Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НОВІ ВИДАННЯ Підпоручняк У Г А (Пам’яті Марії Качмарської) Галя Лагодинська: До сонця, до волі. Мандрівка юности. В-во Ми коли Денисюка. Шикаґо, 1960. Мистецьке оформлення О. Мошин- ської. Стор. 254. Ціна 3 дол. Назва, зміст та ближче окрес лення „Мандрівка юности** від повідає цілковито задумові ав торки. Написано щиро та вірно. Неначе на фільмовій ленті бачимо чвірку підгіриємчивих учасників, двоє дівчат і двоє хлопців. Такими були вони в дійсності, щирі в за хопленні краєвидами Карпат та багатством барвних одягів Г'уцуль- щини. Це студіююча молодь, яка тільки в часі літніх вакацій вири вається з великих міст ,,до сонця, до волі“. Використовує це всебіч но, включаючи навіть елемент о- свідомної праці серед гуцулів та доручення зв’язкових ОУН. Книжка написана так живо, що читач мандрує разом із авторкою горами до Космача, Косова, Жаб’я, а потім верхами Чорногори і не втомлюється мандрівкою. К. Ґ. Василь Іванис: Стежками життя. Том I, II, III. Спогади. З передмо вою автора. Торонто-Новий Ульм, 1958—-1960. В-во „Перемога1*. З передмовою автора. Ціна 8 дол. Спогади мають завжди притя гаючу силу для сучасників, що цей час хоч частинно пережили. Але автор ходить тут зовсім неві домими стежками. Василь Іванис — уродженець Кубані і це додає спогадам ще більшої привабливо сте. Так мало знаємо про цю да леку нашу окраїну! У книжці оживає давня козача станиця з її патріярхальним побу там та розкішною природою. Хут ко пройшли дитячі й молодечі ро ки автора, коли грянула І. світова війна. З великою точністю описані роки революції й громадянської війни, а на тлі цього формування окремішности Кубані. Цій сторінці автор присвячує велику увагу й тому спогад його стане важливим документом історії тієї країни. Л. Б. Кожна організована громадянка знає, що своєчасно внесена перед плата на журнал є здоровою фі нансовою підставою для розвитку видавництва. У вересні 1960 досягнула нас вістка з Німеччини, що в Новому Ульмі померла по короткій а важ кій недузі жінка, яку 28 'Відділ із Нюарку, вибрав собі, як свою ,,бабусю“. Це була Марія Качмар ська, підпоручник УГА. її прізвище не було широко ві доме у кругах української грома ди, а навіть зорганізованого жі ноцтва. Марія Качмарська не бу ла громадською діячкою чи чіль ним фахівцем. Але вона була гро мадською людиною й цінною фа ховою силою і як така, вміла по годити це з гарними особистими прикметами. Про це свідчить її життя. Народилась вона 1899 р. у Львові і тут дістала нижчу й се редню освіту. Наш визвольний зрив порвав її в перші лави бо ротьби, бо вже 29. листопада 1918 дістала вона доручення передати важливі відомості поза лінію фронту. Вона вив’язалась із зав дання і зложила звіт командантові групи Г ородок у Щирці коло Львова. VII Львівська Бригада за лишила її для служби й до липня 1919 р. вона реєструвала й збе рігала резервати (тайні військові накази), шифроване листування, ситуаційні пляни та вела хроніку дій Бригади. У липні 1919 вона ділила недолю відступу УГА. До листопаду 1919 перебувала в ви школі III Корпусу під командою підполк. Слюсарчука, виконуючи чинну службу при пограничній сотні в Ст. Ушиці/Дн. та у вишко лі в с. Грушка. А потім перехід Збруча й приділ до команди III. Корпусу. Коли прийшла катастро фа, застала її хворою на тиф у зайнятій большевиками Вінниці. По переїзді на Херсонщину брала участь у реорганізації корпусу, тоді вже III. Бригади та в її мар шах у зв’язку з повстанням проти большевиків. Коли Бригада сполу чилась із Армією УНР, тоді в со юзі з поляками, ділила дальше її долю й недолю в таборі полоне них у Проскурові, а згодом у Тер нополі. Під час транспорту вдалось їй у Золочеві непомітно відорва- тись і прибути до Львова. В армії її відзначено військовим ступенем хорунжого, а в десятиліття під несено Урядом УНР до степеня підпоручника. Як уся демобілізована молодь Марія Качмарська подумала про завершення своєї освіти. У pp. 1920-23 перейшла Вищі Торго вельні Студії у Відні, працювала кілька літ книговодом у Спілці ,.Гуцульське Мистецтво** у Косові, а від 1926 р. ліквідатором у кооп. банку „Дністер “. Її солідне знан ня й обов’язковість здобули їй признання на цьому становищі. Працю перервав вибух війни й із нею почалась знов мандрівка й бурхливі переходи. Прихід боль- шевицьких військ застав її на Су детах, звідкіля врятувалась утечею до Ашаффенбургу. Тут вона ви явила своє фахове знання, як ди ректор кооп. „Самопоміч**, ведучи три крамниці та п’ять варстатів. По ліквідації кооперативи працю вала в шпиталях ІРО в Ансбаху, Вюрцберґу та інвалідському цен трі в Нойбурґу, а коли їх розв’яза но, поселилась у Новому Ульмі. З цієї короткої схеми життє пису бачимо постать цієї небуден ної жінки, її молодечий запал, її глибоке розуміння обов“язку. На еміграції знайшлася з розхита ним здоров’ям та всеж знайшла б можливість дальшого виїзду, ко ли б не живе родинне почування. У Німеччині проживав її хворий брат, що потребував опіки. Тому й залишилась там і дбаючи про нього, закінчила своє життя. Як сказано, вона не знала шум них слів і не вміла висувати себе наперед. Але вона глибоко й се- ріозно розуміла життя і свої зав дання в ньому. І виконала їх без доганно, як українська жінка і християнка. J1. Б, КОНЦЕРТ ЗОЇ ПОЛЕВСЬКОЇ Дня ЗО. квітня наша відома челістка Зоя Полевська влаштувала в Бал тиморі свій концерт. Гра її була як завжди блискуча, за що їй винаго родила публика рясними оплесками. При фортепіяні д-р Микола Полев- ський. 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 161 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top