Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Чим пояснюєте оту популяо- ність українського театру серед своєї публики? —- Змістовністю й ідеалізмом обидвох сторін. Це була доба ве ликих політичних подій, духове життя було особливо пожвавлене, а що театральне мистецтво має завжди найбільший контакт із за галом і є речником його поривів, тому й мало його спонтанну під держку. В такій добі завжди вини кають вийняткові індивідуально сте, в тому числі талановиті акто ри, 'режисери, драматурги. — Боюся що дехто з наших чи тачок зрозуміє, що репертуар то дішнього театру був дуже серйоз ний, а мені відомо, що він був різ- иородний і багатий теж на т. зв. „легкі речі". —• Звичайно, що так, бо театр репрезентує людину, якої життя складається не тільки з проблем, але й радосте і краси. Але актор з однаковою увагою мусить підхо дити до кожного свого завдання й тому для нього немає „легких речей". Елемент краси не сміє по терпіти на користь дешевого ефекту; тільки витончені й шля хетно подані речі наснажують лю дину любов’ю і силою життя. А добре виведена сатира, як побіль- шаюче дзеркало, усвідомляє й лі кує проблеми, підкреслюючи по творність людських слабостей і хиб. —• Який Ваш погляд на т. зв. „побутовщину" ? — Все залежить від постанов ки. Самі по собі побутові .п’єси звичайно прості й нескладні, але тому вони якраз доступні й зрозу мілі кожному. Якщо цій простоті надати певної клясичности, про блемам виразистосте і якнайдаль ше зберегти етнографічні елементи — ці речі дуже цінні для молоді й простолюддя. Вони є тим мостом, яким глядач входить у театр і під ростає до поважніших речей. Во ни теж, більше других помагають до національного освідомлення. — А тепер більше про Вас саму. Якими шляхами йшов Ваш осо бистий розвиток? — Завдяки тому, що від почат ку моєї театральної карієри я ма ла щастя перебувати в контакті з талановитими артистами й режи серами, мій розвиток пішов дуже здоровим шляхом. Я навчилася ро зуміти й шанувати своє звання, ставитися з увагою до глядача, а вимогливо до себе. Це дало мені не тільки успіх, але поштовх даль ше рости й працювати над собою до останнього дня перебування на сцені. Уроджена на Наддніпрянському Поділлі, п-ні Лєна провела най кращі роки в Галичині, а з того більшість на львівській сцені. На зви театрів, директори й режисе ри мінялися, мінялися теж обста вини, але середовище й праця оставали незмінні. Зате різнород- ний був репертуар, в якому вона виступала. Обдарована не тільки талантом, але й голосом, п-ні Лєна могла грати в найрізнородніших видах п’єс: комедії й драмі, опері й опереті, що, як відомо, можли ве тільки небагатьом акторам. Але вона прімадонна оперети й це її стихія. Весь оперетковий репер туар українських театрів вона пе респівала. її легка, приваблива й г раціозна постать, витончена гра й шляхотна дзвінкість її голосу непереможно чарували глядача. — Війна обірвала мою карієру в часі, коли я могла ще багато да ти. Я втратила чоловіка й сина, але моє приватне життя не .віє пу сткою, я не дозволила порожнечі оволодіти ним. У своєму теперішньому місці осідку, п-ні Лєна знана з активно сте в різних організаціях, в усяких формах громадської праці, в тім числі як організаторка й режисер- ка драматичних вистав і ревій. — Як ви зуміли так успішно переключитися на інший тип ми стецької праці й знайти контакт навіть з молоддю й дітьми, з яки ми нераз так тяжко буває ладна ти? — Помагає мені моє приязне відношення до людей і свідомість, яке значення має театр для них. Ніде правди діти, я з певним на- стороженням взялася режисеру вати. Воно — само по собі — окреме мистецтво, в якому я не мала попередньої практики, а в додатку це праця не тільки з ама торами, але радше принагідними людьми, бо їх замало, щоб було можна вибирати та всі вони на стільки перетяжені іншими обо в’язками, що тяжко знайти час на проби й створити потрібний на стрій. Але при обопільній добрій волі ми якось дорозумілися й зі гралися. На публику не можна на рікати, вона радо піддержує свої вистави. По якомусь часі зверну лися до мене з проханням зайня тися тими найменшими, що вже виросли в зовсім інших умовинах, і часто навіть не вміють по своєму говорити. Можете собі уявити скільки зусилля треба, щоб вишко лити їх? Якщо додати, що в біль шості мені самій приходиться дба ти про костюми й декорації, то яс но, що ця праця забирає весь мій вільний час. Часами буваю така перетомлена, що клянуся безпо воротно відсунутися від усього, але якось ніколи до того не до ходить. Навпаки — наростають нові пляни, можливості й друзі, а все це разом збагачує й роз’яс нює моє життя. Так, — це чи не найважніше. В час, коли найближчі поволі тра тять контакт і розгублюються, коли люди болісно томляться в холодній безнадійності своєї зай восте, п-ні Лєна шанована, любле на, бажана й потрібна. Її чепурна хата завжди переповнена любля чими, вдячними й зацікавленими людьми трьох генерацій і трьох еміграцій, бо з усіми вона зуміла знайти спільну мову. її талант знайшов нові шляхи вияву, нову форму служби загалові. Осінь цієї жінки просяяна життєрадістю її самої й теплою пошаною грома дянства. О. Дучимінська „НАШЕ ЖИТТЯ" ДЛЯ КОЖНОЇ „БАБУСІ “ Наші Відділи опікуються старшими самітними жінками в Німеччині й Ав- стрії. Посилаючи їм щомісяця невелич ку суму, не тільки піддержують їх ма теріально, але своєю увагою підтриму ють їх також на дусі. Дотепер маємо 16 „бабусь4*, що є в контакті з нами. Окрім грошового датку Наше Життя було б для них великою розрадою. Журнал це є зв’язок, що лучить їх із організованим світом. Чи не могли б наші читачки уфундувати для них пе редплати? Тим підтримали б акцію Відділів та справили б „бабусям" ве лику радість! Першою фундаторкою такої перед плати є п-ні Антоніна Кульчицька з Филаделфії. Хто черговий? 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1961 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
