Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю У праці над перекладами Переклад — це велика й важ лива ділянка літератури. Вона у- легшує пізнання і контакт між різними літературами світу. Це є міст для взаємин різних культур, а перекладачі — це будівничі того мосту. Наша література небагато їх має в вільному світі. А як дуже потрібно їй таких працівників! Перекладами займались у пев ному часі свого життя всі наші відомі письменники. Вже Тарас Шевченко показав дорогу, працю ючи над поемою „Слово о полку Ігореві". Певною подією стали пе реклади драм В. Шекспіра у ви конанні П. Куліша. А потім про бували своїх сил у перекладі — Олена Пчілка, Леся Українка, Іван Франко, М. Старицький, Панас Мирний, М. Коцюбинський, В. Са- мійленко, М. Кропивницький. Всі вони збагатили нашу літературу творами світової, вкладаючи в пе реклад іскру свого власного та ланту. Бо того власне переклад вима гає. Користаємо з нагоди, що є- дина в нас перекладна сила Окса на Соловей прибула до Ню Йор ку, щоб із нею поговорити на цю тему. Читачам пригадаємо, що во на в 1966 р. одержала нагороду 6. Літературного Конкурсу СФУ ЖО. Нагородженим її перекла дом була повість французького автора Веркора „Море мовчить". Оксана Соловей — це дочка не давно померлого економіста й і- сторика Дмитра Соловея. Вона на родилась у Полтаві, але жила дов ший час у Харкові, де вчилась у середній школі і закінчила фізико- математичний факультет. Рівно часно вивчала німецьку й англій ську мови, бо було в неї також замилування до того. Воєнні умовини не сприяли лі тературній праці. Тому Оксана Соловей стала перекладати щойно у Німеччині в 1945 p., коли то почала виходити наша преса. Це були короткі літературні речі з англійського й німецького і вона підписувала їх псевдом Ольга С. Згодом спробувала перекладати більші речі. У 1950 р. Оксана Соловей разом із родиною переселилась до ЗСА і замешкала в Ст. Пол, Мінн. По чаткові труднощі з здобуванням прожитку відсунули перекладну працю на якийсь час. Але скоро це замилування знов прийшло до голосу. Окрім прозових творів во на спробувала з однаковим успі хом перекладати й поезію. Це бу ли — Дилан Томас, Шірлі Джек- сон і Карл Сенберґ, що дали їй спонуку і надхнення. Американ ського клясика Генрі Лонгфелло „Пісню про Гаявату" Оксана Со ловей переложила наново і видала книжкою заходами в-ва „Україн ський Голос" у Канаді. Та найцікавіше сталося з пе рекладами з французької літера тури. Оксана Соловей прочитала сучасного французького письмен ника Альберта Кам’ю в перекладі англійською мовою і так захопи лась його ідеями, що постановила опанувати мову, щоб прочитати його в оригіналі. Це й удалось їй незабаром. А коли вже це стало ся, тоді переложила кілька його есеїв, одне оповідання і п’єсу. Де що з того вже друкувалось у жур налі „Сучасність". Незабаром має вийти книжка із збіркою цих творів. Розпитуємо літературну діячку про техніку її перекладної робо ти. Це ж і є зумовлене великими труднощами, бо переклад повинен віддавати дух і зміст твору, ко ристуючись засобами іншої мови. Отже треба ввесь час зосереджу ватись на думці автора, стараю чись передати її яко мога вірно, але й милозвучно. Як казав Ми кола Гоголь: „Перекладач зробив так, що його не бачиш; він пере творився на таке прозоре скло, що здається — ніби немає скла". — Це дуже тяжке завдання, ка же Оксана Соловей. — Я рідко буваю задоволена вислідом своєї роботи. Мені все хочеться по вертатись до зробленого перекла ду і щось поправляти в ньому, знов робити поліпшення, щоб до вести його до можливо найкращо го вигляду. Це є найкращим доказом сум лінного підходу до справи пере кладу. Запитуємо, чи вона слід кує за перекладною роботою в Україні та якої вона думки про о- сяги її. — Мені здається, що тепер в Україні є може не так багато, але дуже добрих перекладачів. Я дуже цікавлюся тим, що там ро биться в тій ділянці і намагаюсь перечитувати все те, що можна тут дістати з самих перекладів та про мистецтво перекладу. Можу сказати, що переклади останнього часу стоять на куди вищому рів ні, ніж яких 15 років тому. — Це безумовно радісне яви ще. Та це не звільнює нас у віль ному світі з того обов’язку --- дбати про переклади і видавати їх. Із здивуванням мушу ствердити, що твір Веркора ,,Море мовчить", хоч нагороджений Літ. Конкурсом СФУЖО, до тепер не появився друком. А тема його дуже близь ка нам, бо в цій повісті описаний опір окупації, що його ставлять французи у часі 2. світової війни. Боротьба перенесена в психоло гічну площину в інтелектуальне середовище. Запитуємо про дозвіл на пере клад, що є застережений автора ми і їх видавництвами. — Це не така трудна справа. Автори самі звичайно радо дозво ляють, але дуже часто твір є про даний видавництву й автор уже не має права ним розпоряджатись. Тоді треба довготривалих захо дів, щоб це осягнути. Але й тут можна дозвіл дістати, бо невеликі наклади наших видань не станов лять загрози для велетенського ринку продажі книжок написа них, чи виданих світовими мовами. Отак діє і плянує жінка-пере- кладач у нашій літературі вільно го світу. До тепер вона самітна у своїх заходах — передати у- країнською мовою ціннощі світо вої літератури. Тим більше треба подивляти її охоту і завзяття. Ще краще було б, коли б її зу силля увінчалось успіхом у фор мі томиків виданих перекладів, що необхідні в кожній літературі. JI. Бура НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
