Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
фотографічний апарат і вони з Богданком їдуть далеко за місто, де так гарно, просторо. І небс, і дерева, і навіть трава тут інша, ніж у місті. Там вони стежать за звірятками, пташк?,ми, комахами та роблять знимки. „Клік-КлакГ1 — каже фотоапарат і робить чу до. 'Вдома, ввечорі, тато зами кається в своїм кабінеті і за го дину вже Богданко може бачити на папері всіх тих тваринок, що вони „зловили“ на знимку в день. Цього року на свої уродини Богданко дістав дарунок — фото апарат. І от Богданко почав вчи тися робити знімки іцілком само стійно. 'Перші спроби 'були невда лі. Але згодом хлопчик навчився і коли цієї весни тато дістав від пустку, то разом з Богданком во ни поїхали відпочивати в лісі. Там була гарна річка, що протікала поміж старих високих дерев. Од ного разу тато стомився від дов гого блукання по лісу та ліг на березі річки відпочивати, а Бог данко зі своїм апаратом побіг вздовж річки в лісову гущавину. Тут було чудово: сосни тихо шу міли від легкого вітру, десь дале ко кувала зозулька, а під ногами з-під старого ломаччя виростали чудові фіялкові дзвоники, біліли квіточки суничок та пушиста па пороть простягала своє лапате ли стя... Раптом хлопець почув тріскіт ломаччя, хтось ішов крізь кущі просто на Богданка. Хлопець при чаївся за стовбуром старої сос ни. До річки простувала якась не величка кумедна тваринка. Вона виглядала, як маленьке теля, бо мала такі самі тонкі високі не зграбні ноги та куценький хво стик і шкірка була червоно-бру натна, але .морда!... Морда була довга і вуха великі, нагадували віслюка. Тваринка огляділася та поволі зійшла до води, почала пити, а тоді витягати з води довгі стеблинки водяних лілей, що їх було багато в ріці. ,,Боже, як же це цікаво! Такої знимки >ми ще не маємо! От, якби вдалося, то я зробив би її для тата до його свята!“ подумав Богданко. Він пристроїв швидко свою ка меру. ,,Клік-клак!“ Готово; Оце воно стоїть і слухає, а це! Це знов нахилилося, п’є! ,,Клік-клак“! Знову! Готово! Вже друга зним- ка є! Богданко аж тремтів від на пруження. Потім він потихеньку викрався зі своєї засади та побіг до тата. — Ну, що зробив знимки? — запитав тато. Богданко почервонів та відповів байдуже: — Ні, щось нічого цікавого не зустрів!. — А сам тихенько вже плянував, як піде до сусіднього фотографа та дасть йому зроби ти свої фільми, і як будуть добрі, подарує татові на День Тата. — Щось ти погано полював сьогодні! — сказав тато, як вони повернулися додому. Богданко ні чого не відповів та швидко вибіг з кімнати. Тато здивовано поди вився йому вслід: — Наш Богдан щось у .погано му настрої — звернувся тато ле мами. — Та то, мабуть, що не зро бив ні одної знимки — відповіла мама. Та ось прийшов Татів День. Богданко встав раненько, побіг до їдальні. Там уже мама готувала стіл до сніданку. 'Коло татового і МІ с ц я лежав мамин дарунок та на столі стояли гарні квіти. Хлопець поклав коло маминого пакета свій маленький пакетик. Мама усміх нулась до Богданка: — Що ж то ти придумав для тата? Мабуть, намалював щось? — запитала. — Е, ні, то я приніс свою здо бич з полювання -— з гордістю відповів хлопець. На ту розмову до кімнати вві йшов тато. Мама та Богданко йо го привітали. Тато засміявся, об няв їх. — Ну, побачимо, чим це ви мене обдарували! — сказав він весело та почав розгортати па кунки. В маминім пакеті він знай шов гарний альбом для знимок, а коли відкрив Богданків пакет, то аж скрикнув з несподіванки. —• Дивись, це ж маленький лось! Лосенятко! І де ж ти його підчепив? Цього я ніколи ще не зустрічав у лісі! Ах, та й добрий мисливець з тебе! — І тато міцно пригорнув до се'бе любого синоч ка. А Богданко, горнучись до та тових грудей, подумав: ,,Та «це ж не моя заслуга, а твоя тату! Бо хто ж мене навчив »,полювати з камерою«“ ? Тваринка оглянулась і поволі зійшла до води 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
