Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Улюблениця Тараса Шевченка Найдовше, майже сім літ, на за сланні перебував Тарас Григоро вич Шевченко в киргизьких сте пах, коло Каспійського моря. Там була твердиня-форт Новопетров- ський. Командантом того форту був капітан Усков. У короткому часі, по приїзді до форту, наро дилася в його родині донечка На талочка. Дітей Тарас Шевченко дуже любив. Все одно, які б вони не були: бідні чи багаті, свої чи чу жі. Особливо любив та виявляв прив’язання до маленьких дітей. За весь час свого побуту в цьо му форті найбільшою приятель кою Тараса Шевченка була ма ленька Наталочка. Майже весь вільний час, поза солдатською службою, Тарас Шевченко прово див коло своєї улюблениці. Мати Наталочки АгасЬія Уско- ва оповідала, що Тараса Шевчен ка всі дуже любили. Він був до бродушний, простий, добрий зі всіма, умів дотепно жартувати і жартівливо оповідати. З Наталоч кою і молодшою Надійкою міг пе ребувати цілими годинами. Ще як немовлятком була — брав він Наталочку на руки так ніжно й обережно, всміхався яс- ною любовною усмішкою. Ната лочка коло нього впадала всією душею. Коли підросла й як поба чить його здалека, бігла до нього щодуху, обхоплювала його рука ми, тягнула, шарпала, висіла на шиї, а Тарас Шевченко весело всміхався, садовив її на плечі, або гонився за нею по садку, вимов ляючи якісь неймовірні звуки й удаючи, що він її хоче вкусити. Як почути в садку сміх, вереск, — отож десь тут є Наталочка з Та расом Григоровичем. Часто можна побачити, як у ті ні під деревом лежить Тарас Шев ченко, обличчя його в траві, а На талочка махає гілочкою, сидить у нього на спині, розкуйовдуючи йому волосся й дзвінко сміється. їх компанія була нерозлучна. Часто набігавшись і втомившись, вони засипали під деревом мир ним сном. З Наталочкою Тарас Григоро вич працював у садку. Разом са дили горох чи фасолю, обоє поли вали. Вона була йому помічницею у всіх його працях в садку. Часто Тарас Григорович і Ната лочка ходили в поле і верталися звідти в вінках, щасливі й вдово лені. Під час обіду Наталочка завжди сідала на колінах у Тараса Григо- іі годувала його масними галушками. Не боялася, коли страшив її, що хоче з’їсти її пальчики. Коли після обіду Тарас Шев ченко, що любив відпочити й за сипав у садку в альтанці, — На талочка йшла за ним, сідала коло дверей і терпеливо дожидалася поки прокинеться її вірний друг. Якщо у Наталочки уривався тер пець, тоді вона підкрадалася і кінчиком волохатої травиці почи нала лоскотати в ніздрі. Через хвилинку, на втіху Наталочці, Та рас Григорович починав морщи тися і пчихав, а Наталочка, дзвін ко регочу чи, швидко вибігала з альтанки. Наталочку Тарас Григорович вчив співати українських пісень. Захоплювався, коли його прия телька співала, як уміла, перекру чуючи слова. Вечорами він оповідав Наталоч ці казки, гарні, фантастичні. Дів чинка сиділа в нього на колінах, не ворухалася, роззявивши рота, як вороня, не зводячи з нього очей. Та сама Наталочка, вже доро слою людиною, оповідала, що Та рас Шевченко залишав грудочку цукру від чаю і приносив своїй приятельці. Це було для неї най кращими ласощами. Ця особлива ніжність до ма ленької Наталочки була у Тара са Шевченка безпереривною аж до його звільнення і виїзду з Новопетровського форту в 1857 році. Перед своїм виїздом Тарас Шевченко намалював портрет На талочці й подарував його з на писом: „Моїй любій розумашці Наталочці на згадку від дяді Та раса Шевченка11. По виїзді з (Ьорту Тарас Шев ченко часто писав листи до ко- манданта Ускова і з особливою сердечністю запитував ро свою улюбленицю Наталочку. А вона завжди пересилала для доброго дяді Горича образочки або кві точки. (Зі споминів. Наталії Ускової та її мами.) Уложив JI. Б. ОЙ ТИ, КОТЕ-КОТОЧОХ Ой ти, коте-коточок, Не ходи рано в садочок, Не полохай дівочок, Нехай зів’ють віночок Із рутоньки, із м’ятоньки, З хрещатого барвіночку, З запашного василечку. Ой спи, дитя, до обіду, Покіль мати з міста прийде Та принесе три квіточки: Ой, первунцю зросливую, А другую сонливую, А третюю щасливую. Ссньки-дрімки в колисоньку, Добрий розум в голівоньку, А рісточки в кісточки, Здоров’ячко у сердечко, А в роточок говорушку, А в ніженьки ходусеньки, А в рученьки ладусеньки. (Українська народнч пісенька) НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1964 23 Дівчинка сиділа в нього на колінах
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
