Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Леся Храплива Чи вільно автові говорити? Справа виховання дитини — це перше й основне питання, яке мусить розв’язати1 кожна мати. Тому й не диво, що в жіночому журналі належиться місце й ува га проблемам виховання. Тому треба щиро вітагги ініціятиву „На шого Життя" вміщувати 'сторін ку ,,На виховні теіми'“ з окремою рубрикою „Розмова з Мамою". Тут можна матерям представи ти свої погляди на виховання — які вони виробили -собі впродовж своєї виховної пі) а ці. А вже само поставлення проблем дасть зно ву можливість 'сотням матерів- читачок „Нашого Ж иття“ прові- рити самих себе: а яке їх відно шення до порушуваної справи? Може не були певні, чи так слід її вирішувати1? А може вирішува ли її зовсім інакше — і тоді бу дуть питати себе, чому саме так робили і чий погляд кращий. Мо же саме теж вагалися і на сто рінці „На виховні теми" знайдуть підтвердження, що таки їх прав да. Як не було б — дискусія на виховні теми матерям дуже по трібна — а вітають її мило і ви- хоївники, бо їм знов змога сказа ти, що вони думають про ці спра ви, і так теж може ця сторінка в неодному допомогти. Особливо можна багато 'Сказа ти на тему допису Роксоляїни в числі за червень ц. р. про дитячу книжку, для дітей з передшкілля. І знов же, треба в першу чергу похвалити, бо, на жаль, багато матерей взагалі не усвідомлює собі, що' дитині, яка ще не вміє читати, все таки потрібна й не обхідна книжка. Отже треба; про це говорити та твердити невід- клично, що книжечка потрібна вже від першої хвилини, коли то дитина починає розрізнювати предмети, отже вже в першому році життя. Нема сумніву, що перші пред мети зацікавлення дитини це те, що вона бачить кругом себе. То му й книжки, які описують до- домашню обстанову, забавки, других дітей та нескладне їх дов кілля ■—■ наїпевне подобаються ді тям, та що важніше — можуть стати предметом розмови з маті р’ю та нагодою багато дечого ди тину навчити. Одначе чи справді необхідно виключати з окруження дитини світ фей, добродушків чи звірів, що діють і говорять, ніби люди? Авторка, щоправдаї, не вимагає повного виключення, але перено сить зустріч з усім цим Фанта стичним світом аж у вік, коли ди тина вже зовсім певно сприйме їх лиш як вигадку, і нема небезпе ки, щоб повірила в них. Варто б застановитися, чи справді так? Чи недійсне, .сприй няте в такому молодому віці справді „збаламутить" дитину на все життя? Так, безумовно, ду мали педагоги віку позитивізму, починаючи від Ж. Ж. Руссо і всі твори для дітей пера його послі довників не мали в собі ні крап лини фантазії. Та чи в цьому була саме оста точна розв’язка питання, я”а не потребує провірки? Вік до шести років життя — це саме є „вік казки" коли дитина, переживаючи ще раз усі стадії культурного' розвитку ЛЮДИНИ, як він проходив від віків, має вели чезний нахил до персоніфікації всіх явищ та предметів. Самі ж діти піддають думку, що омлет на сковороді „говорить11, коли тісто рухається від наглої гарячі, сама дитина.' скаже, що „автобус не чемний, бо не хоче по нас при їхати" і так далі. Зрештою і за бавка мила дитині певнО' не як кусок плястики ч.и бляшки, а то му, що на неї може дитина пере носити образи своєї уяви, а за бавка; все це покірно приймає. Чому отже не дати цій уяві ще більше барвистих образів, замість суворо примірювати ївсе до дій- сности? Зрештою добре й здоро во викормлена уява дасть змогу дитині в пізнішому віці легше й швидше синтезувати побачене й завважене у свої власні погляди та поняття, накладати на нього „свого духа печать". В дитячій уяві має свій початок і джерело ■всякої релігії та поезії і вся на станова до життя, в якій понад всесильними, здавалося б, зако нами дій'сности, таки має пер- шенство „правдивий світ, не той для ока зримий" — світ духових вартостей. Цим далеко не хочемо сказати, що треба й можна без розбоїру подавати дитині всяку фантасти ку. Зрозуміло, що застрашувати дитину всякими зміями та відь мами — глибоко недоцільно. При кладом такої нездорової фанта стики можуть стати от хоч би те левізорні „монстери", що дово дять дітей до безсонниці та нер вових розстроїв. Це Фантастика без краси й поезії, а; тому й справді (тут можна впоєні пого дитися з авторкою обговорюваної статті) небезпечні. Але за те зві рі, що спільно погасили киці хат ку і тепер „бенкетують цілий день" — справді не то що не шкідливі, а й пожиточні. І можуть навіть своєю антропоморфічіні- стю довести дитину до зрозумін ня, що не треба тягнути домаш ньої киці за хвостик — бо ж вона теж відчуває біль, як людина. Це лиш один приклад. А може мо їх знайти багато1. І коли авто говорить — теж не страшно. В очах дитини — це майже член родини, добродушний і услуж- ний. Чому б йому не говорити? А вкінці звертається авторка до Об’єднання Працівників Дитя чої Літератури, щоб видавало якомога більше книжечок для дсшкільнят. Як член ОПДЛ до зволю собі відповісти: ми теж цього хочемо! Недостача наших книжок для дітей (не лиш до шкільнят!) коріниться на жаль у тому, що видана книжка; мусить лежати роками на полицях поки НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1967 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
