Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій ЧИСЛО ШОСТЕ Жертви режіму П’ЯТНАДЦЯТИЙ РІК ВИДАННЯ Хоч здавалось би, що ми доволі відпорні на кличі і твердження большевицької пропаганди, проте все ж таки неодне з того входить у нашу свідомість і приймається там. Це подумалось мені, коли я прочитала статтю д-ра Осипа Бе реста у ч. 4. Н. Ж. п. н. „Divorce —- епідемічна хвороба Америки11. Дозволю собі навести в цілості те місце: „'Коли в СССР після революції проголошено вільну любов й улег- шено роззоди, мільйони безпри тульних залляли край. Державі грозив хаос. Більшовики на свій спосіб розв’язали цю проблему: безпритульних злочинців в корот кій дорозі фізично знищено, а розводи припинено законом1'. Вільну любов проповідувала в СССР Олександра Коллонтай, у своїх белетристичних працях. Ви дала велику книжку „Соціяльні основи жіночого питання14, де об ґрунтовувала думку, що гроші на виховання дітей повинна давати держава, а не батьки. Навряд чи було багато читачів тієї сухої праці, тим більше серед тих, іцо пішли на „вільну любов“. Як же виринули безпритульні? Це явище було дійсно катастро фою. Але, як звичайно, —• Москва наслідки своїх злочинів намага ється перекласти на людність. Так голодове винищування україн ського селянства в pp. 1932/33 вона окреслювала, як небажання селян працювати. А -мільйони без притульних приписує легковаж ності батьків, у що й повірив ав тор статті! Головною причиною -масової ди тячої -безпритульносте був спер шу голод 1921/22 pp., що відо брав дітям батьків. Рівночасно ішло нищення „ворогів народу", до яких зачислювали не лиш був ших багатіїв, іцарську бюрократію чи військовиків, але й велику ча стину інтелігенції. Оце й розбило численні родини й лишило дітей напризволяще. Вже й не згадую про розкуркулення, що почалось 1928 р. і тягнулось 5 літ аж до повної колективізації села. >У 1921/22 pp. майже весь те рен України та Поволжя охопив неврожай та голод. Перед тим пройшли роки війни і визвольної боротьби із безнастанними вій ськовими реквізиціями, потім 1920 — рік т. зв. „воєнного комуніз му", коли Москва перевела то тальне пограбування українського села. У 1922 р. Центральна Комі сія по боротьбі з наслідками го лоду ствердила у своєму звіті, що в більшості областей України харчування селян виносило Уз-Уі нормального. Не краще було ста новище в містах. Ніякого забез печення харчами міського насе лення уряд не переводив. Але не тільки неврожай був тим лихом, що впало на Україну: Мо скві ішлося не про те, щоб допо могти українському селянству, а навпаки — ще більше притиснути його голодом, щоб остаточно вби ти його спротив. У тому ж 1921 р. був голод і в Поволжі, але менший ніж в Україні. А населення останньої примушували допомогти голоду ючим Поволжя. Крім того уряд України взяв на себе зобов’язан ня прийняти на себе прохарчу вання 25 тисяч дітей з Поволжя, а в дійсності прибуло тоді в Укра їну 80 тисяч дітей. Не знаємо, яка частина їх за гинула, яка стала безпритульними та врятувала -своє життя, мандру ючи по дахах поїздів та під ними, шукаючи собі їжі. Звісно, це була лиш частина їх. А багато більше їх залишилось без опіки внаслідок ліквідації обоїх батьків. В тому напрямку вже існує ціла літерату ра, що вийшла .на еміграції, з но вішого хоч би назвати В. Барки „Жовтий князь" (Сучасність, 1962). Тоді легко зрозуміємо, що це не провина народу через легко важне ставлення до шлюбу, а ве личезне нещастя, заподіяне ко муністичними експериментами Мо скви. Доля судила мені пізніш позна йомитись із безпритульними в т. зв. зразкових „комунах", що їх вело НКВД. Мого чоловіка в по рядку відбування присуду по про цесі агрономів, після тюрми, на діслали працювати в комуну ім. Дзєржин-ського, а пізніше :в ко муну ім. Горкого. Серед безпри тульних значна частина були се лянські діти, але були й діти ба гатіїв. При цьому зазначу, що втрати від голоду 1921/22 були менші ніж втрати голоду 1932/33 pp., але не менші як 4 мільйони лю дей. Були б ще більші, коли б не допомога з Америки: вона вряту вала життя неменш двом мільйо нам людей. Головою американ ської допомогової організації АРА був бувший президент Гу- вер. Наші еміграційні установи відкликнулись у пресі на рокови ни того голоду, але не подякува ли за вирятування мільйонів укра їнців достойному бувшому прези дентові ЗДА. Олена Кононенко-Трофимовська Мої Джерела: В. Більшай: Рішення жіночого пи тання в СССР; Жінки і діти, Стати стичний Збірник в СССР; Наукові За писки УТГІ, Мюнхен, 1962 р. Стаття К. Кононенка: „Сорокріччя кінця“. 16 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
