Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
вечірні звичаї на Поділлі. Куртина за слонилась і розпочалась вечеря. Як звичайно — борщ, вареники, го лубці й кутя мали успіх і можна було чути вислови признання для наших го сподинь за труд і вміле приготування вечері. Відповідальною за те була на ша господарська референтка п-ні Пав лина Гавришко. У приємній атмосфері, при співі ко лядок та спогадах про рідні звичаї весело проминув час. Членка ЛЕНСІНҐ, МИШ. Із діяльности 38 Відділу СУА Відділ влаштував Свято Матері в помешканні голови п-ні А. Наконечної. Зійшлося кільканадцять матерей, їх чоловіків і дітей. Парох православної церкви св. Андрія перевів молитву й побажав матер”ям щастя й здоров’я. На честь матерей відспівано „многая літа“. Згадали також тих матерей, що відійшли, хвилинною мовчанкою. По тім усі засіли до обіду. Під час обіду проведено збірку на фонд „Мати й Ди тина", що принесла 15 дол. Тепер ладимося до пікніку, щоб за робити трохи гроша на народні цілі. Анна Наконечна, голова ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА. Прогульна 43 Відділу до Вашінґтону Вже зранку сонце почало нагрівати холодну ще землю, а раннім весняним квітам розплющувати пелюстки. А нам теж радісно стало на душі, що день 6: квітня, дата нашої прогульки — по гідний і соняшний. Це вже втретє впродовж одного року нам удалося зорганізувати спільну прогульну і цим разом на квітучі вишні. Великий автобус (50 осіб) мчався прегарним „експресом” у даль, а об ліплені жовтим квітом кущі і розквітлі дерева при дорогах вітали нас із вес ною. Та що ближче столиці, то тісніше ставало на дорогах, а наш автобус- великан ледве пропихався, бо саме в днях 6. і 7. квітня відбувався у сто лиці „черешневий фестіваль“, тож і не диво, що тисячі авт із знаками всіх стейтів, а навіть із Галівуду, та непро глядні маси народу великою навалою сунули на столицю. Вашінґтон — місто стандартно-аме- риканське, чорно-біле. Тут розкопана дорога, там напів розвалена хата, біля неї велика будівля — контрасти. На віть важко повірити, що в’їжджаємо в столицю світу. Поволі присуваємося до Білого Дому, кружляємо довкруги, щоб знайти місце для паркування. Щойно тут мерехтить в очах від ти сячних мас народу. Білий Дім — положений серед пре красного парку, не робить назверх ім- позатного враження, та зате висока залізна огорожа і зразкова чистота нагадує нам Европу. Вплітаємось у чергу туристів, що кожного дня можуть оглянути цей свій Олімп. Широкі коридори, вило жені деревом, на стінах яких розві шані портрети деяких президентів. У скляних ґабльотах заховані різні дер жавні плякети. Тут віє повагою мину лого і хоч яка молода історія Америки, то все ж таки вона державна. Кімнати Білого Дому, що їх упоряд кувала дружина президента Кеннеді, роблять дуже естетичне враження. Вони скромні, але багаті своїм ми стецьким змістом. Очевидно, в Білому Домі не обійшлось без „пропаганди". Почувши нашу українську мову, по- ліцист-впорядчик зарахував нас спер шу до поляків, а потім до росіян, на що дістав „лекцію" про Україну й на шу окремішність. Яку ж сильну ви мову має цей інцидент саме у Білому Домі! Просуваємось „цісарським гостин цем", де приміщені гарні будинки, що в них знаходяться міністерства З’єди- нених Держав Америки. Здалека вид ніє Капітоль, а збоку залишаємо Пен тагон. І ось перед нами імпозантна катедра Непорочного Зачаття вибли скує до сонця своєю великою копу лою, що зроблена з синьо-жовтої мо заїки. Ця святиня робить велетенське враження, а її вівтар і прекрасні об рази зроблені з мозаїки — це подиву- гідні й незабутні речі. На жаль, обме жений час не дозволяє нам налюбу ватись і ближче запізнатись із катед- рою, де знаходиться також україн ський вівтар. У пляні нашої прогульки є побачити ще манастир 00. Францісканів, що положений серед прегарно впорядко ваного городу і славиться репродук ціями святих місць, що зв’язані з жит тям і смертю Ісуса Христа. Цей мана стир уважає себе представником Свя тої Землі у ЗДА і є одним із притяга ючих місць для всіх прогульок. Покидаємо Вашінґтон, щоб відвіда ти славний цвинтар американських ге роїв в Арлінґтоні. Спішимось на озна чену годину, щоб побачити зміну вар ти при гробі Невідомого Вояка. День і ніч, в погоду й негоду живі вояки вартують біля своїх товаришів, що їх тисячі скриваються під білою мра- морною таблицею, на якій виписані зворушливі слова: „Відомі тільки Бо гові". Кожної години дзвін цвинтар ної вежі видзвонює їм похвальний гимн, коли молоді виструнчені вояки перебирають почесну варту. Сотні на роду німіють перед маєстатом цього поклону героям, а сльози зворушення спливають по обличчях. Моя душа теж заплакала... Я побачила перед со бою українські цвинтарі з сотнями березових хрестів над могилами на ших поляглих, що колись ми, як мо лоді студентки, їх доглядали. Чи сто ять вони ще? Чи посаджена нами ка лина цвіте білим квітом, чи тільки плаче червоними ягодами? Покидаємо це місце спокою, що тягнеться милями. Подивляємо вели чавий пам’ятник, поставлений у честь американського Морського Корпусу, іцо в 1945 р. здобув важко уфортифі- кований японський острів Ізо-Джіму та, застромивши на його скелях аме риканський прапор, відкрив дорогу американській армії на Японію. За на ми непроглядні маси малих білих та блиць, що в рівних рядах стоять „на струнко" до останнього апелю! Вже вечоріє, пора на спільну вече рю. Програма дня вповні вичерпана, але розквітлих вишень ми не бачили, бо сильні вітри, що пройшли над Ва- шінґтоном, забрали з собою їх роже вий квіт. Та все ж таки ми — раді, що побачили столицю — вертаємось до мів. В автобусі гамірно. Молодь спі ває, а „старші" підтягають, а я у своїх мріях бачу себе і своїх товаришок, що колись щороку їздили прогуль ною до рідної столиці Львова на здвиг української молоді, що відбувався на площі Сскола-Батька. Дефіляду тисяч них мас української молоді приймав сам великий Митрополит Андрей Шеп- тицький, Ще й досі бачу в авті цю велику постать з усміхненим лицем та піднесеною рукою, найбільшого опі куна української молоді. О. Грабовенська Вшанування Лесі Українки З нагоди 50-ліття смерти Лесі Укра їнки наш 46 Відділ СУА влаштував святочні сходини. їх відкрила голова п-ні хМеланія Мила, згадавши, що Від діл замовив панахиду за жінок-геро- їнь, яку того ж дня відправлено в цер НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1963 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
