Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ку. Напевне там, як у Денисових, святкували на, широку ногу. Ні, це було незручно, щоб він з’я вився. А все ж таки йому хоті лося! Тоді в саме передполудне хто з’являється, як .не Петро з ковза- ми через плече. — Ходи! — ска зав Дам’янові. — вступимо по Кирила! —- Гаразд! — сказала Дам’яно- ва бабуня. — Цілу зиму ти не ковзався! Хоч Петро не міг заступити Ігора, Дам’ян зрадів, що може з ним вийти. Він схилився біля ліжка і видобув звідтіля свої КОВЗИ. Обидва разом, Дам’ян і Петро, вступили по Кирила. Хлопці’, на втіху Дам’яна, не натякнули ні чого про те, що він! їх уникав. Правда, ясно було, що вони те пер мали свої спільні справи, в яких він участи не брав. Але хіба це важно? Іти «а ковзанку було недалеко, бо сама Воложська вулиця могла їм послужити з убитим твердим снігом. Було вже багато інших дітей, деякі з новими санчатами, що їх дістали під Новий Рік, а деякі на лещатах. Хоч вони не мали наміру, про те всі три забрались далеко того дня. Під проводом Кирила знай шлися вкінці на, Луговій вулиці, при березі Дніпра, де була ван тажна пристань. Хоч вітер дув їм пекучим холодом в обличчя, во ни затримались, бо тут були гладкі поверхні льоду по вулиці. Молодець 'Кирило, що знайшов таке місце! Аж коли почало сутеніти й во ни промерзли наскрізь і проголод- ніли, спрямувались іти додому. Коли вже Дам’як і Петро добува лись сходами вверх до свого меш кання, зустріли Дам’янову бабу ню, як вона виходила з кухні з гтосудиною в руці. Ніжний запах печива ще носився сильно в по вітрі. — А! — кликнула, коли поба чила, їх. —- Нарешті вдома! Хо діть, пообідаєте обидва. У мене добрий борщ та ще й гарячий! Здавалось, що Петро вагається, а Дам’ян не запрошував. Бабуня затрималась біля дверей кімнати. — Ходи, — сказала. Петро увійшов. Коли вони сіли того вечора при столі, бабуня сказала,, що мусить збирати все для куті, Різдвяної страви, без якої Свят-Вечір не був би дійсним. У давні часи, зга дала вона, не було трудно знайти всі ті складники: трохи зерен пшениці або ячменю, трохи меду і маку. Навіть найбідніші це мали. Дам’ян слухав цього мовчки, нахмуривши брови. Чого це ба буня так легко все засуджувала теперішнє, а хвалила все минуле? Минулого року, продовжувала вона, їй вдалося дуже добре за купити маку в Анни Михайлівни. Того вона мала досить, а що ли шилось, дбайливо заховала у кут ку шаховки. А ячмінь можна було дістати. Хоч дорогий, проте мож на було купити на базарі. Най більше всіна журилась медом. Петро засміявся. — Ви зажурені медом, — ска зав, — а моя бабуня журиться маком. —- Що ти кажеш? Чому? А хі ба є в неї мід? Петро притакнув охоче. — Та немає маку! Стара жінка легко плеснула руками. — Ох! То ж усе вже полаго джено. Зараз після обіду бабуня виси пала н а кусник паперу дещо із свого маку, загорнула дбайливо і пішла з тим до Петрового меш кання. По якомусь часі вона по вернулась щаслива. Показала Да м’янові, що лежав читаючи на ліжку, три крижки меду на та рілці. — Якась своячка з села при везла, їм доволі багато того — сказала. Одна з крижок надломилась і трошки меду виллялось звідтіля. Дам’ян глянув на неї. — Добре, добре, — сказала бабуня, читаючи: в його очах. — Ложку можеш з’їсти, але не біль ше! Солодкий і смачний мід пахнув конюшиною. Дам’ян жував кус ник воску, що попався йому,- ці лий вечір. З англійської мови переложила Л. Б. Примітка: Уривок із книжки „Два світи Дам’яна" вміщуємо за дозво лом В-ва „Атенеум“ у Ню-Йорку. Н о в и н к и з Ц е н т р а л і У днях 29. і ЗО. жовтня 1966 відбулась у Домі СУА контроля книговодства Централі СУА. При були членки Контр. Комісії — голова п-ні Катерина Пелешок, і членки ші. Іванна Бенцаль і Ольга Муссаковська. Була присутня та кож п-ні Марія Баб’як, заступни ця. У перегляді книг брали участь п-ні Ірина Качанівська, фін. ре ферентка і п-ні Анна Сивуляк, ка сієрка, а з Екзекутиви були при сутні п-ні Стефанія Пушкар, го лова і п-ні Лідія Бурачинська, мі стоголова. З дбайливим підходом Контр. Комісія провірила всі ра хунки і загальний стан фінансів СУА. Зівіт біув відчитаний на Річних Зборах Гол. Управи СУА. Дня 5. листопада 1966 прибула до Дому СУА у Филаделфії п-ні Леонор Контрерас ді Руссі із Бо готи в Колюмбії. Вона є з фаху вчителькою математики у своїй країні, але займається також нав чанням дорослих. Як стипендистка ЮНЕСКО вона перебуває тепер у ЗДА, щоб запізнатись із ту тешніми методами навчання. На ціональна Рада Жінок Америки спрямувала її до Союзу Українок Америки, як національної групи, що вдержує своє шкільництво. Спільно з п-нею Пушкар, голо вою СУА і п-інею Гас, головою Федерації Жін. Клюбів вона огля нула Дитячу Світличку 43 Відді лу, школу українознавства, Ака демію св. Василія і сиротинець Сестер Василіянок. Завітали та кож до оедакції ,,Америки" і від відали новозбудовану Катедру Не порочного' Зачаття. Увечорі Цен траля СУА влаштувала вечерю, на якій була також Управа Окр. Ра ди СУА. НАРАДА ОУЖ ВЕНЕСУЕЛІ Дня 31. липня ц. р. відбулась на рада ОУЖ Венесуелі, присвячена за- снованню школи українознавства. Ухвалено заопікуватись школою та запросити до ведення її п-ні Мазняк, довголітню вчительку і членку ОУЖ. За матеріялами і вказівками для шкільної програми постановлено звер нутись до виховної референтури СФУЖО. 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
