Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Н есподіванка Улянки РВГ Улянка має старших сестричку Дарусю та брата Олега, які вже ходять до школи. Вона чекає на них, коли повертаються додому і тоді разом їдять підвечірок. Після того бавляться на дворі, але по вечері мусять усі сидіти в хаті. Олег і Даруся роблять за дачі та нарікають на Улянку: — Не перешкоджай нам, не бери о- лівців, не рухай моєї книжки. Іди геть, мала... Уляна плаче, а це ще гірше докучає старшим дітям. А вона ж тому не винна, що є най меншою в родині. Врешті мама кладе її спати, але вона не може відразу заснути. Старші ще го ворять, сміються, нераз прихо дять гості. Одного дня Даруся сказала ма лій сестричці: — Знаєш, Улясю, ти йди чем но спати, бо ми мусимо щось ро- робити.. — Я також хочу з вами — по чала вже кривити личко Уляна. Даруся погладила її по голов ці: — Наперед Олько і я щось підготуємо, а за кілька днів ти нам поможеш, добре? Це буде не сподіванка! І так кожного вечора, коли Улянка лягала спати, Олько і Да руся майстрували. Вони брали де рево, картон, кольоровий папір, фарби. Олег різав, прибивав і ма лював, а Даруся рисувала, ліпила, витинала. Ви певне дуже цікаві, що саме вони робили, правда? Улянка теж була цікава, але му- сіла почекати. — Я також хочу помагати — просилася нераз. — Ми вже скоро скінчимо — потішав її брат, — а тоді найваж- нішу працю зробиш ти. Врешті одного дня все було го тове. В кімнаті Олька було дуже тихо, тільки чути було, як Дару ся щось шепотом говорила. Тоді відчинилися двері, старші діти ви несли дві коробки і положили їх на столик. Улянка прибігла і по чала все роздивляти. Була там хатка, подібна до тієї, що Олько зробив для пташок, лиш без од нієї стіни. У другій коробці було багато розмальованих фігурок. Олько розложив усе на столі і по яснював малій сестричці: — Не забаром будемо святкувати день народження Ісусика. Ми для те бе зробили вертеп, щоб поставити під ялинку. Хатка з дерева, це стайня, немов та, в якій народився Ісусик. А ті фігурки, це Мати Бо жа, св. Йосиф, три царі... — О- слик і коровця і верблюд — поча ла пізнавати Улянка. — їх усіх я зробила, сказала Даруся. — Тепер ти, Улясю, все гарно поукладай у вертепі. Улянка взялася до роботи, а коли все було скінчене, то по кликала маму і тата. — Дивіться, що ми зробили, я також пома гала, ми всі троє працювали! під скакувала з радости Улянка. Мамі і татові вертеп дуже спо добався. Вони тішилися, що діти зробили щось спільно, хто що умів найкраще. — На другий тиждень Різдво — сказав тато. — Так, це уродини Ісусика. Мені розказували Даруся й Олег. То добре мати старшого брата і сестру! Щаслива Улянка вмостилася у мами на колінах й оповідала, як то три царі їхали до Вифлеєму. — Тут є зірка, там о- дин верблюд, а то ослик — по казувала пальчиком на фігурки. — Я також робила Вертеп! Г. Бойко МОРОЗЕЦЬ Морозець, морозець Не щипай за щічки! Теплі чобітки у нас, Шапки й рукавички. Морозець, морозець! Плещемо в долоні. У дівчаток і хлоп’ят Носики червоні. — Тут є зірка, там один верблюд, а то ослик! НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 27
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
