Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
на меті заспокоїти духові, куль турні, виховні й економічні по треби громади. Хоча постають во ни як вияв національної окреміш ности — глибша аналіза виявляє, що сповняють вони також іншу ролю, якої звичайно не завважу ють самі іміґранти, натомість вже давно зуміли оцінити державні чинники. Вони є моральною осто- єю нових іміґрантів і хоронять їх від цілковитого розгублення і де моралізацій у перших роках по буту в нових, незвичних обстави нах, але на дальшу мету хоч-не- хоч стають одним із асиміляцій них чинників. Церкви, парохіяль- ні школи, культурні, громадські і фінансові установи з часом упо дібнюються до американських і формою, і змістом. Частина бого- служень відбувається в англій ській мові, шкільна програма до- стосована до американських ви мог, навіть наука релігії відбува ється в англійській мові, а для української мози, історії і літера тури залишається обмаль місця і часу. Добровільна зміна кален даря — це ще один крок, що усу ває відрубність і затирає різниці. Деякі із цих потягнень необхідні, інші подиктовані опортунізмом і ззкорінюються лиш тому, що не стрічаються з відповідним спро- тивом з-агалу громадянства, і у висліді ідуть по думці державної асимляційної політики. Витворю ється куріоз. З одної сторони громадянство фінансує установи, що приспішують асиміліяцію, з другої сторони піддержує вклад ками і пожертвами організації, що боряться з нею. Оголошення в пресі, що зід- зеркалюють активність організо ваного життя, появляються так само, як дотепер. Похвальні зві домлення з відбутих імпрез ство рюють враження безпереривного росту. Та попри те підносяться тривожні голоси, що вказують на упадок активносте в організаціях, брак пляновости і координації в суспільному житті та щораз біль шу загрозу асиміляції молодого покоління. Дотепер одинокою ре акцією на ці часто поважні і тве резі думки, що являються в пре сі, є дискусія звичайно зведена до примітивного рівня оклепаних патріотичних фраз. Реасумуючи ці, може дещо ха отичні думки на іміграційні теми, можемо ствердити, що асиміляція не є необхідна, якщо національ на меншина дорожить своєю культурною спадщиною і має не похитну волю задержати її і пе редати дальшим поколінням. Передумови до задержання цієї національної окремішности є: 1. Відповідальний провід, що силою свого авторитету кермує цілістю громадського життя і ко ординує його. 2. У склад проводу повинні входити духовні і світські прозід- ники у всіх країнах поселення. Тісна співпраця цих двох секто рів громадського життя на емі грації — зе вимога часу. 3. Пр овід української іміграції у співпраці з науковими устано вами, повинен випрацювати ідей ні, теоретичні заложення для збе реження окремішности цілої укра їнської спільноти та накреслити практичні засоби для переведення їх у життя. Ці ідейні заложення для всіх і практична програма, що повинна бути розроблена для кожної країни поселення, повинні бути якнайбільш розповсюднені і популяризовані, зокрема за до помогою преси та громадських організацій. 4. Провід української іміграції повинен доложити всіх старань, щоб об’єднати і зактивізувати всі конструктивні громадські сили, без огляду на політичні, релігійні чи регіональні розходження, в ім’я спільної ідеї і спільної не безпеки. Доповідь, відчитана на дискусійно му панелі XIV. Конвенції СУА, дня 27. листопада 1965 p., в Ню Йорку. ПЕРШІ ВПЛАТИ Приємно нам подати до відома, що 11 Відділ СУА з Трентону, Н. Дж. і 37 Відділ СУА з Дітройту дня 4. лютого ц. р. оплатили всі свої на лежності за біжучий рік. Це перші вплати Відділів у цьому році. Радіє мо цим проявом впорядкованої гро шової господарки, якою Відділи до казують зрозуміння своїх обов’язків та дають повну підтримку для госпо дарки Централі. ЧОМУ ПРО ЦЕ ПИСАТИ? Зрозуміло, що читачки „Нашого Життя“ будуть ставити собі це пи тання, коли побачать цей новий ку ток у своєму журналі. Та на це пи тання неважко дати собі відповідь: Союз Українок Америки згуртовує у своїх Відділах велике число мате рів, і що далі, то саме щораз більше молодих наших матерів вступає в його ряди. Членки Союзу вповні слушно передбачають, що в своєму журналі знайдуть вони поради у спра ві виховання своїх дітей, так як зна ходять там поради з інших ділянок, у яких вони зацікавлені. А дитяча книжка — річ необхідна у вихованні дитини. Дитина має пра во, щоб мати подбала про відповідну книжку для неї — від колиски аж до дозрілого віку, так само, як має пра во на їжу, одяг, науку і матірню любов! А що найважніше, що в на шому положенні мами мають змогу заспокоїти цю вимогу дітей, бо від повідні українські книжечки у нас є. Тільки не завжди вони попадають у руки матерям, а через них і дітям. Часто матері переконують одна од ну, що книжок немає і зайво їх шу кати, тоді коли книжки лежать на книгарських полицях і ждуть нада ремне покупців. Саме тому „Наше Життя“ в поро зумінні з Об’єднанням Працівників Дитячої Літератури буде подавати кожного місяця в цьому відділі опо вістку про якусь дитячу книжку: для якого віку вона, чим особливо ціка ва, яка її ціна і де можна її замов ляти. Це має теж своє значення, бо у видавництві книжку можна завжди дістати. Або, коли не знайдемо книж ки в місцевій книгарні, можна жада ти, щоб книгар замовив. Бо ж відо мо, що книгар, як і всякий інший ку пець, піде радо назустріч бажанням покупців, бо знатиме, що замовлений товар піде. Тому — просимо звернути Вашу увагу на цей куток у наступному числі „Нашого Життя“. ЛХ 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top