Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю У праці над перекладами Переклад — це велика й важ лива ділянка літератури. Вона у- легшує пізнання і контакт між різними літературами світу. Це є міст для взаємин різних культур, а перекладачі — це будівничі того мосту. Наша література небагато їх має в вільному світі. А як дуже потрібно їй таких працівників! Перекладами займались у пев ному часі свого життя всі наші відомі письменники. Вже Тарас Шевченко показав дорогу, працю ючи над поемою „Слово о полку Ігореві". Певною подією стали пе реклади драм В. Шекспіра у ви конанні П. Куліша. А потім про бували своїх сил у перекладі — Олена Пчілка, Леся Українка, Іван Франко, М. Старицький, Панас Мирний, М. Коцюбинський, В. Са- мійленко, М. Кропивницький. Всі вони збагатили нашу літературу творами світової, вкладаючи в пе реклад іскру свого власного та ланту. Бо того власне переклад вима гає. Користаємо з нагоди, що є- дина в нас перекладна сила Окса на Соловей прибула до Ню Йор ку, щоб із нею поговорити на цю тему. Читачам пригадаємо, що во на в 1966 р. одержала нагороду 6. Літературного Конкурсу СФУ ЖО. Нагородженим її перекла дом була повість французького автора Веркора „Море мовчить". Оксана Соловей — це дочка не давно померлого економіста й і- сторика Дмитра Соловея. Вона на родилась у Полтаві, але жила дов ший час у Харкові, де вчилась у середній школі і закінчила фізико- математичний факультет. Рівно часно вивчала німецьку й англій ську мови, бо було в неї також замилування до того. Воєнні умовини не сприяли лі тературній праці. Тому Оксана Соловей стала перекладати щойно у Німеччині в 1945 p., коли то почала виходити наша преса. Це були короткі літературні речі з англійського й німецького і вона підписувала їх псевдом Ольга С. Згодом спробувала перекладати більші речі. У 1950 р. Оксана Соловей разом із родиною переселилась до ЗСА і замешкала в Ст. Пол, Мінн. По чаткові труднощі з здобуванням прожитку відсунули перекладну працю на якийсь час. Але скоро це замилування знов прийшло до голосу. Окрім прозових творів во на спробувала з однаковим успі хом перекладати й поезію. Це бу ли — Дилан Томас, Шірлі Джек- сон і Карл Сенберґ, що дали їй спонуку і надхнення. Американ ського клясика Генрі Лонгфелло „Пісню про Гаявату" Оксана Со ловей переложила наново і видала книжкою заходами в-ва „Україн ський Голос" у Канаді. Та найцікавіше сталося з пе рекладами з французької літера тури. Оксана Соловей прочитала сучасного французького письмен ника Альберта Кам’ю в перекладі англійською мовою і так захопи лась його ідеями, що постановила опанувати мову, щоб прочитати його в оригіналі. Це й удалось їй незабаром. А коли вже це стало ся, тоді переложила кілька його есеїв, одне оповідання і п’єсу. Де що з того вже друкувалось у жур налі „Сучасність". Незабаром має вийти книжка із збіркою цих творів. Розпитуємо літературну діячку про техніку її перекладної робо ти. Це ж і є зумовлене великими труднощами, бо переклад повинен віддавати дух і зміст твору, ко ристуючись засобами іншої мови. Отже треба ввесь час зосереджу ватись на думці автора, стараю чись передати її яко мога вірно, але й милозвучно. Як казав Ми кола Гоголь: „Перекладач зробив так, що його не бачиш; він пере творився на таке прозоре скло, що здається — ніби немає скла". — Це дуже тяжке завдання, ка же Оксана Соловей. — Я рідко буваю задоволена вислідом своєї роботи. Мені все хочеться по вертатись до зробленого перекла ду і щось поправляти в ньому, знов робити поліпшення, щоб до вести його до можливо найкращо го вигляду. Це є найкращим доказом сум лінного підходу до справи пере кладу. Запитуємо, чи вона слід кує за перекладною роботою в Україні та якої вона думки про о- сяги її. — Мені здається, що тепер в Україні є може не так багато, але дуже добрих перекладачів. Я дуже цікавлюся тим, що там ро биться в тій ділянці і намагаюсь перечитувати все те, що можна тут дістати з самих перекладів та про мистецтво перекладу. Можу сказати, що переклади останнього часу стоять на куди вищому рів ні, ніж яких 15 років тому. — Це безумовно радісне яви ще. Та це не звільнює нас у віль ному світі з того обов’язку --- дбати про переклади і видавати їх. Із здивуванням мушу ствердити, що твір Веркора ,,Море мовчить", хоч нагороджений Літ. Конкурсом СФУЖО, до тепер не появився друком. А тема його дуже близь ка нам, бо в цій повісті описаний опір окупації, що його ставлять французи у часі 2. світової війни. Боротьба перенесена в психоло гічну площину в інтелектуальне середовище. Запитуємо про дозвіл на пере клад, що є застережений автора ми і їх видавництвами. — Це не така трудна справа. Автори самі звичайно радо дозво ляють, але дуже часто твір є про даний видавництву й автор уже не має права ним розпоряджатись. Тоді треба довготривалих захо дів, щоб це осягнути. Але й тут можна дозвіл дістати, бо невеликі наклади наших видань не станов лять загрози для велетенського ринку продажі книжок написа них, чи виданих світовими мовами. Отак діє і плянує жінка-пере- кладач у нашій літературі вільно го світу. До тепер вона самітна у своїх заходах — передати у- країнською мовою ціннощі світо вої літератури. Тим більше треба подивляти її охоту і завзяття. Ще краще було б, коли б її зу силля увінчалось успіхом у фор мі томиків виданих перекладів, що необхідні в кожній літературі. JI. Бура НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1968 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
