Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Людмила Морозова: Портрет (шкіц) L udm ila M orozova: Study of a portrait Марія Остромира Свят-Вечір Від раннього ранку сипав оніг ІЗ небеСНИХ ВИСОТ. ПІД ДИКИЙ 'СВИСТ вітрів, понад верхами зеленого Бескиду, шаліла метелиця. Брала на свої легкі крила міріяди 'пуши стих сніжинок і — в шаленому танку — метала ними на 'верхи й узбіччя гір. Так було до само го полудня. Зате по полудні ©се перемінилось. Мабуть дід-мороз підняв високо вгору свою жем- чуж'ну булаву й видав наказ, щоб утишились буйні вітри та щоб припинила свій дикий танець ша лена метелиця, бо оце наближа ється Свят-Вечір — вечір тиші й миру іна землі. Сонце клонилось за верхи гір і золотисто-червоною загравою розмальовувало ялинові та сме рекові бори. Сніжинки на ялинах мінились то яскраво-жовтими то пазами, то червоними рубінами. — Яка ж краса! Мільйони- мільйони яли'н прибрані сів'яточно для врочистої зустрічі Свя:т-Ве- чо’ра. — шептав у захопленні м'о- лодий старшина УПА. Струїнкий, у військовому по линяло,му плащі, з автоматом на грудях, стояв під могутньою ялиною та почерез далековид розглядав околицю. Погляд його зупинився на соняш- ній заграві. В цю ж мить прига далось народне повіір’я: „Як сон це червоно заходить, тоді то Боже Провидіння 'перестерігає людей перед якимось великим нещаг стям“. Посміхнувся сумно. Яке ж ще інше нещастя може прийти, крім ТОГО', що вже зустріло його? І його очі вкрилися хмаринкою безмежного смутку. Давав волю цьому смуткові тільки тоді, коли був на са,моті. бо в при явності друзів заховував його на дні душі. Перед кількома днями прилинула до нього' сумна вістка з рідного Поділля, що його молоду дружи ну і двоє маленьких діточок, мос калі вивезли «а Сибір. Вивезли тому, бо він, їхній чоловік і бать ко, пішов до УПА. Оперся цупко об стовбур ялини і мимоволі при мкнув очі, щоб зупинити сльози, що силоміць намагалися покоти тись із очей. — Сьогодні ж Овят-Вечір. Де ж вони святкуватимуть та. чи мають бодай шматок чорного сухого хліба? — хвилювався. — Згідно із давньою християнською ети кою, люди повинні б жити в ми рі одні з одними, а воно буває чомусь навпаки. Невже на цій, политій кроів’ю Л ємківіщіні . кра ще, як там — на Поділлі? Чи ж у минулому році — на с імий Свят-Вечір - - поляки не шпали були на українські села?! Повби вали людей, пограбували Їхнє майно, а села попалили. Хе! Бу вало вже таке, то чому ж і сьо годні ке могло б бути? Може й дійсно оця червоні сог-шіна за грава, ге пересторог і народові і нам, його оборонцям? Виструнчився, н?.че віддапзав останній привіт сонцю і рушив уперед. Друзі завжди дивуються, як це віїн, уродженець Поділля, так добре орієнтується у цих карпатських пралісах. Але ж бо крім орієнтаційного змислу, він має за собою ще й три роки рей дування по цих пралісах, що теж не без значення. У тому там борі табір його сотні, замасковані кри ївки, побудовані ще восени' за його планом. Щоб тільки ворог не відкрив цього табору, бо тоді довелось би зимувати на снігу, як було це в минулому році. Перевіривши застави і стійки, наблизився до криївки. Сказав де кілька слів стійковому і, відкрив ши добре замаскований вхід, зі йшов до землянки. Згідно з наказом командира, сотня вирушила в напрямі по близьких сіл. Перша і друга чоти маршу вали до найближчого села, третя і четверта — до сусіднього. Хлопці раді були, бо ж селяни НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1967 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
