Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
(Докінчення) Крім згаданої п’ятки серед пи сьменниць-прозаїків зустрічаємо — Ольгу Ткачук, Віру Єніну, Ві ру Кетлінську, Ніну Крохмальову, Ольгу Романець, Валентину Зубо ву, Ніну Артюхову. Дати більш докладну характеристику цих пи сьменниць важко, оскільки вся їх ня творчість зводиться до окре мо надрукованих по журналах оповідань, або ж до видання по одиноких книжок. їхні твори мож на перерахувати в кількох рядках: Ольги Ткачук повість „Назустріч волі" про трагізм долі рядового інтелігента в „буржуазно-фашист ській довоєнній Польщі11, Віри Єніної оповідання „Маруся і На- ца“ про 'боротьбу комсомолу про ти ,, білогвардійців “ і її ж повість „Українська квітка" про життя мистців старшої й молодшої ге нерації, .Віри Кетлінської роман „Дні нашого життя“ про післяво єнне життя в Ленінграді, Ольги Романець збірка оповідань „По вернення", в яких молода письмен ниця досить ще невправним пе ром хоче показати життя сучасно го колгоспного села в Західніґі Україні, Валентини Зубової опо відання „Гроза “ про знущання німців над українськими селянами в час II. світової війни, врешті Н. Артюхової повість „Світляна" про життя і працю вихованки дитбу динку Світляни. Зостається ще ділянка літера турної критики та дослідів, в якій жінки-дослідниці себе проявля ють. Досить відомим в українській літературі є ім’я Єлисавети Сти- ранкевич. Вона працює в галузі театральної критики і її критико- бібліографічні та дослідницькі статті про українську давню і су часну драматургію дуже часто появляються в київських „Літера турній Україні" та „Вітчизні". Во на нераз виступає з гостро поле мічними статтями та нераз також зустрічає відпір офіційної крити ки. Театральними проблемами зай мається також Леонтина Мельни- чук-Лучко, що видала критико- біографічну книжку „Саксаган- ський — актор". В ділянці літературної критики постійно друкують свої статті у „Вітчизні" Олена Шпильова й Ва лерія Смілянська. Даючи огляди нових появ вони нічим не відріз няються від своїх колеґ-критиків, що вимагають від письменників „позитивних героїв" та „успіш ного розкривання радянської дій сности". Тільки може роблять це більш скромно й тому не стоять у першій лаві підсовєтських кри- гиків-вельмож. Олена Пархомов- ська обмежується до мовного о- гляду перекладів і треба подивля ти, як вона відважно обстоює мовну чистоту книжок, що по трапляють на ринок. Цікавий та кож голос Зінаїди Нестор (стаття „Деякі питання гумору та сати ри", журнал „Жовтень", листо пад, 1958 p.), де вона між іншим виступає проти того, що підсо- вєтські гумористи й сатирики над то переборщують у своїх писан нях про українських „буржуаз них націоналістів". Варто ще зга дати Мирославу Гурладі, що по стійно пише в тому ж журналі „Жовтень". Вона спеціялізувалась на оглядини „нарисів", себто зві- домлень із виробництва. На літера турні або мовні теми пишуть теж Євдокія Вербицька, Роксана Горо- бовець, Олена Манченко, Вален тина Марцинкевич, Леоніда Мі тенко, Мирослава Радецька, Єли савета Савельєва, Галина Сидо ренко, Ірина Шмарук. У цьому нарисі варто також згадати творчість жінок-драматур- гів. Так як театр і його діяння в підсовєтській дійсності має слу жити лінії партії, то й письменни ки сцени руководяться її клича ми. Цього доказом недавня п’єса „Леся" пера Маргарити Андріє- вич. У ній авторка змалювала життя буковинського села і ста вив її чернівецький театр ім. Оль ги іКобилянської. Заголовна роля (грала артистка 'В. Зимня) пред ставляє ланкову комсомолку Ле сю, що не знаходить щастя в по дружжі, бо її чоловік та його ро дина не поділяють її комуністич них поглядів. Цей „традиційний" конфлікт, звісно, вирішується в користь партії. (Подібно пише Га лина Ножовник. її комедія „Па рость" — це типова картина ау- дару двох поколінь. Такі дріб ні сценічні твори продукують там для розваги мас та невідомо, чи такі стандартні картини мо жуть там втішити когонебудь. З наведеного і ненаведеного можна зробити висновок, що в Україні мало письменниць, що могли б дати справді великі, ви сокомистецькі, прозові чи сценіч ні твори. Дивне явище! Маючи традицію видатних письменниць за собою, можна було сподіватись іншого. Та ще й коли розгляну тись за осягами жінок у літерату рі інших народів, або в нас, на еміграції. Видно, що скованість московсько-большевицькою нево лею, витичення цензурою напрям них для письменника — це надто нестерпні пута. Неспромога ви йти поза межі т. зв. соцреалізму не дає письменниці умов>ін для творчого розвитку і вона не по ривається на більші речі, а туп цює в межах дрібних тем. ДО ЛІТ. КОНКУРСУ САТИРИ Другий реченець Конкурсу Сатири ми закінчили з вислідом 21 надісланих пес. Наспіло багато талановитих сатир, а також цікаві комедії. Мистецьке Жюрі відбуло в другій половині черв ня підготовне засідання, щоб спільно розглянути матеріял. Негайно по за критті Конкурсу проголошено вислід у нашій пресі. НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1963 З Петро Кізко
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
