Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Н есподіванка Улянки РВГ Улянка має старших сестричку Дарусю та брата Олега, які вже ходять до школи. Вона чекає на них, коли повертаються додому і тоді разом їдять підвечірок. Після того бавляться на дворі, але по вечері мусять усі сидіти в хаті. Олег і Даруся роблять за дачі та нарікають на Улянку: — Не перешкоджай нам, не бери о- лівців, не рухай моєї книжки. Іди геть, мала... Уляна плаче, а це ще гірше докучає старшим дітям. А вона ж тому не винна, що є най меншою в родині. Врешті мама кладе її спати, але вона не може відразу заснути. Старші ще го ворять, сміються, нераз прихо дять гості. Одного дня Даруся сказала ма лій сестричці: — Знаєш, Улясю, ти йди чем но спати, бо ми мусимо щось ро- робити.. — Я також хочу з вами — по чала вже кривити личко Уляна. Даруся погладила її по голов ці: — Наперед Олько і я щось підготуємо, а за кілька днів ти нам поможеш, добре? Це буде не сподіванка! І так кожного вечора, коли Улянка лягала спати, Олько і Да руся майстрували. Вони брали де рево, картон, кольоровий папір, фарби. Олег різав, прибивав і ма лював, а Даруся рисувала, ліпила, витинала. Ви певне дуже цікаві, що саме вони робили, правда? Улянка теж була цікава, але му- сіла почекати. — Я також хочу помагати — просилася нераз. — Ми вже скоро скінчимо — потішав її брат, — а тоді найваж- нішу працю зробиш ти. Врешті одного дня все було го тове. В кімнаті Олька було дуже тихо, тільки чути було, як Дару ся щось шепотом говорила. Тоді відчинилися двері, старші діти ви несли дві коробки і положили їх на столик. Улянка прибігла і по чала все роздивляти. Була там хатка, подібна до тієї, що Олько зробив для пташок, лиш без од нієї стіни. У другій коробці було багато розмальованих фігурок. Олько розложив усе на столі і по яснював малій сестричці: — Не забаром будемо святкувати день народження Ісусика. Ми для те бе зробили вертеп, щоб поставити під ялинку. Хатка з дерева, це стайня, немов та, в якій народився Ісусик. А ті фігурки, це Мати Бо жа, св. Йосиф, три царі... — О- слик і коровця і верблюд — поча ла пізнавати Улянка. — їх усіх я зробила, сказала Даруся. — Тепер ти, Улясю, все гарно поукладай у вертепі. Улянка взялася до роботи, а коли все було скінчене, то по кликала маму і тата. — Дивіться, що ми зробили, я також пома гала, ми всі троє працювали! під скакувала з радости Улянка. Мамі і татові вертеп дуже спо добався. Вони тішилися, що діти зробили щось спільно, хто що умів найкраще. — На другий тиждень Різдво — сказав тато. — Так, це уродини Ісусика. Мені розказували Даруся й Олег. То добре мати старшого брата і сестру! Щаслива Улянка вмостилася у мами на колінах й оповідала, як то три царі їхали до Вифлеєму. — Тут є зірка, там о- дин верблюд, а то ослик — по казувала пальчиком на фігурки. — Я також робила Вертеп! Г. Бойко МОРОЗЕЦЬ Морозець, морозець Не щипай за щічки! Теплі чобітки у нас, Шапки й рукавички. Морозець, морозець! Плещемо в долоні. У дівчаток і хлоп’ят Носики червоні. — Тут є зірка, там один верблюд, а то ослик! НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 27
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
