки краще не починати такої приязні з чужинцем. На мою думку, кожна людина повин на сама уложити собі шлях життя. А коли в те входить постанова одруж и тись з українцем, тоді не допускати до приязні з чужинцями. А дж е ми не підлітки і знаєм о до чого це д о в о дить! Дальше постає питання, чи дівчина має не йти зам іж , бо їй не трапився українець? Іншими словами — зр ек тися друга життя, з яким можна б поділитись л ю бов’ю д о українства, працювати суспільно для народу та створити українську родину, щ об д і тям це все передати. Якщо дівчині це байдуж е, якщо свобідно почувається між чужинцями, то в н еї не було гли бокого духовного зв ’язку з і своїм рідним. Я думаю, що вже краще не виходити зам іж , ній вийти з а чужин ця. Бо як можна від нього вимагати, щ об він „приста,в“ до м о єї народно- сти, коли я цього для нього не зр о била б? Не хочу дівчини цілковито о су д ж у вати і подам деякі причини, чому мо ж е їй наші хлопці не подобалися. Д е які хлопці, хоч дорослі, то характе ром недозрілі. Дівчата — це для них декоративні забавки. Хваляться між собою , скільки можуть у себе влити і скільки дівчат звести. Порядні дів чата їм не подобаються. Деяким із них бракує т ієї муж но- сти, що кожна дівчина хоче бачити в чоловікові, щ о б відчути підпору в ньому. Не знаю , чому воно так. М оже це тому, що в їх родині дом ін ує мати і вони не мають прикладу від батька. Правду каже хлопець, що дівчата матеріялістично наставлені до вибору товариша життя. Це вже з дом у вони дістають вказівки, що хлопець, який скінчив університет, має перевагу над тим, хто ще студію є. Наше громадян ство чомусь кривим оком дивиться на молоді подруж ж я і дівчата навчені, що хлопцеві не до женячки, якщо він щ е не закінчив студій і не має посади. А коли дівчина хоче одружитися з „нескінченим" студентом, то що м у сить перейти, щ об батьки погодились! Не можна дивуватись, коли не раз воліє ввійти в чуж е товариство. Але молодь таки хоче між собою побиратися. Більшість із нас є тієї думки, як пише хлопець, щ о коли ми народилися від українських батьків, то належимо до українського народу і повинні продовжувати його існу вання. Але цікаво було б, якби на це пи тання відповіла якась пані, що вийшла зам іж за чужинця. Одна з дівчат НОВІ к н и ж к и Д-р Лука Луців: ОЛЬГА КОБИ- ЛЯНСЬКА (В 100-річчя її наро- дин). Видавництво „Свобода", Ню Йорк-Джерзі Ситі. Передрук із щоденника „Свобода" з 1963 р. З великим заінтересуванням прочитаємо книжку про відому письменницю, книжку, в якій пе редусім проведено аналізу її тво рів, проблематику їх, філософію, впливи, а теж критиків і їхні по гляди на творчість і філософію Кобилянської. Ця невеличка (68 ст.) книжка заінтересувати може не тільки літературознавців. На писана живо і у спосіб, що на ближує нам письменницю і цей світ, в якому вона жила, ці ідеа ли, в які вірила і в які разом із нею вірили і за які боролись ге рої її творів. LA N O U V ELLE VAGUE LIT- T E R A IR E E N U K R A IN E. Тех- tes recueillis et presentes p ar M yroslava M aslov. Видана в Па рижі 1967 p., 267 ст. Ця книжка, це переклад на французьку мову поезії і прози та літературних оглядів українських письменників УРСР. Після ко роткого вступного слова обшир- на (40 сторінок) стаття Емануеля Райса, знавця і прихильника укра їнської поезії. Ця стаття носить назву „L ’U kraine, cette incon- nue" — Україна, якої не знає мо). Автор не тільки говорить про сучасну поезію, він інформує про минуле України. За цією вступною статтею, яка, якби впро ваджувала чужинецького читача у клімат української творчости та культури найдемо поезії Ліни Ко стенко, Івана Драча, Миколи Він- грановського, Євгена Гуцала, Віта лія Коротича, Василя Симоненка, Григорія Кириченка, Ірини Жилен- ко, Людміли Скирди, Василя Го- лобородька. За тим проза і літе ратурна критика. Перекладачами були в більшо сті жінки: Марія-Франс Жакамон, Цирілля Фалк, Ольга Репетило, Мирослава Маслов, Калина Угрин, Гізеля Смоликевич, Володимир Геник, Одарка Гринчук, Маргари- та Матіє, Ярослава Йосипишин. Твори кожного автора попере джує коротенька біографія. У. С. 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
