Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Різдвяний подарунок Ольга Литвин Це було в грудні, за два тижні до Різдва'. Вже кількаї день йшов сніг. Вулиці великого' міста, дахи і дерева були вкриті пухким сні гам. Також був вкритий ■снігом череп’яний дах каїтедри і всі сос ни .навколо- неї. Але всередині ка-- тедри було тепло і затишно. Таїм горіло посередині кілька свічок і світили бокові електричні лямпи. Посередині катедри, ближче до вівтаря один чолоівік і священик •саме скінчили уряджати Ясла. На соломі лежав маленький Христоїс, над дим нахилилася Мати — Ма1- рія, а старий Йосип стояв поруч. Пастухи дивилися на Боже Дитя. Худоба лежала і стояла тут же, Три королі принесли Новонаро дженому подарунки. Старий священик і чоловік ві дійшли в куток, щоб здалека по дивитися, як виглядає Свята Ро дина «а відстані, а тоді сіли від почити. В цей час великі тяжкі двері катедри1 поволі відчинилися і всередину зайшов хлопчик, ро ків 8— 9-ти. Він одразу ж з!няв з голови стаїру шапку і намагався відгорнути комір з плаща, що був зашпилений шпилькою. На еогах він мав старі великі черевики. З усього було видно, що це хлоп чик з бідної родини. Він оглянувся по церкві, витер ноги об підстілку біля дверей і пішов просто до Ясел. Коли вія ішов, сніжинки розтавали і його бідний одяг показувався ще ви разніше. Хлопчик підійшов до- Ясел і став на коліна перед маленьким Христом. „Прошу Тебе!", просив він, „принеси мені возика на Різ двяний подарунок!“ Старий священик встав і піді йшов до хлопчика. Він запитав, як його звати, де він живе і чому саме просить возика на Різдвяний подарунок. Хлопчик сказав, що його. звуть Віктор, що його батько помер два роки тому, що мама хворіє і що він має спараліжовану се стру. Він розповів також, що пі сля школи він продає газети і розносить легкі пакунки по до мах з однієї крамниці. Ось він і хотів, би мати возика, щоб могти розвозити важчі -пакунки з крам ниці і тоді він зможе більше за робляти і більше допомагати ро дині. Старий священик сказав йому йти додому і запевнив його, що Христос н 2 певно подарує йому возика на Різдво і між іншим за питав його адресу. Вівечорі, під Різдво хтось по стукав. у двері, де жив Віктор із матір’ю і сестрою. Коли мати від крила1 двері, незнайомий чоловік 32ІПИТ2В, чи тут живе Віктор. --- Такі, — відповіла старша жінка. — Маленький Христос просив мене передати Вікторові цього возика! Не встигла старша жінка щось промовити, як незнайомий чоловік підсуну:» 'ближче до дверей вози ка на чотирьох колесах і зник. Мати втягла возика всередину і покликала Віктора. Це -буїв справжній легенький, бляшаний візок із ручкою, пофарбований черво'ното фарбою, із спра'жніми гумовими шинами наї колесах. В возику було повно подарунків для Віктора, матері і сестри. Ніхто з них не міг заснути, в цю ніч. Ще не світало, як Віктор одягнув нову шапку і нові чере вики. що були в возику серед подарунків, взяв його і покотив до1 каїтедри, зайшов з возиком всередину, зня:в шапку і ем'іливо покотив його до вівтаря, до Ясел, де лежав новонароджений Хри стос. Він обережно взяв дитину — Христаї на руки, обережно по клав до возика і врочисто почав возити його по катедрі. Тоді він знову під’їхав до Ясел, обережно взяв дитину-Христа з візка і по ложив знову на його місце біля Мате о і — Марії. Старий священик здивовано^ спостерігав його, а* тоді не ви тримав і запитав: — Що це ти робиш? Віктор подивився ясними очима спочатку на священика, потім на возикаї, а тоді сказав просто: — Я просив у нього- возика і він мені дав його. Отже він пер ший має право' проїхатися на ньому! Він вклонився священикові, то ді Святій Родині, взяв возика і покотив його через всю катедру до дверей і далі додому. НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1967 23 „Прошу Тебе", просив він, „принеси мені возика на Різдвяний подарунок".
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
