Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Сила нашого поселення (Закінчення) Іванна Рожанковська Від початків іміграції кожна на ціональність виявила тенденції по- селюватися більшими групами в окремих частинах стейтів чи діль ницях міст, що давало змогу но воприбулим улаштовувати життя згідно зі своїми звичаями, про довжувати культурні традиції, за кладати громадські організації, будувати церкви і школи та вида вати пресу у власній мові. Що довше цей стан тривав, то більш утруднена була асиміляція. Кож ний з нас пригадує собі сорокові роки, коли переважна більшість нових емігрантів масово поселю- валася на „давн-тавнах“ амери канських міст, де ще тоді жили великими групами давніші емі гранти, зосереджені довкола укра їнських церков, народніх домів, організацій та видавництв. Від то го часу ситуація змінилася не до пізнання. Біле населення, включа ючи українське, уступає з „давн- тавнів" під натиском негрів, а по ліпшення матеріяльної ситуації дозволяє нашим людям поселюза- дися у кращих дільницях міст. У середмісті залишається відносно малий процент українського на селення, що дальше з кожним роком меншає. Ледве чи маємо сьогодні які- небудь дані, на підставі яких можна б прослідити, чи існує якась пляно'ва акція або спонтан на тенденція дальшого групового поселення, чи люди переносяться, куди кому вигідно і у висліді на стає частинне або цілковите роз порошення української спільно ти. Якщо маємо підставу прийня ти, що на передмістях творяться українські скупчення, можна спо діватись, що постануть там осе редки українського життя. Нато мість розсіяння провадить до аси- міліяції. А при цій нагоді треба згадати про інші чинники, що до проваджують до дальшого роз сіяння і на довшу мету мають вплив на асиміляційний процес тому, що переривають безпосе редній контакт одиниці з націо нальною групою. Американське населення пере ходить ще незавершений процес індустріялізації й урбанізації, що потягає за собою основні зміни традиційного суспільного ладу. Мобільність населення зводить значення вужчої громади до мі німум, а вона мала колись вели кий вплив на життя і поведінку одиниць. Брак його підважує су спільну ролю родини, захитує ав торитет батьків. Цей безнастанний рух населен- завважуємо і в наших середови щах, хоча не все освідомлюємо собі його причини і наслідки. На ші родини, головно молоді, часто переселюються на постійний по бут там, де знаходять кращі мож ливості професійної праці. Це ча сом ізолює їх цілком від власного середовища, головно тоді, коли в близькій околиці немає україн ського скупчення. Військова служ ба, як також виїзд на вищі студії далеко від місця осідку, це даль ші випадки, коли молода людина живе довший протяг часу в аме риканськім середовищі, зжива- вається з ним, і нав’язує това риський контакт. Немає ніякої підстави твердити, що кожна мо лода людина, що відбуває вій ськову службу чи студіює поза хатою, з засади денаціоналізу ється. Приклади ці наведені лиш тому, щоб вказати, що на роз сіяння, а тим самим на послаблен ня національної меншини склада ються різні чинники та звернути увагу на можливу загрозу. Від розв’язки проблеми посе лення залежатиме не лиш будова і ріст українського' життя першої та дальших генерацій. Тісно по в’язані із тим є можливості вихо вання молодого покоління в укра їнському дусі, а в дальшому, до бір молодих подруж. Поселення великими групами дає змогу існу ванню релігійних і виховних ін ституцій, в яких молодь гурту ється і пізнається. Зайняття, на ука і розвага у свому середовищі у великій мірі обмежує можливо сті контакту з американським сві том. В останніх часах появилося в українській еміграційній пресі ряд статтей на тему мішаних по друж. Актуальність цієї теми лиш підтверджує, що загроза асиміля ції існує і процес її вже почався серед повоєнної іміграції. Зміст цих статтей є ще одним доказом, що українська іміграційна про блематика дотепер була не по ставлена й опрацьована на відпо відній площині. Хоча авторам статтей треба признати щире за- інтересування та добру волю, ча сто зраджують вони цілковитий брак теоретичної наукової підго товки до глибшого трактування цієї важливої теми. Вислідом цієї дискусії була мало поважна су гестія, щоб жіночі організації не гайно зайнялися посередництвом подруж і в цей спосіб запобігли денаціоналізації української імі грації, створюючи враження, що брак такого посередництва доте пер був чи не найважнішим спри- чинником мішаних подруж. На віть поверховне обзнайомлення з багатою літературою, що займа ється проблемою мішаних подруж, вказує, що ні одна національна, релігійна чи расова меншина в Америці не розв’язала проблеми мішаних подруж при допомозі ко мерційного чи суспільного посе редництва. У жидівськім середо вищі інституція ця має свою віко ву традицію й існує до сьогодні на терені Америки, одначе доте пер не мала вона замітного пли ву на зменшення числа мішаних подруж. Численні студії доказу ють, що в тих містах, де жиди по- селюються в окремих дільницях компактними масами, відсоток мі шаних подруж не переходить 7%, натомість у тих місцевостях, де жидівське населення є розкинене, відсоток цей зростає до 42%. По- верховний і емоційний підхід до питання мішаних подруж серед української спільноти не дає ні якої підстави для поважної оцін ки ситуації ані можливости пля- нування позитивних і успішних проткзаходів. У всіх більших українських о- середках існують різного роду установи й організації, що мають НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1.966 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
