Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXI ЧЕРВЕНЬ, 1964 Ч. 6 КОБЗАРЕВА ДОЛЯ Похмурі дні його, Темні ночі, Яка скорбота в думах пророчих! Усе піднявши, Узяв на плечі: Жалі дівочі, горе старече . . . Та інша доля ■— Байдужа доля, Була б для нього Гірше неволі. Бо не в палатах, — В селянській хаті Правдиве серце його багате! Його на світі Не цар прославив, Йому в’язницю лиш готували! За те, що очі Були видющі, А мислі чисті, незавидюіці. . . За те, що цареві Віршомази Не прощавали йому образи! Минуть століття, Змістом багаті, Його ж читатимуть — в кожній хаті! Валерія Гуртовенко Навстоячки вмер. Лицем до життя і до бурі, Як дуб віковічний, якому не буде ще скону, І тисячі тисяч ввійшли в його роки похмурі, Ні в кого на те не питаючи права й закону. Схилися, тополько, подруго його одинока, Озвися хрущами, вкраїнський вишневий садочок, Дивися, Тарасе, у тебе родина широка, Поглянь, скільки маєш сьогодні синів ти і дочок. Якому співцеві ще шана така від народу? Почни „Заповіт11 — і весь зал зашумить, як [діброва! І слово лягає, як весла Дніпрові на воду, І чайкою в серце вривається блискавка слова. Любов Забашта Поклін Тарасов і Не знаємо, що лишиться після нас в історії українсько-американського суспільства. Чи це будуть видатні твори нашої науки, чи широко закроєна інформація про Україну, чи зрозумін ня Заходу для творів нашої культури. Але тепер, у цю хвилину, нам здається найважнішим чином отой поклін нашого суспільства великому Проро кові України, зложений у столиці Злучених Дер жав Америки. Справді —-- велике це було Діло! Ми не тіль ки поклонились його пам’яті у 150-ліття народин, а й скріпились у цьому поклоні. Його постать виросла у найбільшій столиці світу, серед зусиль і змагань, оспорювань і ворожнечі. І разом із нею виросли й ми у своїх і чужих очах. Бо перекона лись, що з твердою вірою в серці, з непохитною волею в душі можна осягнути неодне, що здаєть ся недосяжним. Ще один раз допоміг нам дух Великого Про рока. Скільки разів рятував він нас від зневіри на закрутах нашої історії! Скільки разів був він єдиним дороговказом у темряві Емських указів та в терорі Єживщини! А й тепер допоміг сцілити душу, розболілу з туги за рідною землею. А й те пер показав нам шлях до того, щоб „праведний закон Вашінґтона“ запанував на нашій землі. І тим шляхом мусимо йти. Бронзова постать на Вашінґтонській площі височітиме перед нами. Ми здвигнули її там не тільки для посторонніх глядачів, але й для себе. Українським матерям вона пригадуватиме їх обов’язок вкинути слово Т. Шевченка в дитячі душі. Українській громаді вона скаже про потребу витривати і в найтрудні- шій боротьбі. А світові вона говоритиме про да леку країну, що все ще бореться за свою сво боду. А для Рідного Краю вона буде видимим до казом нашої живучости. Що там не говорили б і не писали про нас наші вороги — все це запе речить величня постать Пророка у найбільшій столиці світу. Вона діятиме своєю силою в кож ному українському серці, що знаходиться у світі. НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1964 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
