Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
трусі, дивиться на неї пильно) : Яку правду? Про що ви говорите?! КАТРУСЯ: А про те, що я не по винна вам казати, сама знаю , а таки скажу: бо, як дивлюся, як ви змарні ли, як по ночах плачете і побиваєтеся, що то все ваша вина, то я вже довш е не хочу мовчати! ОЛЕНА ( машинально сіла на крі сло): Про що ви не м ож ете довш е мовчати? КАТРУСЯ: Про те, що пан доктор не був такий святий, як пані здається. Пана доктора пані все одно не д о пильнувала б. То пан доктор сам ви слав мене наніч, щ оби тут, у пані власній хаті... ОЛЕНА (закрила лице руками): Бож е, мій Бож е! Щ о вона говорить!.. КАТРУСЯ: Говорю, як на святій сповіді. Бо мені вас жаль. Бо хочу, щ об ви ще жили, а не мучилися. Пе р ед вами ще життя! На порозі ліворуч стає Іван. Він не бачить Олени. ІВАН: Катрусю, я ще вернувся, щ об спитати: чи тут не треба грошей? КАТРУСЯ (відступила від фотеля, показує рухом голови на Олену): То ви вже самі спитайте! (Вибігає две рима на кухню). ІВАН: О!., (відступає назад до две рей). ОЛЕНА (відкрила лице): Підожди! ІВАН (наближається поволі, з ка пелюхом у руках): Ти хотіла чогось від мене, Оленко? ОЛЕНА: Ти... ти також знав про... все? ІВАН: Я не знаю , про що ти пи таєш? ОЛЕНА: О, ти не скажеш! Ти не Катруся! Ти мовчав і мовчатимеш! (закрила лице, вибухнула плачем). ІВАН (похилив голову) : Я, Оленко, маляр, який не знає багато про життя. (Мовчанка. Потім Іван, сідаючи на близьке кріселко): Я мав виставку в Ню Йорку, Оленко, мав деякий успіх. Навіть — дещ о продав і тепер зм ож у спокійно малювати... Мовчанка. Оленине ридання стихає, вона сидить непорушно. ІВАН: У світі йдуть великі події. І в Україні повіяло вітром. Мовчанка. ІВАН: Д о б р е. Я б у д у говорити з т о бою про ці справи, хоч і не хотів. М оже так краще. Ти — письменниця. Ти не смієш думати схемами. ОЛЕНА (відкрила лице): Схемами? Якими схемами? ІВАН: Так, Оленко, ти думаєш т е пер схематично. А людина не є с х е мою. Навіть людина з таким схема тичним життям, як його хотів мати Остап. ОЛЕНА: Ти хочеш сказати, що нема ніяких моральних зо б о в ’язань і меж? ІВАН: Ні, я не хо ч у цього сказати. Я тільки знаю , що всі ми є ареною боротьби... назвім це: ясного й тем ного. Зем ного й бож ественного. Того вічного в нас, що зм агає до вічности поза нами. ОЛЕНА: Це — велика ілюзія лю д ства, каже Кам’ю. Ніщо у всесвіті не відповідає закладеній у людині тузі до вічности. ІВАН: І він, все ж, шукає виходу: патос цієї трагедії — підносить лю дину понад ї ї людські межі. ОЛЕНА: Тому, він казав, не треба кінчати самогубством, але потім сам покінчив ним. ІВАН: Бачиш, яка заплутаність, протирічність? Це тому, що він — вихованець позитивізму, який шукає відповіді самим розум ом . А що ми можемо відкрити самим розум ом у духовом у світі, коли навіть у фізич ному ми відкрили, що все — реля тивне?.. ОЛЕНА: Ти запустився у метафі зику, що не каже мені нічого, саме тепер. ІВАН: А саме тепер ця „метафізика44 могла б сказати тобі все: ніяка хви лина упадку не мож е позбавити лю дину любови — лю дської чи Б ож ої. Любови, що є рушійною силою всьо го життя. ОЛЕНА: Усе, що ти кажеш — для мене теорія, воно не має значення у зіткненні з реальним життям. Ти не можеш зрозуміти, бо ти — не пере жив... 5ВАН: Я, Оленко, пережив дуж е страшне: я спричинив смерть людини. Просто таки — казав їй підняти на себе руку. Олена дивиться на Івана мовчки, вся напружена. ІВАН: Вона не була легкою дівчи ною. Зріла, розумна. Ми пережили разом пекло Парижа у війні. А потім — я не міг. Я мусів піти геть від того міста, від французького міщанства, від неї. Вона погрожувала, що вб’є себе. Я не слухав. І вона вбила. ОЛЕНА: О!.. ІВАН: Людина не є схем ою , Олен ко. І не є монолітом. Але, вона мусить змагати до добр ого, до прекрасного. Яке щастя, коли вона мож е — хоч частково — висловити, передати це в мистецтві, у картинах, у музиці, в літературі. ОЛЕНА: Коли б я не почувала себе такою пригніченою, я мусіла б усм іх нутися: ти, наче б, знов у хочеш вмо вляти в мене літературне покликання? ІВАН: Ні, не вмовляти. Тільки — ти знову мусиш побачити навколо с еб е світ. А тоді, все повернеться на зад. (Хвилина мовчання) : Ти бачила той сніг, що випав уночі? ОЛЕНА: Сніг? ІВАН: Так, Оленко, сніг! І його так багато, що він не тане. Усе в снігу — будинки, дерева, навіть ліхтарі. Ходи, подивися! (Іван підводиться, за ним поволі піднімається Олена, вони йдуть до вікна вглибині. Іван відкриває за вісу). ОЛЕНА: Який сніг! (Дуже поволі, з притиском) : Який чистий сніг! Іван і Олена мовчки дивляться у вікно. Поволі опадає завіса. ГУРТКИ КНИГОЛЮБІВ У ФІЛЯ ДЕЛЬФІЇ Гуртки Книголюбів у нашому місті вже розпочали свою роботу. У ж овт ні відбулась зустріч Гуртка ім. Ната- лени Королеви, що його очолює п-ні Марія Харина. Намічено до о б гово рення життєпис Константани Малиць- кої п. н. „Виховниця поколінь44. Ми лою несподіванкою т ієї Зустрічі була участь п-ні Софії Дорош енко та по- етки Міри Гармаш, що були співро бітницями та ученицями цієї визнач ної вчительки. П-ні Дорошенко відчи тала спогад про неї, а Міра Гармаш виголосила вірш, їй присвячений. Гурток Книголюбів, що д іє під про водом п-ні Ірини М едухи, присвятив свою першу зустріч книжці В’ячесла- ва Чорновола „Лихо з р о зу м у 44. П-ні Зеновія Терлецька зладила короткий огляд книжки, а потім присутні ви словлювались до того. У Зустрічі взяла участя п-ні Наталя Чапленко, культ.-освітня референтка Гол. Упра ви і п-ні Анна Забродська, культ.- освітня референтка Окр. Ради СУА. З О НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 ВЖЕ Є В ПРОДАЖІ Пам’їгт о в а Книга Х¥* КдаївеещІЇ СУА Ціна 2.00 дол. Можна замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
