Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
нахилився востаннє над ополон кою, наче прощаючись із ірибками. Аж чує враз, наче його хтось із води кличе: „Івасю!" Хлопчик злякався, не вірив своїм вухам. Чи ж би то риба кликала?... (Таж кажуть, риби не мають голосу!) Але це не була звичайна риба, а така заворожена „королева риб“, яка піклується підводним царством. Івась заслухався, задивився у воду. В цю мить підплила велика риба, плюснулась понад ополонку і положила на леді щось таке мале, кругленьке, мов лісковий горішок, що мінилось усіма барвами весел ки. — Івасю, ти врятував нам життя, а за цей мій подарунок врятуєш здоров’я своїй хворій матусі... — сказала й зникла. Івась взяв у руки подарунок ри би і на радощах побіг до мами. А чим же ж то віддячилась ри ба? Отож цей подарунок, це була дорогоцінна перла. За продану дорогоцінну перлу мама могла лікуватись і скоро при йшла до здоров’я. Відтепер в убо гій хатині запанувала радість і до статок. Куцик Жив собі маленький песик „Ку- цик“. Його так прозвали, бо мав маленький куценький хвостик, що крутився дуже жваво, особливо, коли Куцик хотів когось привіта ти, або випросити собі в свого го сподаря, хлопчика Петрика, смач неньку кістку. Виглядав Куцик негарно: голо ва велика з пукатими очима та дов гими вухами, що висіли як дві ган чірки, тулуб маленький — все це надавало йому кумедного вигляду. А голос! Коли гавкав, то хрипів, як немазане колесо. Куцика дуже дратувало, коли хтось глянувши на нього казав: „Який же він сміш ний, а хвоста майже немає!" Одного разу він навіть намагав ся побачити свій хвіст, але як він не завертав свою голову назад, як не крутився, а так таки йому не довелося побачити свого хвостика. І заздрив Куцик усім: і білочці, що перелітаючи з одного дерева до другого розпускала свій роскіш- ний пухнастий хвіст, і котикові, що граючись на сонечку ловив лапка ми свій власний хвіст, навіть ко рові, що відганяла своїм хвостом мух. „Мабуть я маю найбільш куций хвіст у цілому тваринному світі", часом сумно думав він. „Ось дали мені таке погане ім’я »Куцик«, »Ку-у-у-цик«“, повторював зами слено песик, а тоді починав жаліс- до скавучати. Одного разу до Куцикового го сподаря прийшов хлопчик м’ясної крамниці. Він принів м’ясо для Пе- трикової мами, а теж кісточки для Куцика. Песик хотів його друж ньо привітати, але в ту саму мить під’їхав молочар із молоком. Хоч молочар привіз молочко для всієї родини, а також і для Куцика, але песикові він видався підозрілим. Грізно вищиривши зуби Куцик по чав гарчати на молочаря. Бачили б ви цю кумедну постать: сам ма ленький, незграбний, з великою головою, вилупив очі, гарчить, а хвостик не слухає песика та друж ньо крутиться. Молочар здвигнув плечима, глянув на Куцика, та й промовив: — От, паскудне цуценя! Ну, й чого б тобі гавкати? — А ви не звертайте уваги на цього дурня, а краще подивіться на його хвіст! Хоч і куций він у нього, але все привітно вітає кож ного! — зауважив хлопчик з м’я сом. — А це ж ваша правда, — за сміявся молочар. — Цуценя гар чить, а хвіст каже протилежне. Я тепер буду писати на пляшці не „Для Цуцика", а „Для Куциково го хвостика". Хай знає, погане цуценя! І як би ви думали, що песик не зрозумів тієї розмови? Ні, мої любі, все зрозумів і найбільше йо- (Докінчення на обгортці) От, паскудне цуценя! Ну, й чого б тобі гавкати? 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1961 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top