Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Модератор чи промотор? Прочитавши незвичайно цінну й повну глибоких міркувань стат тю В. Несторовича п. н. „Жінка -— модератором громадського життя мені, як жінці і членці СУА, приходиться скласти признання й подяку авторові, за те, що він за- торкнув найбільш важливу про блему нашого часу, на яку ми да ремне шукаємо ліку. Оце власне фальшиве Я, яке ставимо вище всіх наших націо нальних інтересів, оці партійні й особисті межиусобиці, непідпо- рядкованість найвищому законові Творця, себто любові ближнього, що його прекрасно окреслив Шев ченко своїми словами „обніміте, брати мої — найменшого брата“, це жахливе ,,фатум“, що нищило нас впродовж цілої нашої історії — сьогодні на еміграції присло- нює нам здоровий глузд і не дає розвинути всіх наших національ них сил для добра нашого понево леного народу. Дуже часто на свою оборону маємо готову відповідь. Мовляв, ми не одинокі, у других еміграцій з-поза залізної заслони ще гірше стоять справи. Однак забуваємо, що ці ,,другі“ народи до 1939 р. жили у власних державах і їх шлях у західньому світі куди лег ший. Дальше -—- ролю, яку має сповнити наша еміграція, їх емі грації сповнили вже десятки літ тому і по першій світовій війні своїми впливами допомогли своїм народам осягнути самостійність (Польща, Чехія й інші). Роля української політичної еміграції має зовсім інші основи й завдання, які наложив на неї Рідний Край. Ми, як українська спільнота на чужині в повній єд ності мусимо зібрати вс і свої мо ральні сили і застановитись, чому Боже Провидіння веліло нам по кинути рідну землю? Чи на те, щоб ми в розкошах і добробуті загубили свою і своїх дітей укра їнську душу? Чи на те, щоб дати понести себе чужим хвилям, бо, мовляв, така доля кожної емігра ції? Чи на те, щоб у байдужості відокремити себе від громадського життя і як слимак залізти у свою шкаралущу? Я думаю, що доля призначила нам куди важнішу ролю. Так як колись Апостоли розійшлись по світі, щоб ширити правду науки свого Учителя, так і ми сьогодні розкинені по цілій земній кулі, щоб протиставити нашу правду брехні наших ворогів. Але щоб це сповнити — мусимо бути з’єднані. Коли ми розгублюємо свої сили у геттах власних малих інтересів і амбіцій, тоді свого призначення не розуміємо. І саме тут перше місце припа дає жінці. Вірна ідеалам свого на роду, здисциплінована в громад ському житті, незломна у своїх поглядах, може ставити вимоги до громадянства. Але тільки тоді, ко ли вона сама індивідуальність, ко ли сама виконує обов’язки супро ти власного народу, коли сама вийде поза поріг своєї хати і вклю читься в організовані ряди. Жінка, яка стане прикладом для свого чо ловіка й дітей та оточення, і від дасть усі свої сили для виховання майбутнього покоління. Жінка — що їй на ім’я громадянка. Та власне тут багато дечого нам бракує. Жіноцтво дає себе поно сити хвилі байдужости і Богом йо му дані таланти марнує. На мою скромну думку це є найбільш за грозливе явище, на яке треба нам, як спільноті звернути увагу. Які будуть жінки, такий буде й нарід. Це не є перебільшення чи надмір на гордість. Ніхто інший, як мати, формує світогляд дитини, вчить її любови до Рідного Краю, впрова джує в прегарні наші традиції та робить її гордою на своє похо дження. З таких малих дітей виро стають державні мужі, церковні достойники чи вчені. І в кожного з них моральною силою їх життя були перші науки матері, на які вони часто покликуються. Чи мо жемо ми, українські жінки, не сповнити тут цього завдання? Розгублений світ шукає різних доріг виходу. Шукаємо їх і ми, українська еміграція. На цьому шляху щораз більше очей зверта ється в бік української жінки-гро- мадянки, як чинника рівноваги су спільного ладу. Не тільки модера тором громадського життя бачимо її. Але промотором у кожній по одинокій ділянці його. Будьмо готові з честю й розумінням при йняти на себе це велике завдання, що його життя накладає на нас. Тільки коли будемо самі сильні й справедливі у підході до всіх про блем нашого громадського життя, тоді сповнимо своє завдання, що його наложив на нас Рідний Край. Осипа Грабовенська УРОЧИСТЕ ПРОГОЛОШЕННЯ Екзекутиви Українського Конгресового Комітету Америки з нагоди 20-ліття існування і праці Конгресового Комітету і 10-л і ття і снування Українського Народнього Фонду: В НОВІМ ДЕСЯТИЛІТТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНЬОГО ФОНДУ, ВСІ УКРАЇНЦІ Й УКРАЇНКИ В ЗДА СТАЮТЬ ПЛАТНИКАМИ АБО ЖЕРТВОДАВЦЯМИ УНФОНДУ. У зв’язку з цим, Екзекутива: Закликає всіх українців і українок у ЗДА, що працюють і мають постійний заробіток, починаючи від цього, 1960 року, — стати платниками або жертво давцями УНФонду, виконуючи свій моральний і патріотичний обов’язок. Національний Даток, як і раніше, виносить 10 долярів річно або 20 центів тижнево, а для більш заможних громадян 25—100 долярів річно. Даток і пожертви надсилайте до: UKRAINIAN CONGRESS COMMITTEE OF AMERICA P. O. Box 721, Church Street, New York 7, N. Y. 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1961 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
