Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю „Ломикамінь" На горішньому Бр-уклині, там де вулички збігаються уже в ка ламутну воду Іст Ріверу, стоїть робітня скульптора. Колись де був гараж, що вміщав кілька ван тажних а.вт. Там, де гуділи мото ри, тепер запанувала тиша. Бо тут серед куп глини, до лот і різців відбувається інша дія. Зродився і виріс пам’ятник Лесі Українки. Його вже тут немає. Але щось із чару цієї постаті ще тут зали шилось. Чи це в уламках глини, що служила до роботи? Чи в по- с ту менті, що його треба було по будувати? Михайло Черешньовський увіч ливо приймає нас. Він, як звичай но, скромний і маломовний. Гово рить про пам’ятник, як про кожну сіюю різьбу. А це ж велике пере живання пов’язало його — укра їнського скульптора — з великою поегксю нашого покоління. Але ми не чуємо про те. Напе ред розказує про подорож до Клівленду, де треба було огляну ти Український Город Культури. Там, з-посеред усіх місць, він ви брав те, де пам’ятник стояв би „на тлі неба“. І вже можна було обдумати його. Правда, він привіз до Клівленду чотири 'Проекти. Це були невеликі статуетки різного формату, що могли стояти в різних місцях. Але Комітет Побудови Пам’ятника ви брав на щастя цей, що ляг в о- с н о в у т є л ер і ш н ь о г о. Значить, сам скульптор був ра дий тому. Але чому „ляг в осно ву", питаємось. Чи це ще не була його теперішня форма? --- О, ні! — хитає головою. -— Щойно тоді почалось формування обличчя й постаті. Я перечитував твори Лесі наново, шукав у спо гадах і життєписах, говорив із людьми, що її знали. Багато часу зійшло на те, щоб розглянути ці лість її духового образу, а потім відтворити фізичний. Че це не те велике переживан ня, згадане на початку? Але наш скульптор оповідає. Про збірку світлин Лесі Українки, про її ли стування, яке вдалося прочитати, про свідчення різних людей. Роз питував усіх, але найбільше Ізи- дору Петрівну Борисову, сестру Лесі. І з нею разом устійнив світ лину, що послужила за підклад для обличчя. Це було спільне фото поетки з Ольгою Кобилян- ською ,в 1900 р. А духовий образ? Прочитавши масу матеріялу, скульптор спи нився на листі Лесі Українки, що його написала вона коротко після смерти чоловіка, якого любила. Оця сила і спокій, що проміню ють звідтіля, передають найкраще душевну велич Лесі. їх треба було перелити в камінь. Але не тільки для себе. Бо ж треба подумати й про гро маду, про оті тисячі читачів, що вимріяли собі постать Лесі. Па м’ятник мусів промовити й до них і вдоволити їх прагнення. Почалось шукання форми і змі сту, що зайняло скульптурові повні два роки вільного часу. Ко мітет наполягав, громада сумні валась, а й здоров’я недописува ло. Але постать Лесі росла. Із не смілої спроби проекту вона при йняла форму тієї, що може „без надії таки сподіватись". — Багато журби завдало мені вбрання Лесі. Я не хотів зобра жувати її в штучному строю тієї доби. Це віддалило б її від нас, як це ми бачимо на погрудді, що стоїть у Києві на її могилі. І то му по довгому ваганні я вибрав щось іншого. В загальних зари.сах я придержався того строю, а щсб його роз’яснити, додав при вирізі легкий орнамент. Але зверху при крив усе шалем. Адже можна собі легко уявити, що Леся вгорталась у шаль, коли виходила на прохід. Пригадалась у руці квітка, „зір вана на межі". — Так, вона могла її зірвати під час щюходу. Але квітка в Ле сі є симоволом. Це той „ломика мінь", що їй у „Кримських відгу ках" —- на гострому сірому ка мені блиснув „наче пломінь“, і полонив її... Тепер освідомляємо собі, що постать є в руху. Легко хвилюють складки спідниці, а з-під неї ви- різнюється нога, що крокує. По- мкмо спокою, що промінює з о- чей і суворої простоти складок, вона прямує кудись. Іде вперед могутнім кроком, вдивлена туди, де оте велике багаття, „що кида вогонь аж до хмар". І справді! Колись великий поет сказав слово про її „титанічний хід по верхів’ях". А Михайло Че решньовський відчув його і пе релляв у камінь. Під його долотом сжила ця постать і промовлятиме Д О В ГІ ВІКИ до всіх, що прийдуть їй поклонитись. Л. Бура АБСТРАКТНІ КАРТИНИ Люба Ґенуш взяла участь у вистав ці групи мистців у Студіо 9 Вільної Ґалерії в Монтреалі. її картини на скрізь абстрактні, що передають у ри сунку й колориті важкі потрясення доби. ВИСТАВКА ШКОЛИ К. АНТОНОВИЧ У днях 8.—14. липня ц. р. малярська школа Катерини Антонович у Вінні пегу влаштувала виставку праць сво їх учнів. Виставляло 12 студентів, а між ними визначились праці Галі Ар- сенич і Оксани Флюнт. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1961 9 Український Музей у Клівленді видав чотири марки з фрагментами пам’ят ника. Марки укладу Степана Кікти. T h e U k ra in ia n M u se u m of C le v e la n d , O hio, p u b lis h e d fo u r sta m p s to c o m m e m o ra te th e e re c tio n of L e sy a U k r a in k a ’s m o n u m e n t by th e U k r a in ia n N a tio n a l W o m e n ’s L e a g u e of A m e ric a , In c.
Page load link
Go to Top