Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
не покидали її усе життя. Наполе гливе збирання народніх пісень і глибокі студії над ними тримали її завжди в зв’язку з народною муд рістю, виробленою віками, з на родною психікою; вона сама про себе казала, що забуває нераз, що слухає пісню як дослідник і сприймає ліризм її „усім сер цем" . . . Рідна літературна спад щина була її добрим учителем і великою спонукою до творчости. Найбільший вплив мала на молоду поетку поезія Шевченка, а також П. Куліша, згодом Івана Франка. Були це для неї великі зразки творів великого духа. Та поетка, може підсвідомо, шукала власного виразу і вона його внедовзі най шла. Маючи гарні умовини розвит ку й освіти, під мудрим і вмілим доглядом матері, поетки Олени Пчілки, потім під впливом свого дядька М. Драгоманова, Леся ді стає першорядну модерну освіту: вона наполегливо вивчає античну, всесвітню історію і літературу, ви вчає всі мови світового значення: французьку, німецьку, англійську, італійську, античні — грецьку й латинську, також болгарську, що разом з українською, російською, польською дає знання десяти мов. Широка освіта, читання чужин ної літератури щораз більше по ширюють її горизонти, відкрива ють їй нові світи. Леся і в дитин стві не може сприймати пасивно придбаного знання; у неї творча, відкрита душа. Ідеї, думки, образи — це духовна пожива її; вона не по-невільничому сприймає їх. Сво бода духа є її чільною властиві стю; вона владно підпорядковує матеріял своїй духовості, добирає найкращу форму для виразу її. Вона ніколи не перестає бути в повному змислі цього слова Укра їнкою; ніколи не відмежовується від свого значучого псевдо; вона знає бувальщину свого народу, знає його душу, боліє долею йо го, як нації. Підневільний стан У- країни, довголітня московська о- купація її — це найболючіша ра на1 поетки. З другого боку, її лю тить елемент рабського, що про ростає подекуди, мов бур’ян на ґрунті її в основі свободолюбної нації: Народ наш, мов дитя сліпеє зроду, Ніколи світа-сонця не видав, За ворогів іде в вогонь і в воду, Катам своїх поводарів оддав. Не примирення з долею і поко ра перед сильними світа цього, а явний протест, вимога боротьби, ненависть супроти гнобителя: „Мене любов ненависти навчила", або „Тільки той ненависти не знає, хто цілий вік нікого не любив“, — каже поетка. Зрівноваженість і спокій у сполуці з суворістю й не зламністю постави супроти гнітю чої її душу дійсности, що панує в її поезії, переконує читача. Та поетка не обмежується в вияві своїх політ.-громадських ідей і ми стецько-світоглядових настанов до тематики із своєї країни. Перед нею і її творчим полетом „світ від чинений, як двері", як казав поет. Часи і простори не становлять пе репон: біблійна могутня поезія за хоплює її своєю силою, євангель ські теми своєю піднесеною духо вою наснагою. Вона залюбки черпає той матеріял, знаходить в нім паралелі з сучасністю, своїм вибором тем потверджує непро- минальність Правди, що в своїй о~ снові була і є одна —• для всіх часів. Картини Вавилонського по лону, єгипетської неволі вирина ють у неї з повною свіжістю з-під ваги тисячоліть. її духовість онов лює і освіжує минувшину, і дав ність її зникає, вона стає сучасні стю, бо бачить поетка свою Укра їну в вавилонськім полоні: ...Знову тьма, і жах, і розбрат, І знов настав єгипетський полон, та не в чужій землі, а в нашій власній... Не бездушний римлянин про мовляє з драми „Оргія", а сучас ний їй москвин; погноблений і по топтаний творчий дух старинної Гелляди, чи, може, її краю Укра їни . . . Не Роберт Брюс, лицар шотляндський за свободу став, а лицарі її народу криваво борять- ся за волю, за життя, бо ж „Укра їна завжди прагнула бути віль ною", — як сказав про це Воль- тер. Леся Українка знала про дав ність боротьби України за свобо ду, за власний вияв свій у світі духа, про вселюдські елементи її культури й духовости, і вона хо тіла своєю творчою допитливістю знайти великі паралелі до її долі і до її боротьби, поставити її по руч з країнами світу всіх часів, знайти спільний крок в культур ному поступі світу. Тому не тільки Езоповою мовою (з огляду на цензуру) пояснюється вся її т. зв. екзотична тематика. Поетка зна ла, що ізоляціонізм, такий прита манний Московії, чужий її країні. Вона з повною відвагою черпає матеріял з світової скарбниці й переносить його на рідний ґрунт. Вона перетворює і неначе оноз- лює його, перекидаючи міст від рідного до загально-людського. Взяти б хоча те, що вона надає мандрівним мотивам власного ду хового забарвлення: так бачимо нового Дон Жуана в „Камінному Господарі", нового Трістана в „I- зольді Білорукій", нові тони бри нять у мові середньовічних євро пейських лицарів, нову лебедину пісню перед стратою співає Марія Стюарт. Леся Українка робить багато мистецьких перекладів та переспі вів з чужих світових клясиків: з німецьких — Гайне, Ґете, Шіллер, з французьких: А. Мюссе, Мопа- сан, Гюґо і ін., що стають її улю бленими авторами. Леся Українка глибоко вивчає майстерність чу жих авторів, засоби їхнього вис лову, поетичну форму. Свіжою хвилею прибились до берегів укра їнської поезії нові, незнані до то го у нас, поетичні форми, застосо вані часто вперше молодою поет- кою: нова строфіка у великій різ номанітності, форми сонету, тер цини, рондо, октави і ін. розкриває нові можливості. Метрика, взята з західно-европейських зразків, від криває придатність різноманітних метрів для української багатої звучні. Лірика Лесі Українки мело дійна і наснажена, це великий крок вперед, у тематичнім і фор мальнім сенсі в історії українсько го поетичного слова. Свіжість і легкість вислову чарують і тепер читача: поривають своїм запалом, ранять своїм болем: Коли б кайданів брязкіт міг ударить Перуном в тії заспані серця, Спокійні чола соромом захмарить І нагадать усім, що зброя жде борця. То знову гоять зболілу душу виразом ніжности, виспівом краси: Шумів зелений лист, а голос той коханий Про волю золоту співав мені, — 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИИ, 1961 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
