Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Марія Галун-Блак Кутя Подаємо уривок із нової повісти авторки „Два світи Дам’яна“. Він змальовує переживання 14-літнього хлопця, що знайшовся між двома світами. З одного боку світ бабуні, виповнений ласкою й турботами про нього, але й стародавніми звичаями. А з другого боку світ школи, лекцій пливання та приятеля Ігоря з його новітніми гаслами. Розв’язку цієї проблеми знайдемо в самій книжці. Дія відбувається в сучасному Києві. Тепер уже в половин і грудня в воздусі відчувалось якесь хвилю вання, що збільшувалось із кож ним днем. Це ж народ готувався на зустріч Нового Року. Ті, що могли дозволити собі на ялинку, тягнули її з базару додому й прикрашували блискучими скля ними кулями1 і позліткою. Під ялинку клали подарунки. Але правду сказавши, Різдвя них свят, що згідно з давні мі ка лендарем припадали на 7. січня, не занехали. У родинах багато людей готувалось святкувати Різ дво, хоч і назовні всі говорили про Новий Рік. Одного ранку, коли Дам’ян ще лежав у ліжку, почув, як ба буня тихенько підійшла до нього. Що це їй задумалось? Поверне ний спиною до неї, він удав, що спить і ніе рухався. Відчув, що вона щось всунула йому під по душку. І він пригадав собі: це було 19. грудня, свято св. Миколая. Традиційний день, коли батьки обдаровували своїх дітей. За кілька хвилин бабуня ви йшла з помешкання. Мабуть, ще десь мала зайти в дорозі на, ро- роту. Він зачекав, щоб почути, як гримнули двері будинку, а то ді схопився миттю і всунув руку під подушку. Витягнув вузлик, а в ньому були пара вовняних ру кавиць, олівець і шість твердих цукерок. Дам’янюві сціпило горло, коли його очі спинились на тому. Нова турбота для нього. Тепер треба буде подякувати бабуні та ще й більше того — удавати, що йому подобались ці подарунки, А вія вже йнакшої думки. О, якби вона; йому дала волю! У нього нагло прокинулось ба жання закинути оте барахло ку дись у куток, щоб не бачити то го. Але він не відважився. Окрім того, рукавиці йому були потрібні. У школі піонери під час цілої зустрічі ліпили прикраси на ялин ку, що >зже була виставлена на другому поверсі. Дівчатка мали ними ялинку обвішати: це були маленькі паперові ліхтарні, пра- порики з золотим серпом і моло том і червоні зірки. Як завжди відбулась святочна зустріч того дня, коли починалась зимова перерва. Цього року при пало це на 28. грудня. Ціла шко ла зібралась довкруги ялинки, що її піонери прикрасили. Один із учителів, зодягнений, як Дід Мо роз, роздавав подарунки. Це бу ли червоні картонові коробки у виді зірок, повні цукерок. Хоча кожен був захоплений таким ще дрим подарунком, Ігор зараз же всунув його хлопцеві з третьої кляси, що стояв біля нього, — Візьми, — сказав він, — я не хочу ТОГО. Всі кругом нього, включно з Вид на Дніпро зимою View on tihle Dnipiro river Дам’янсм, здивувались. От тобі Ігор! Коли вже роздано всім пода рунки, Дід Мороз розказав опо відання про космонавта. Потім усі разом стали1 співати патріотичних пісень. Потім, коли все погуркотіло сходами вниз, Ігор закликав: — „Гей, Дам’яне! Зайди до нас на Новий Рік!“ ■Немає науки до 12 січня! Для Дам’яна припинились навіть лек ції пливання. Зустріч Нового Року була гака сама, як торік і позаторік: Дам’ян і його бабуня посиділи спокійно з Петром і його родиною до піз- на. Цього року Дам’ян нудьгував. Внизу у Денисових розгуля лось велике прийняття. Гості гри мали вхідними' дверима, доноси лись вибухи сміху і дзенькіт роз битого скла. На другий день, хоч це був Новий Рік та ще й неділя в до датку, Дам’янова бабуня розпоча ла святочні приготування. Це ж був її єдиний вільний день. Інші сусіди, що не вміщались у ре жимну ситему, як Кирилої й Пе тро і їх родини, робили напевне те саме. Настав тривожний час у кухні на їх поверсі, коли жінки стара лись одна поперед другу щось зробити. Щоб уникнути якої- небудь сутички, Дам’янова бабу ня надумала підготувати й замі сити все печиво у кімнаті та й явитись у кухні лиш на печення. З увагою старенька взялася за роботу. Так як і минулого року, борошно нагло зниклої з крам ниць. Але хліба можна було1 ку пити. Тому, як і попередніми ро ками вона почала, терти сухарі, щоб дістати борошно на печиво. Наспівувала при роботі, а внизу, під ними, ще долітав відгук прий няття у Денисових. Дам’ян хотів кудись піти. Йому не хотілося згадувати, що торік він допомагав бабуні у тих при готуваннях і тішився тим. Цього року —■ це ж усе були дурниці. Куди було йому піти? До Ігора неможливо, не в день Нового Ро- НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1966 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
