Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
нахилився востаннє над ополон кою, наче прощаючись із ірибками. Аж чує враз, наче його хтось із води кличе: „Івасю!" Хлопчик злякався, не вірив своїм вухам. Чи ж би то риба кликала?... (Таж кажуть, риби не мають голосу!) Але це не була звичайна риба, а така заворожена „королева риб“, яка піклується підводним царством. Івась заслухався, задивився у воду. В цю мить підплила велика риба, плюснулась понад ополонку і положила на леді щось таке мале, кругленьке, мов лісковий горішок, що мінилось усіма барвами весел ки. — Івасю, ти врятував нам життя, а за цей мій подарунок врятуєш здоров’я своїй хворій матусі... — сказала й зникла. Івась взяв у руки подарунок ри би і на радощах побіг до мами. А чим же ж то віддячилась ри ба? Отож цей подарунок, це була дорогоцінна перла. За продану дорогоцінну перлу мама могла лікуватись і скоро при йшла до здоров’я. Відтепер в убо гій хатині запанувала радість і до статок. Куцик Жив собі маленький песик „Ку- цик“. Його так прозвали, бо мав маленький куценький хвостик, що крутився дуже жваво, особливо, коли Куцик хотів когось привіта ти, або випросити собі в свого го сподаря, хлопчика Петрика, смач неньку кістку. Виглядав Куцик негарно: голо ва велика з пукатими очима та дов гими вухами, що висіли як дві ган чірки, тулуб маленький — все це надавало йому кумедного вигляду. А голос! Коли гавкав, то хрипів, як немазане колесо. Куцика дуже дратувало, коли хтось глянувши на нього казав: „Який же він сміш ний, а хвоста майже немає!" Одного разу він навіть намагав ся побачити свій хвіст, але як він не завертав свою голову назад, як не крутився, а так таки йому не довелося побачити свого хвостика. І заздрив Куцик усім: і білочці, що перелітаючи з одного дерева до другого розпускала свій роскіш- ний пухнастий хвіст, і котикові, що граючись на сонечку ловив лапка ми свій власний хвіст, навіть ко рові, що відганяла своїм хвостом мух. „Мабуть я маю найбільш куций хвіст у цілому тваринному світі", часом сумно думав він. „Ось дали мені таке погане ім’я »Куцик«, »Ку-у-у-цик«“, повторював зами слено песик, а тоді починав жаліс- до скавучати. Одного разу до Куцикового го сподаря прийшов хлопчик м’ясної крамниці. Він принів м’ясо для Пе- трикової мами, а теж кісточки для Куцика. Песик хотів його друж ньо привітати, але в ту саму мить під’їхав молочар із молоком. Хоч молочар привіз молочко для всієї родини, а також і для Куцика, але песикові він видався підозрілим. Грізно вищиривши зуби Куцик по чав гарчати на молочаря. Бачили б ви цю кумедну постать: сам ма ленький, незграбний, з великою головою, вилупив очі, гарчить, а хвостик не слухає песика та друж ньо крутиться. Молочар здвигнув плечима, глянув на Куцика, та й промовив: — От, паскудне цуценя! Ну, й чого б тобі гавкати? — А ви не звертайте уваги на цього дурня, а краще подивіться на його хвіст! Хоч і куций він у нього, але все привітно вітає кож ного! — зауважив хлопчик з м’я сом. — А це ж ваша правда, — за сміявся молочар. — Цуценя гар чить, а хвіст каже протилежне. Я тепер буду писати на пляшці не „Для Цуцика", а „Для Куциково го хвостика". Хай знає, погане цуценя! І як би ви думали, що песик не зрозумів тієї розмови? Ні, мої любі, все зрозумів і найбільше йо- (Докінчення на обгортці) От, паскудне цуценя! Ну, й чого б тобі гавкати? 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1961 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top