Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
зимою Віє, віє сніговія, Виє, завиває; В лісі пташка під гіллячку Голову ховає: „Гілко мила, обголіла, Влітку кучерява! Ти сховай мене, як перше В листячку ховала... Ти ж, було, мене, як рідну, Втішиш, пожалієш: І від спеки, й від шуліки, Й від дощу укриєш..." Олена Цегельська Настав м і сяць Лютий — і зразу забрався дуже гостро до роботи. Звернувся до д і да Мороза і Вітра- Вітрогона: — Я є Лютий-Прелютий! Ух, який же я сердитий, який лютий! Я від тепер володію! Ти, Діду-Мо- розе, тисни з усіх сил, а ти, Вітре- В і трогоне, дуй, смали, печи з усіх сторін, щоб усім носики й личка почервоніли та щоб мене ввесь рік попам’ятали! Ух, який же я лютий! А Дід Мороз: — Та чого ж ти аж такий сер дитий, вельможний пане? Таж бу ли й перед тобою місяці: і Гру день, і Січень, та я часом тиснув, але не так аж дуже. — ІДе питаєш! А що зі мною зроблено? Чому така кривда? То першому ліпшому місяцеві, будь ласка, дали по ЗО, а то й 31 днів панування, а мені з ласки лиш марних 28! То такий заплаканий, химерний Березень, а йому, мило- сти прошу, аж 31, а мені, що я та кий чистенький, що?... — Ну, часом буває і 29... — Що? 29? А мені й 109 було б замало, щоб провчити оцих мудра- гелів, що календарі пишуть. От, ти, Діду Морозе, візьми та й заморо- зи всі ці календарі на тверду кість! Цур їм! Зробім людям пакість! Рада б гілка простягнути Бідній пташці руку, Та зима зробила й з неї Немічну змерзлюку. Тільки й мовила тремтливо: „Хтіла б помогти я, Та нестерпна сніговія Віє, віє, виє... Утікай, сердешна пташко, До людей під стріху: Там, у затишку, помрієш Про колишню втіху..." О. К о б е ц ь —• Ха-ха-ха! — засміявся Дід Мороз. — Не я їм страшний, а во гонь! — Е ні! Я з вогнем здалека. А що люди ще так дуже люблять? Пташок? Знаю, ну, але їх уже Ба ба Зима прогнала за ліси й гори. — Та що ж? А риби! Ах, як їх люди люблять! Будь собі рибка така малюська, мов той мізинний пальчик, то вони тішаться нею, мов не знати чим... — сказав Дід Мороз. — Отож наступаймо на риби! А де вони тут? — Та в озері! А де ж би? А тоді на приказ місяця Лютого Вітер-Вітрогон подув ледяним ду хом на озеро — і воно захвилю вало, надулося, застогнало, та й завмерло. А Дід Мороз, як не по тисне, як не зітне усе суще своїми кріпкими обіймами, та й зразу вкрив озеро шкаралупою леду. Злякались рибки. Від тої люті заховались на дні озера в теплий намул. Думали: Ми забезпечи лись! Де там! Дід Мороз далі тисне, озеро вкривається ледяною кри гою, щораз глибше, щораз дужче. А тоді стара риба каже: — Дітоньки любі, це вже наша смерть! Нам уже й дихнути нічим, погинемо марно! (Бо то знаєте, й рибкам потріб не свіже повітря). ** * Тоді Івасів тато, що жив неда леко в убогій хатині зі своєю сім’єю, сказав до синка: — Ходімо на озеро, Івасю! Да мо рибам просвіток, щоб не поги нули. Пішли. Тато рубав та й рубав кригу, аж вирубав такий проруб, таку ополонку, що в ній показа лась вода, а у воді щасливі рибки. — О, тепер вони вже не поги нуть, тату! — врадувався Івась. — А як вони дихають, як плюскають- ся, які ж вони раді!... ...Але недовго тривала ця ра дість. Коли місяць Лютий побачив ополонку, велів Дідові Морозові протягом ночі замурувати її знов ледом. А з великої злости, з пім- сти, подув студеним духом на Іва севу маму, коли вона вийшла з ха ти. Мама застудилась і захворіла. — Буде зле! — сказав тато. — Мусимо боротись і за здоров’я мами і за життя рибок. Тато дав Івасеві малу сокирку. Івась одягнув теплу шапку на вуха і кожушок та й пішов над озеро. І так: що Дід Мороз за ніч замо розить. то Івась рано прорубає. З нього тепер настало багато робо ти, бо й хвору маму доглядати, коли тато йде до роботи, і бороти ся з Дідом Морозом за життя ри бок. Івась завзявся і вийшов по- бідником. Вкінці побачив місяць Лютий- Прелютий, що нічого не вдіє про ти Івасевого завзяття, засоромле ний втік кудись у безвісти, що слух по ньому загинув. Настало панування місяця Бе резня, що зразу подув теплим ле готом. Не стало вже і Діда Мороза, лід танув. Одного разу Івась задовго за держався над озером, уже смерк лось і заяснів місяць на небі. Івась Рибка в зимі (Казочка) НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1961 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
