Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XVIII. ВЕРЕСЕНЬ, 1961 ЧИСЛО 8 Леся Українка V . S o l (Rondeau) Соловейковий спів на весні Ллється в гаю, в зеленім розмаю, Та пісень тих я чуть не здолаю, І весняні квітки запаш ні Не для мене розквітли у гаю, — Я не бачу весняного раю; Тії співи та квіти ясні Наче казку дивну пригадаю — У сні! Вільні співи гучні, голосні В ріднім краю я чути бажаю, — Чую скрізь голосіння сумні! Ох, невже в тобі, мій рідний краю, Тільки й чуються вільні п іс н і.. . У сні? (Із „Сім струн“) Підкреслені рядки вирізьблені як цитат на постументі пам’ятника Л. Українки у Клів ленді. Культурний вклад Вже не зустрічаємо тепер дискусій над тим, чи оправдане існування жіночих організацій. Українська громада зжилася з ними й вони стали частиною її. Дія жіночих організацій стала органічною потребою спільноти й трудно було б уявити собі без них ходу громадського життя. Але час від часу виринають ще дискусії з при воду того, яка їх роля, який засяг праці в модерному суспільстві. Недавно тому група віденських українців зайняла становище у пресі з приводу вмурування Українським Жіночим Союзом пропам’ятної таблиці на домі, де жив Іван Франко. Над цим треба застановитись. Жіночі організації перейшли велику переміну за час 75 літ українського жіночого руху. Із перших гуртків, що змагали до са моосвіти, до боротьби за рівні права, постали розга лужені організації, що старались втягнути до визволь ної праці все українське жіноцтво. Для окремих зав дань творились виховні чи харитативні установи. А те пер на еміграції ведуться з рамени жіночих організа цій широко закроєні акції суспільної опіки й вихо вання молодого покоління, проводяться культ.-освітні завдання у сполуці з плеканням товариського життя і ведеться дбайлива інформація про Україну. Чи мусить українське жіноцтво обмежуватись тим? Суспільне життя є в постійній переміні і за лежно від різних умовин приймає все нові форми. Для цього можна навести декілька прикладів. Союз Українок Америки видав у 1950 р. том поезій Лесі Українки в англійському перекладі, Комітет Літ. Нагороди СФУЖО проголосив Літ. Конкурс, з нагоди Світового Жіночого Конгресу влаштовано Виставку Жі ночої Творчости. А тепер чекає нас ще одна велика культурна подія. У днях 23. і 24. вересня ц. р. у Клівленді від будеться відкриття пам’ятника Лесі Українки, що по став за інціятивою Відділів СУА. У кількалітньому зусиллі, разом із цілою громадою Клівленду двигнено культурне діло, що залишиться на довгі віки. Постать великої нашої поетки роботи М. Черешньовського свідчитиме про силу й спромогу жіночої організації. Отже як бачимо — вільна дорога! Жіноча орга нізація, що має міцне й неоспорене місце у суспіль стві, що має довір’я й опертя в широких масах, може сягати за новими починами. Ці її прагнення все під держить суспільство, вдячне за кожну свіжу думку і корисний почин. Культурних потреб у нас багато і ми не встигаємо задоволити їх. А тоді, коли вони виростають з органічної потреби спільноти, завжди стануть позитивним вкладом у наше культурне життя. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1961 1
Page load link
Go to Top