Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Думки „безпартійної44 Мене зацікавила дискусія в „Нашому Житті11. Прочитавши три дописи, скортіло мене доки нути і свої „2 центиАле на вступі мушу заявити, що не на лежу до жодної з партій: я ані за „дозрілими11, ані за „зеленими14 подружжями. Назву себе „без партійною “. Мушу теж признати, що в по дружжях кожного віку є свої ,,за“ і „проти". Коли так, то чи взагалі треба брати до уваги вік? На мою думку, його нема чого „чіпатися11, бо бачимо на щоден них прикладах, що буває різно. Людина може бути дозрілою до подружжя Ві 16 років і „зеленою“ в 35. Бо не в роках суть, а в на- ставленні даної людини. Важне те, як вона дивиться на досмер- тний зв’язок з другою людиною і — хоч це звучить трохи старо модно — чи є між ними правдива любов. Повторяю — правдива. Не такий дурман, що спалахує нагло в усіх фільмах, на кожній телеві зійній програмі, а така старомод на, як то у пісні співається: ...сядемо в купочці ми під калиною, і над панами я пан! Правдива любов багато може перебороти перешкод. Людина, яка справді кохає, коли вступає в стан подружній, не думає про те, що зможе їй дати друга сто рона. Застановляється радше над тим, що вона зможе їй принести. Жінка думає, чи зможе сповняти добре обов’язки дружини й мате рі, чи зуміє повести так дім, як того її чоловік бажатиме, а не розважає, чи її чоловік буде мити посуду і чи схоче лишатися з дітьми і т. д. Також мужчина ду має, що він зможе внести до то го спільного життєвого „союзу". Тоді одна сторона шанує другу й несе життєві тягарі весело, по гідно — бо ж добровільно взяла їх на себе! Правда, багато людей побира- ється з думкою, що власне знай шли того єдиного (ту єдину), од ним словом: тепер або ніколи! А вже незабаром по шлюбі щось псується. Можливо, що вони й любилися, але ж не плекали тієї любови. Чоловікові нічого не ста неться, коли роз’яснить будні своєї жінки китичкою квітів чи запропонує кудись піти (і нехай це буде несподіванка!). Жінка та кож не повинна бути скривлена і неохайна, коли чоловік прийде з праці. Коли перед шлюбом хотіла йому приподобатись гарною за чіскою, то чому тепер мають йо му вистачати ,,рольки“ на голо ві? Та й не конечно до обіду по давати також свої цілоденні кло поти! Це такі малі, здається, не- замітні речі, але вони є власне причиною знеохоти, сварок і шу кання розваги поза домом. По дружжя не плекає своєї любови і вона, як непідливана квітка, в’я не. І це теж зовсім незалежне від віку! Деякі люди знов не беруть по дружньої присяги поважно: „Як собі не підійдемо, то все можна розвестися!" Це люди, які не ро зуміють великої обітниці, даної перед Богом і не мають почуття обов’язку. До цього причинюєть- ся сучасне виховання. Хіба не ба чимо дітей, що дістають від бать ків усе, що їм заманеться? У та ких родинах мати звичайно пра цює, щоб вволити дітям усі заба ганки, але через те не має часу припильнувати характеру дитини. Дитина не вчиться обов’язково- сти, не дістає справжнього зро зуміння життя і його вимог. А коли доросте, ожениться, чи ви йде заміж, то заломлюється при першій суперечці. Вона — „Я за бираю свої шматки і йду до ма ми!" А він — „а я знайду собі десять кращих за тебе!" Чому? Бо вони непідготовані до життє вих тягарів, вони не обов’язкові. Не знають, що взяли на себе по важний обов’язок перед Богом і суспільством і треба його вико нати. Великою спонукою є також те, що люди шукають щастя у спо- видних розвагах, а не там, де во но справді є. Всі ганяють за ве селощами, за „ґуд таймом". По дивіться на всі імпрези, на сходи ни, а побачите, що нинішні люди, однакова молоді чи старші, не живуть ідеями, не хочуть служи ти громаді, а кожну вільну хви лину використовують на свій „ґуд тайм". Це й відбивається на по дружжі. Побираючись, люди часто забувають, що ціллю їх подруж жя є продовжувати життя. А коли появляється з часом такий кло пітливий „додаток", що вимагає всієї уваги, то настає розчаруван ня, бо ж треба обмежити всякі забави, гостини чи „парті". Але чи в тому щастя? Чи не можна мати відпруження після праці вдо ма? Тут же лежить дитятко, плід тієї любови? Скільки радости й нових почувань випромінює та ка мала істота! Чи ж не краще на любуватися нею, пережити з нею перші її радощі і болі? Час ми нає скоро й маленькі ручки ніко ли вже не будуть такі привабливі, а усміх такий солодкий, як саме тепер. А люди женуться за ща стям у чужій, галасливій товпі, тоді, коли воно заховане тут, у своїй власній смі’ї. Тільки немає часу собі його усвідомити, ним налюбуватись... І знову трапля ється це серед молодих і серед дозрілих подруж. Лік на цю недугу? Над ним за становляються мудрі голови ціло го світу. Нинішні психологи і пси- хіятри звичайно дошукуються причини всіх душевних забурень у дитинстві. Це нам, матерям, вка зує на те, що ми повинні доло- жити всіх зусиль, щоб виховати наших дітей на добрих дружин і чоловіків у майбутньому. Вчім їх любови, обов’язковосте, вирозу- міння й витривалости — всього того, чого вимагає подружжя. Зві сно, не треба пригадувати, що найкраще промовляє приклад, а не самі слова. І це все, що ми можемо зро бити. Лідія Гарванко ЧИ ВИ ВЖЕ ПРИВЕЛИ ЧЛБНКУ ДО ВАШОГО ВІДДІЛУ СУА? 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
