Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Але я мусіла залишити розмову з молодим чоловіком, щоб .повер нутись знов до ,,жіночого питан ня". — Розкажіть, як живе турецька жінка. Які жіночі організації в Т у реччині? — Найбільш поширена органі зація — це Союз Турецьких Ж і нок. Його головою є відома й по пулярна посолка Назлі Тлябар. Там займаються громадською ак тивізацією жінок, піднесенням їх культурного рівня і харитативни- ми завданнями. Потім є невелика група Турецьких Жінок-Універ- санток, що підтримує їх інте реси. Є ще професійна О рганіза ція Турецьких Медсестер, що на лежить до міжнародньої централі. •Потім щ е Т-во Опіки над Дітьми, що займається сиротами. —■ Це справді розгалужене жит тя і праця. Коли зважити, що ж і ночий рух у вас щойно недавно діє... Та й традиція жіночої освіти недовга... — О, ні! Жіночий рух дійсно з а початкувала в нас реформа Кемаля Паші. Але освіта... Наші матері ще, живучи в відокремленні, ви вчали чужі 'Мови і багато читали. При першій можливості сотні й тисячі дівчат кинулося студіюва ти. От, .бачите, я немолода вже жінка, а студіювала астрономію в Ліоні й Парижі... — Астрономію? Це дуже не звичний фах для жінки! — Дійсно. Серед астрономів Т у реччини я одна, одинока. А моя дочка не має математичних здіб ностей, вона студіює скрипку... — Кажуть, що музика- з м ате матикою поєднуються, правда? — звернулася я до молодого чолові ка, що ,,їв “ очима скрипальку. — Чи поєднуються, не знаю, але що притягаються — це певне! відповів зручно й хитро 'МОЛОДИЙ турок. Всі розсміялись. Мені все хоті лось звернути розмову на полі тичні теми, а в такій випадковій групі це не було легко. Треба було вжити підступу. — Я вам дуже завидую, пані Гокдоан, що ви живете так близь ко моєї батьківщини. Чи можете спостерігати кораблі з України? — О, їх багато причалює, але залога не має права сходити на суходіл. — Вас це не застановляє? -—■ У них розпорядки дуже су ворі. 0.н моя мати — і вона пока- зала на бабуню — походить із Кавказу, з тих гір, .що на границі... — Та знаю, там де 'Грузія... — Так, так, біля Грузії. Отож у нас зовсім урвались взаємини з нашим родові. Навіть вісткам важ ко продістатись... Але кажуть, що тепер там життя мало покращати... — Покращати? Але система не змінилась і приклад Мадярщини ще раз нам ї ї показав. — ■ О, так! Я тепер була в Цюрі ху і мала нагоду бачити, як мадя- ри — на вістку про страчення Надя — уставили на прилюдному місці шибеницю і підпалили куклу не Кадара, а Хрущова... — Даруйте, але трохи дивно, щ о ви в Туреччині, такі близькі сусіди ОССР, .мусіли їхати аж до Цюріху, щоб довідатись про ролю Хрущова... Мовчанку перебила молода дів чина. — А ви не дивуйтесь, моя мама живе на іншій планеті. І разом із юнаком во.ни весело засміялись. Засміялась і моя туркиня, зр о зу мівши .цей натяк на ї ї астрономіч не звання. Я вже підвелася з вигідного ф о телю, бо невеличкий, настільний годинник відмірив мені вже третю годину моєї „п ерш ої" візити. — А що в Туреччині говорять ■про Кипр? Признаю, що це останнє моє пи тання було з роду отих „неди- скретних“, „нетактовних** і „не- чемних“ , але які я так дуже люблю завдавати людям, що нічого „не знаю ть“ , „не чули", або не „ці кавляться"... Пані Ґокдоан ковтнула слинку, поправила чомусь блюзку на собі, тоді шпильку в волоссі і врешті відповіла: — Я думаю, що якийсь вихід напевне знайдеться... — А знаєте, що я завважила? Хоч Кипр далеко від України, п ро те я дуже цікавлюся його долею. Бо ж не можна бути байдужим до людей, що проливають кров в обо роні своєї батьківщини. На мене впялооя три пари очей, а навіть бабуня, що тільки збоку прислухалась нашій розмові, під няла голову з-над шитва. — Я завважила, що в тих фран цузьких кругах, де ми з в-ами по знайомились, постава Туреччини завоювала симпатію... — Але ж сідайте щ е пані, ще зовсім не пізно... і мені підсунули фотель. — Памятаєте попередній з'їзд МММ? Тоді так тепло ставились до грецьких делегаток, співчували викраденню грецьких дітей... А те пер грецької делегатки не було і їх зовсім не згадували... Натомість вся увага була присвячена Т уреч чині і в тому неменша заслуга В а ш ої особи, але й безумовно тієї боротьби, що точиться... — Ви думаєте? До речі, мадам ,,У країна" (прекрасно вимовлене було це слово), Ваші ірезолюції на Зїзді були дуже цікаві... — І тому, мадам „Туреччина", ми з вами нарешті порозумілись... „Гай, гай! Море грай, реви ске лі, ламай!" співала я собі під но сом, .не дивлячись на паризьку публику в метро, яка зрештою й не таких „оригіналів" бачила, а тому й найменшого здивування з моєї веселости не проявляла... ОСОБИСТЕ Нашій співробітниці п-ні І ванні Са- вицькій висловлюємо наше глибоке співчуття зпри воду великої втрати, щ о ї ї зазнала вона через смерть чо ловіка, невіджалуваного бл. п. Романа Савицького. Редакційна Колегія Нашого Життя ДО УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЦТВА Українська Студентська Громада „Обнова4* у Лювені хотіла б оформи ти свою капличку в українському сти лі. Для т ієї цілі вони бажали б при дбати вишивані скатерті, рушники, д о ріжку на тетрапод, тощ о. В Європі це трудно р оздобути і том у вони зверта ються д о жертвенних українських ж і нок із проханням — пожертвувати це д о каплиці. Про виміри можна поін формуватись у Централі СУА. За 16 Відділ СУА в Міннеаполісі Катря Гуцал, голова Валентина Єрмоленко, секр. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
