Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зудар покол і нь В історії народів, на шляху їх розвитку, часто трапляються такі зудари. Нові ідеї, нові рушійні спонуки скорше сприймаються в гуртах молоді. І в ім’я цих гасел, що їх підіймає молодь проти, на їх думку, ,,віджилих“ ідей чи за собів, розгоряється боротьба, що її звемо звичайно зударом поко лінь. Вони трапляються не тільки в царині політичних ідеологій чи культурних або мистецьких течій. Бачимо їх в господарській ділян ці, і в шкільництві, і в медицині. Перелив нових ідей чи починів відбувається завжди більш або менш бурхливо. А нам хочеться прослідкувати оці зудари у ділянці жіночого ру ху. Змагання жінки до самовияву, до свого місця в житті, існувало в нас здавна. Видатна роля княгинь у будуванні княжої держави, пал ке завзяття козачок в обороні Батьківщини — це були пооди нокі його етапи. Щойно від ви ступу Наталії Кобринської й Оле ни Доброграєвої це змагання ста ло зватися жіночим рухом, що мав свої ідейні кличі і цілі. Впро довж 80 літ, що проминули від за- сновання першого жіночого това риства у Станиславові, пройшло кілька поколінь. Чи траплялись i які були тут зудари? Ясно, що були. Ще не прогомо ніли перші кличі жіночого руху — освіта й економічна незалеж ність — коли чергове покоління сягнуло за кличем громадського вироблення. А потім прийшло включення у визвольний змаг на роду. На цьому переломі україн ський жіночий рух формально пе рестав існувати в Рідному Краю, зате продовжується в еміграції. Недавнє п’ятнадцятиліття СФУЖО дало свого роду підсумки під цей етап, розглядаючи рівночасно си туацію жінки в Україні. П’ятнадцять літ уже може дати погляд на напрямні одного поко ління. Але й повинно зарисувати новий погляд і нове становище тих, що приходять на зміну. Це й сталося на Студ. Днях СФУЖО ii Торонто, де представниці моло дого жіноцтва відбули свій па нель на тему „Молодь у суспіль но-громадському житті11. Ця зустріч двох світів, молод шого й старшого покоління, і її вияв думками й поглядами пока залися дуже потрібними, хоч їх ній зміст не був таким, яким би ми бажали його бачити. Слово мо лодих, за висловами пресових ко ментаторів з Канади, було... су дом над українською спільнотою на чужині, низкою закидів, таких як перебування старшого поко ління в полоні минулого, почуття його меншевартости, критика всього чужого, а похвала свого, низький рівень імпрез і літератур них творів, дешевий, поверховний, емігрантський (?) патріотизм, нуд не (!) українознавство, міжусоби ці організацій і партійництво, вкінці ствердження, що „великих осягів українська громада має ду же обмежене число11. Образ чорний, що й казати! Є в ньому дещо слушного (наші ім прези), дещо з молодечої переса ди, часом брак логіки (коли, на приклад, „молодь очікує від батьків багато більше"; порядок світу і життьовий процес дозво ляє лише старшим очікувати чо гось від майбутнього. З минулого можна черпати, вчитися на його осягах і помилках, але не очіку вати. Час завершує можливості минулого). Відсутності життьово го досвіду треба приписати такі докори, як погляд старшого поко ління в минуле, який є природним явищем у всіх часах і умовах. Немає можности в цій стат ті обговорювати проблеми по колінь, чи поодиноких справ, по рушених на панелі. Тут слід нам глянути на відношення молодих до нашого жіночого руху. Як не прикро це казати, але це відношення, якщо брати панель у Торонті, взагалі не існує. Бу ло б краще почути хоч і яку строгу критику, як бачити цілко вите незнання великого, бо сві тового терену СФУЖО, а за тим і цілого українського жіночого руху в його минулому й сучасно му. Бо якщо було б хоч невелике знання, то не впали б так легко душно закиди „браку самокрити ки, зовнішніх ефектів, красномов них промов1'... Саме на терені жіночої організації притаманна є відсутність промов і зовнішніх ефектів, але є велика кількість щоденної, сірої, невидної, а труд ної праці для жінки й дитини, для громади й церкви. Не почули б ми закиду гризні, міжусобиць і партійництва, саме на терені СФ УЖО, яке впродовж 15 років зу міло сконсолідувати українське жіноцтво всіх континентів, дове сти до координації праці україн ських жіночих організацій, осяг нути цілеспрямованість завдань в ідейній і організаційній площині. Кожна українська жіноча орга нізація, яка формує жінку-вихов- ницю і грохмадянку, веде культур ну й громадську працю, і підтри мує широкий засяг дії СФУЖО на українському й міжнародньому ґрунті — ставить вимогу співпра ці загалу українського жіноцтва, а зокрема його молодого поко ління. Ми віримо, що воно дасть нам піддержку в шуканні нових метод праці і приплив нових сил до поодиноких організацій і уста нов СФУЖО, розкиданих по ціло му світі. Наша виховна праця по требує молодих жінок зазнайомле них із сучасною виховною літера турою в чужих мовах для праці над молодими матерями на вихов них семінарах. Жіноча преса по винна давати огляди і вісті з жит тя жіноцтва і для нього в різних мовах, які знають наші молоді люди. Наші представниці мають змогу входити до чужих жін. ре дакційних колегій і редакцій, а це завдання найкраще можуть спов нити молоді українки. Наші зв’яз ки потребують різномовних пред ставниць і наукових сил на між народньому терені. Участь у ньо му — це не лиш зовнішня репре зентація одної-двох делегаток. Це мозольна праця над підгото вок) матеріялів на високому квалі тативному рівні, що вимагає од наково орієнтації у світовому фе міністичному русі, як і в україн ській проблематиці. Це змога взя ти участь, часто лиш працями, у невидних конгресових і конферен- ційних комісіях, де потрібна є НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1964 З
Page load link
Go to Top