Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Але я мусіла залишити розмову з молодим чоловіком, щоб .повер нутись знов до ,,жіночого питан ня". — Розкажіть, як живе турецька жінка. Які жіночі організації в Т у реччині? — Найбільш поширена органі зація — це Союз Турецьких Ж і нок. Його головою є відома й по пулярна посолка Назлі Тлябар. Там займаються громадською ак тивізацією жінок, піднесенням їх культурного рівня і харитативни- ми завданнями. Потім є невелика група Турецьких Жінок-Універ- санток, що підтримує їх інте реси. Є ще професійна О рганіза ція Турецьких Медсестер, що на лежить до міжнародньої централі. •Потім щ е Т-во Опіки над Дітьми, що займається сиротами. —■ Це справді розгалужене жит тя і праця. Коли зважити, що ж і ночий рух у вас щойно недавно діє... Та й традиція жіночої освіти недовга... — О, ні! Жіночий рух дійсно з а початкувала в нас реформа Кемаля Паші. Але освіта... Наші матері ще, живучи в відокремленні, ви вчали чужі 'Мови і багато читали. При першій можливості сотні й тисячі дівчат кинулося студіюва ти. От, .бачите, я немолода вже жінка, а студіювала астрономію в Ліоні й Парижі... — Астрономію? Це дуже не звичний фах для жінки! — Дійсно. Серед астрономів Т у реччини я одна, одинока. А моя дочка не має математичних здіб ностей, вона студіює скрипку... — Кажуть, що музика- з м ате матикою поєднуються, правда? — звернулася я до молодого чолові ка, що ,,їв “ очима скрипальку. — Чи поєднуються, не знаю, але що притягаються — це певне! відповів зручно й хитро 'МОЛОДИЙ турок. Всі розсміялись. Мені все хоті лось звернути розмову на полі тичні теми, а в такій випадковій групі це не було легко. Треба було вжити підступу. — Я вам дуже завидую, пані Гокдоан, що ви живете так близь ко моєї батьківщини. Чи можете спостерігати кораблі з України? — О, їх багато причалює, але залога не має права сходити на суходіл. — Вас це не застановляє? -—■ У них розпорядки дуже су ворі. 0.н моя мати — і вона пока- зала на бабуню — походить із Кавказу, з тих гір, .що на границі... — Та знаю, там де 'Грузія... — Так, так, біля Грузії. Отож у нас зовсім урвались взаємини з нашим родові. Навіть вісткам важ ко продістатись... Але кажуть, що тепер там життя мало покращати... — Покращати? Але система не змінилась і приклад Мадярщини ще раз нам ї ї показав. — ■ О, так! Я тепер була в Цюрі ху і мала нагоду бачити, як мадя- ри — на вістку про страчення Надя — уставили на прилюдному місці шибеницю і підпалили куклу не Кадара, а Хрущова... — Даруйте, але трохи дивно, щ о ви в Туреччині, такі близькі сусіди ОССР, .мусіли їхати аж до Цюріху, щоб довідатись про ролю Хрущова... Мовчанку перебила молода дів чина. — А ви не дивуйтесь, моя мама живе на іншій планеті. І разом із юнаком во.ни весело засміялись. Засміялась і моя туркиня, зр о зу мівши .цей натяк на ї ї астрономіч не звання. Я вже підвелася з вигідного ф о телю, бо невеличкий, настільний годинник відмірив мені вже третю годину моєї „п ерш ої" візити. — А що в Туреччині говорять ■про Кипр? Признаю, що це останнє моє пи тання було з роду отих „неди- скретних“, „нетактовних** і „не- чемних“ , але які я так дуже люблю завдавати людям, що нічого „не знаю ть“ , „не чули", або не „ці кавляться"... Пані Ґокдоан ковтнула слинку, поправила чомусь блюзку на собі, тоді шпильку в волоссі і врешті відповіла: — Я думаю, що якийсь вихід напевне знайдеться... — А знаєте, що я завважила? Хоч Кипр далеко від України, п ро те я дуже цікавлюся його долею. Бо ж не можна бути байдужим до людей, що проливають кров в обо роні своєї батьківщини. На мене впялооя три пари очей, а навіть бабуня, що тільки збоку прислухалась нашій розмові, під няла голову з-над шитва. — Я завважила, що в тих фран цузьких кругах, де ми з в-ами по знайомились, постава Туреччини завоювала симпатію... — Але ж сідайте щ е пані, ще зовсім не пізно... і мені підсунули фотель. — Памятаєте попередній з'їзд МММ? Тоді так тепло ставились до грецьких делегаток, співчували викраденню грецьких дітей... А те пер грецької делегатки не було і їх зовсім не згадували... Натомість вся увага була присвячена Т уреч чині і в тому неменша заслуга В а ш ої особи, але й безумовно тієї боротьби, що точиться... — Ви думаєте? До речі, мадам ,,У країна" (прекрасно вимовлене було це слово), Ваші ірезолюції на Зїзді були дуже цікаві... — І тому, мадам „Туреччина", ми з вами нарешті порозумілись... „Гай, гай! Море грай, реви ске лі, ламай!" співала я собі під но сом, .не дивлячись на паризьку публику в метро, яка зрештою й не таких „оригіналів" бачила, а тому й найменшого здивування з моєї веселости не проявляла... ОСОБИСТЕ Нашій співробітниці п-ні І ванні Са- вицькій висловлюємо наше глибоке співчуття зпри воду великої втрати, щ о ї ї зазнала вона через смерть чо ловіка, невіджалуваного бл. п. Романа Савицького. Редакційна Колегія Нашого Життя ДО УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЦТВА Українська Студентська Громада „Обнова4* у Лювені хотіла б оформи ти свою капличку в українському сти лі. Для т ієї цілі вони бажали б при дбати вишивані скатерті, рушники, д о ріжку на тетрапод, тощ о. В Європі це трудно р оздобути і том у вони зверта ються д о жертвенних українських ж і нок із проханням — пожертвувати це д о каплиці. Про виміри можна поін формуватись у Централі СУА. За 16 Відділ СУА в Міннеаполісі Катря Гуцал, голова Валентина Єрмоленко, секр. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
